33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"26" січня 2015 р. Справа № 918/1727/13
за позовом Дробот Вікторії Романівни
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "СВД"
про стягнення вартості частини майна товариства
Суддя Андрійчук О.В.
Представники сторін:
від позивача: Дробот І.А., дов. від 01.03.2012 року
від відповідача: не з'явився
У листопаді 2013 року Дробот Вікторія Романівна звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "СВД" про стягнення вартості частини майна товариства.
Ухвалою суду від 11.11.2013 року порушено провадження, справу призначено до розгляду на 19.11.2013 року.
У судовому засіданні оголошено перерву до 26.11.2013 року.
Ухвалою суду від 26.11.2013 року у справі № 918/1727/13 призначено судову економічну експертизу на предмет визначення дійсної вартості частина майна відповідача, пропорційній розміру частки позивача у статутному капіталі відповідача. На вирішення експерта поставлено таке питання: Яка дійсна (ринкова) вартість частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "СВД", пропорційна частці Дробот Вікторії Романівни у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "СВД", розмір якої складає 20%, станом на 21.06.2012 року?
Проведення експертизи доручено Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз. На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.
15.01.2014 року на адресу Господарського суду Рівненської області з Волинського відділення Львівського науково - дослідного інституту судових експертиз надійшов лист з клопотанням експерта Е/п № 8576 про необхідність надання додаткових документів для проведення судово - економічної експертизи за матеріалами справи № 918/1727/13. Листами господарського суду Рівненської області від 15.01.2014 року у сторін витребовувалися: баланс ТОВ ВКФ "СВД" станом на 21.06.2012 року та розшифровка основних засобів, що перебували на балансі ТОВ ВКФ "СВД" станом на 21.06.2012 року відповідно до даних фінансової звітності (баланс форма № 1). Однак, сторони додаткових документів, що витребовувалися судом, не надали.
На адресу господарського суду повернулися матеріали справи та надійшло повідомлення № 8576 від 11.04.2014 року, в якому повідомлялося, що у зв'язку з відсутністю документів експерту не надається можливим провести дослідження та дати відповідь на питання, поставлене в ухвалі суду від 26.11.2013 року на вирішення судово - економічної експертизи.
Ухвалою суду від 06.11.2014 року провадження у справі поновлено, судове засідання у справі призначено на 17.11.2014 року, зобов'язано сторін у строк до 14.11.2014 року надати суду баланс ТОВ ВКФ "СВД" станом на 21.06.2012 року; розшифровку основних засобів, що перебували на балансі ТОВ ВКФ "СВД" станом на 21.06.2012 року відповідно до даних фінансової звітності (баланс форма № 1).
14.11.2014 року через службу діловодства господарського суду від відповідача надішли документи, що витребовувалися ухвалою суду від 06.11.2014 року, а саме: баланс ТОВ ВКФ "СВД" станом на 21.06.2012 року; розшифровка основних засобів, що перебували на балансі ТОВ ВКФ "СВД" станом на 21.06.2012 року відповідно до даних фінансової звітності (баланс форма № 1).
Усі документи, подані на виконання ухвали суду від 06.11.2014 року, долучені судом до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 17.11.2014 року провадження у справі зупинено та матеріали справи з долученими документами направлено на адресу Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз для завершення проведення експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26.11.2013 року.
05.12.2014 року на адресу Господарського суду Рівненської області від представника позивача надійшло клопотання про повернення матеріалів справи № 918/1727/13 з експертної установи без виконання у зв'язку з важким фінансовим становищем позивача та неможливістю оплатити вартість проведення експертизи.
Листом Господарського суду Рівненської області від 08.12.2014 року матеріали справи № 918/1727/13 відкликано з експертної установи.
15.01.2015 року на адресу Господарського суду Рівненської області повернулися матеріали справи № 918/1727/13 без виконання.
Ухвалою суду від 15.01.2015 року провадження у справі поновлено, судове засідання у справі призначено на 26.01.2015 року.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог є стягнення дійсної вартості частина майна відповідача, пропорційній розміру частки позивача у статутному капіталі відповідача.
Судом з наявних матеріалів справи встановлено, що нотаріально посвідчена заява позивача про вихід з Товариства від 22.03.2012 року направлена відповідачу рекомендованим листом про вручення з описом вкладення 20.06.2012 року, а вручена - 21.06.2012 року, про що свідчить відмітка працівника пошти на повідомленні про вручення.
Отже, датою виходу позивача з учасників відповідача є 21.06.2012 року.
При вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ЦК та Закону про господарські товариства учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.
Відповідно до ст. ст. 54 і 64 Закону України "Про господарські товариства" учасник товариства з обмеженої або додаткової відповідальності, що виходить або був виключений з товариства, має право на одержання вартості частини майна товариства пропорційно розміру його частки у статутному капіталі товариства. У вирішенні спорів щодо розрахунків з учасником, що вийшов (був виключений) з товариства, слід враховувати таке.
Згідно з ч. 1 ст. 190 ЦК України майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки. У ч. 1 ст. 66 та у ст. 139 ГК України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства. Отже, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.
Майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування. Тому в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства. Активи (майно і в тому числі майнові вимоги) товариства відображаються у статтях активу балансу за кодами 010, 020, 030, 035, 040, 045, 050, 060, 100, 110, 120, 130, 140, 150, 160, 170, 180, 190, 200, 210, 230, 240, 250. Зобов'язання товариства та забезпечення майбутніх витрат і платежів товариства визначаються у статтях пасиву балансу за кодами 400, 410, 420, 440, 450, 460, 470, 500, 510, 520, 530, 540, 550, 560, 570, 580, 590, 600, 610.
Будь-який учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства. Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку передбачено можливість переоцінки балансової вартості для таких категорій активів товариства як основні засоби (п. 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року № 92), нематеріальні активи (п. 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 року № 242), довгострокові і поточні біологічні активи (п.п. відповідно 16.1 та 22 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року № 87).
При визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства.
У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.
З наведеного вбачається, що для прийняття законного та обґрунтованого рішення у цій справі необхідно, зокрема з'ясувати дійсну (ринкову) вартість частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "СВД", пропорційну частці Дробот Вікторії Романівни у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "СВД", розмір якої складає 20%, станом на 21.06.2012 року.
З'ясування зазначених обставин потребує спеціальних знань, якими суд в обсязі, необхідному для прийняття рішення у справі, не володіє.
У свою чергу, відсутність висновку експерта, який за ст. 32 ГПК України визнається одним із доказів у справі, унеможливлює здійснити всебічний, повний, об'єктивний розгляд всіх обставин справи в їх сукупності, а відтак прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Як зазначалося, позивачем спочатку заявлено клопотання про призначення судової експертизи, а потім подано клопотання про повернення матеріалів справи з експертної установи без виконання у зв'язку з важким фінансовим становищем останнього та неможливістю оплатити вартість проведення експертизи.
Господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.
Поважними вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами ст.43 ГПК України.
Оскільки судова експертиза призначалася за клопотанням позивача у справі та з метою підтвердження тих обставин, на які він посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог, отже відсутність грошових коштів в останнього для оплати вартості судової експертизи не визнається судом поважною.
Не виконання позивачем обов'язку з оплати вартості судової експертизи, покладеного на нього ухвалою суду від 26.11.2013 року, унеможливлює розгляд спору по суті, оскільки з наявних у справі доказів суд позбавлений можливості встановити обставини справи, необхідні для правильного вирішення спору.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України передбачено, що господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
За ч. 2 ст. 81 ГПК України про залишення позову без розгляду виноситься ухвала, в якій можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету, а також про стягнення штрафів, передбачених у п.п. 4 і 5 ч. 2 ст. 83 цього Кодексу.
При зверненні з даним позовом до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1 720,50 грн., що перерахований квитанцією від 04.11.2013 року.
Згідно зі ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі залишення позовної заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням).
Відтак, позивачу підлягає поверненню судовий збір в розмірі 1 720,50 грн.
Після усунення обставин, які зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право повторно звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.
З огляду на зазначене, керуючись ст. ст. 81, 86 ГПК України та ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд
Залишити позов Дробот Вікторії Романівни без розгляду.
Повернути Дробот Вікторії Романівні (вул. Дубенська,40, кв. 77, м. Рівне, 33000) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 720,50 грн., що перерахований квитанцією від 04.11.2013 року (оригінали якої залишається в матеріалах справи).
Ухвалу про залишення позову без розгляду може бути оскаржено.
Суддя Андрійчук О.В.