Рішення
19.01.2015 року Справа № 907/731/14
За позовом Сюртівського сільського споживчого товариства, с. Сюрте Ужгородського району
до відповідача Ужгородської районної спілки споживчих товариств, м. Ужгород
до відповідача Паладь - Комарівецької сільської ради Ужгородського району, с. Паладь - Комарівці Ужгородського району
з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Ужгородської районної ради, м. Ужгород
про визнання права власності за набувальною давністю за Сюртівським сільським споживчим товариством на будівлю магазину під літерою А загальною площею 116,6 кв. м., в тому числі 1-76,4 кв.м. торгівельна площа, 2-26,4 кв.м. склад, 3-9,00 кв.м. кабінет, 4-4,8 кв.м. кладовка по адресу: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Паладь - Комарівці, вул. Кошута, 29а (стара назва вул. Перемоги, 3),
Колегія суддів у складі:
головуючого судді - Пригара Л.І.
судді - Кривка В.П.
судді - Русняк В.С.
представники:
Позивача - Дворак Є.І., юрисконсульт, довіреність № 42 від 04.08.2014 року
Відповідача 1 - не з'явився
Відповідача 2 - Деяк В.Ю., довіреність № 59 від 13.05.2014 року
Третьої особи - Гнепа М.Ю., довіреність № 13/02-19 від 17.01.2015 року
В судовому засіданні брав участь Геревич М.М., прокурор Ужгородської міжрайонної прокуратури
СУТЬ СПОРУ: Сюртівським сільським споживчим товариством, с. Сюрте Ужгородського району заявлено позов до відповідача Ужгородської районної спілки споживчих товариств, м. Ужгород про визнання права власності за набувальною давністю за Сюртівським сільським споживчим товариством на будівлю магазину під літерою А загальною площею 116,6 кв. м., в тому числі 1-76,4 кв.м. торгівельна площа, 2-26,4 кв.м. склад, 3-9,00 кв.м. кабінет, 4-4,8 кв.м. кладовка по адресу: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Паладь - Комарівці, вул. Кошута, 29а (стара назва вул. Перемоги, 3). Ухвалами господарського суду Закарпатської області від 28.08.2014 року та від 02.10.2014 року до участі у справі залучено Паладь - Комарівецьку сільську раду Ужгородського району та Ужгородську районну раду в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Листом № 101-3732 вих(3760) від 06.10.2014 року Ужгородська міжрайонна прокуратура відповідно до ст. 29 ГПК України вступила у розгляд справи № 907/731/14. Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 26.11.2014 року до участі у справі залучено в якості відповідача 2 - Паладь - Комарівецьку сільську раду Ужгородського району, с. Паладь - Комарівці Ужгородського району.
У судовому засіданні 12.01.2015 року брали участь: від прокуратури - Геревич М.М., прокурор Ужгородської міжрайонної прокуратури, від позивача - Дворак Є.І., юрисконсульт, довіреність № 42 від 04.08.2014 року, від відповідача 2 - Деяк В.Ю., довіреність № 59 від 13.05.2014 року, від третьої особи - Гнепа М.Ю., довіреність № 13/02-19 від 17.01.2015 року, оголошувалась перерва за згодою сторін відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України до 19.01.2015 року до 10 год. 30 хв.
Представник позивача просить суд задоволити позов в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на протязі більше ніж десяти років (починаючи з 1979 року) фактично безперервно володіє та користується спірною будівлею магазину під літерою А загальною площею 116,6 кв.м. в с. П.Комарівці згідно рішення виконавчого комітету Ужгородської районної ради народних депутатів Закарпатської області № 140 від 11.05.1979 року „Про передачу приміщення бувшої школи в с. Паладь Комарівці". Зазначає, що відповідно до зазначеного вище рішення приміщення бувшої школи в селі Комарівці передано Ужгородському районному споживчому товариству під магазин товарів повсякденного попиту, а останній своїм листом від 01.06.1979 року передав його на баланс позивача.
Як стверджує позивач, з часу передачі вказаної спірної будівлі останній використовує її як магазин та обліковує на своєму балансі.
В підтвердження своїх вимог також покликається на те, що позивачем будівля магазину утримувалася і утримується в належному стані, проводилися в будівлі ремонти, а також витрачалися відповідні кошти на утримання вказаної будівлі. Стверджує про те, що рішенням господарського суду Закарпатської області від 01.07.2014 року по справі № 907/347/14 встановлено, що Сюртівське ССТ є добросовісним користувачем нерухомого майна - будівлі за адресою: с. Паладь Комарівці, вул. Перемоги, 3 (вул. Кошута, 29а) на даний час.
Зазначені обставини, на думку представника позивача, підтверджують факт відкритого та добросовісного володіння спірним нерухомим майном. Однак, здійснюючи відкрите володіння будівлі магазину він не має можливості в повній мірі скористатись ним як власник об'єкту нерухомості, оскільки у нього відсутні правовстановлюючі документи. З метою захисту свого права, позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання за ним права власності на будівлю магазину під літерою А загальною площею 116,6 кв. м., в тому числі 1-76,4 кв.м. торгівельна площа, 2-26,4 кв.м. склад, 3-9,00 кв.м. кабінет, 4-4,8 кв.м. кладовка по адресу: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Паладь - Комарівці, вул. Кошута, 29а (стара назва вул. Перемоги, 3) за набувальною давністю у відповідності до ст. 344 Цивільного кодексу України, оскільки він відкрито користується ним починаючи з 1979 року та продовжує і наданий час.
Відповідач 1 - Ужгородська районна спілка споживчих товариств подав суду письмовий відгук № 66 від 04.08.2014 року, в якому не заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд розглянути справу без його участі.
Відповідач 2 - Паладь - Комарівецька сільська рада проти задоволення позову заперечив та просить суд відмовити у задоволенні позову повністю з підстав, наведених у письмових поясненнях. Зазначає про те, що позивачем не подано документальних доказів фактичного перебігу володіння спірною будівлею (акт прийому - передачі, чи іншого документу, який би засвідчував момент прийняття у володіння); документальних доказів стосовно того, що позивач добросовісно заволодів чужим майном. Посилається на те, що позивачем не доведено обставин щодо встановлення особи, яка є власником спірного майна, про що вже зазначалося і в рішенні господарського суду Закарпатської області від 01.07.2014 року по справі № 907/347/14. Разом з тим, Паладь - Комарівецькою сільською радою 28.03.2014 року в газеті „Вісті Ужгородщини" № 11 опубліковано об'яву про те, що будівля магазину Сюртівського ССТ „функціонує як безхазяйне майно".
Третя особа просить відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на недоведеність позивачем необхідних та фактичних обставин та правових ознак, які у сукупності складають юридичний факт, на підставі якого виникає право власності за набувальною давністю відповідно до ст. 344 Цивільного кодексу України. Крім того, вказує на те, що Ужгородська районна спілка споживчих товариств не є належним відповідачем по справі.
Представником прокуратури подано письмові пояснення від 22.10.2014 року, в яких вважає вказаний позов безпідставний та таким, що не підлягає до задоволення. В обґрунтування своїх пояснень посилається на недоведеність позивачем фактичного початку перебігу володіння з 1979 року, або впродовж останніх 10 років, у вигляді акту прийому - передачі, чи іншого документу, що засвідчував би момент прийняття у володіння. Разом з тим, вказує, що позивачем не подано суду належних доказів, що свідчать про передачу даного майна районним відділом освіти у власність чи користування Ужгородській районній спілці споживчих товариств. Крім того, позивачем не надано суду доказів щодо особи власника спірного майна.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури, сторін та третьої особи,
суд встановив:
Рішенням виконавчого комітету Ужгородської районної Ради народних депутатів Закарпатської області від 11.05.1979 року № 140 дозволено передачу приміщення бувшої школи в селі Комарівці (адреса не зазначена) районному споживчому товариству, правонаступником якого є Ужгородська районна спілка споживчих товариств. Відповідно до вказаного рішення у травні 1979 року Ужгородським райвно було надано згоду на передачу вказаного приміщення на баланс райспоживспілки.
Листом від 01.06.1979 року Ужгородське районне споживче товариство враховуючи вищевказане рішення зобов'язало Струмківське ТО провести капітальний ремонт будівлі і відкрити магазин „Товари повсякденного попиту" та враховувати вказану будівлю на балансі Струмківського ТО (том 1, арк. спр. 116).
20 листопада 1987 року Постановою № 18 Ужгородське районне споживче товариство було перейменовано в Ужгородську райспоживспілку. Цією ж постановою Струмківське госпрозрахункове об'єднання підприємств торгівлі було перетворено у Струмківське сільське споживче товариство Ужгородської райспоживспілки.
Згідно із постановою правління Струмківського сільського споживчого товариства від 03.10.1997 року № 15, у зв'язку із зміною назви села Струмківка на Сюрте, проведено перейменування сільського споживчого товариства.
Відповідно із записом у книзі обліку будівля за адресою: с. Паладь-Комарівці, вул. Перемоги, 3 знаходиться на балансі Сюртівського ССТ.
Рішенням № 2 від 18.03.2014 колишній будівлі школи в с. Паладь-Комарівці, якою тимчасово користується Сюртівське сільське споживче товариство було присвоєно наступну адресу: с. Паладь-Комарівці, вул. Кошута, 29-а.
З метою оформлення права власності, Сюртівське ССТ, 26.10.2011 року звернулось до Паладь - Комарівецької сільської ради із листом щодо надання рішення на право постійного користування земельною ділянкою і на право оформлення права власності на будівлю магазину розміщеного в с. Паладь - Комарівці, на що йому було відмовлено.
Позивач просить визнати за ним право власності за набувальною давністю згідно ст. 344 Цивільного кодексу України, посилаючись на вищевказані обставини, оскільки він відкрито та добросовісно користується будівлею магазину починаючи з 1979 року та продовжує і наданий час, а також те, що рішенням господарського суду Закарпатської області від 01.07.2014 року по справі № 907/347/14 встановлено, що Сюртівське ССТ є добросовісним користувачем нерухомого майна - будівлі за адресою: с. Паладь - Комарівці, вул. Перемоги, 3, змінена адреса вул. Кошута, 29-а на даний час.
Дослідивши наявні в справі матеріали на предмет їх допустимості та доказової сили, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла до висновку про відмову у задоволенні позову повністю виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Главою 24 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із способів набуття права власності є набуття права власності на майно за набувальною давністю.
Згідно зі ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Верховний Суд України, аналізуючи деякі питання застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ, у листі від 01.07.2013 року зазначив, що для набуття права власності на майно за набувальною давністю згідно з правилами ст. 344 Цивільного кодексу України, по-перше, необхідно, щоб заволодіння майном було добросовісним, тобто особа при заволодінні майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. По-друге, таке володіння повинно бути відкритим, тобто очевидним для всіх інших осіб, при цьому володілець має ставитись до цього майна як до власного (експлуатувати, вживати необхідні заходи для утримання майна в належному стані тощо). Приховування володільцем свого володіння майном є порушенням цієї вимоги. По-третє, володіння майном повинно бути безперервним протягом встановлених законом строків (відповідно до ч. 2 ст. 344 Цивільного кодексу України особа, яка володіє майном, до часу свого фактичного володіння може приєднати час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Цей строк відповідно до ст. 344 Цивільного кодексу України для нерухомого майна встановлений тривалістю десять років, для рухомого майна - п'ять років.
Таким чином, виходячи зі змісту ст. 344 Цивільного кодексу України, обставинами, які мають значення для справи і які повинен довести позивач є: 1) майно може бути об'єктом набувальної давності; 2) добросовісність володіння; 3) відкритість володіння; 4) давність володіння та його безперервність; 5) відсутність інших осіб, які претендують на це майно; 6) відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності.
Як зазначає позивач, рішенням № 140 від 11.05.1979 року „Про передачу приміщення бувшої школи в с. П.Комарівці" районний відділ освіти передав приміщення бувшої школи в селі Комарівці районному споживчому товариству, правонаступником якого є Ужгородська районна спілка споживчих товариств, а та в свою чергу передала спірне приміщення на баланс позивачу.
Суд вважає хибними твердження позивача, що саме на підставі вищевказаного рішення у відповідача 1 виникло право на отримання у власність спірної будівлі магазину, оскільки, вказаним рішенням відділу народної освіти лише дозволено передати приміщення бувшої школи, а не надати у власність.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, в розумінні ст. 34 ГПК України, про передачу спірної будівлі магазину як Ужгородській районній спілці споживчих товариств, так і позивачу (акт прийому - передачі, чи інший документ, що засвідчував би момент прийняття у володіння).
Як вбачається із матеріалів справи, будівля магазину під літерою А загальною площею 116,6 кв. м., в тому числі 1-76,4 кв.м. торгівельна площа, 2-26,4 кв.м. склад, 3-9,00 кв.м. кабінет, 4-4,8 кв.м. кладовка по адресу: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Паладь - Комарівці, вул. Кошута, 29а (стара назва вул. Перемоги, 3) використовувався під магазин повсякденного попиту. Однак, невідомим залишається факт, хто саме збудував вказану будівлю та був на той час його власником (позивачем не подано суду жодних документальних доказів стосовно особи власника спірного майна).
Водночас, згідно інформаційної довідки від 03.09.2014 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наданої Реєстраційною службою Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, щодо об'єкта нерухомого майна - будівлі магазину під літерою А загальною площею 116,6 кв. м., в тому числі 1-76,4 кв.м. торгівельна площа, 2-26,4 кв.м. склад, 3-9,00 кв.м. кабінет, 4-4,8 кв.м. кладовка по адресу: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Паладь - Комарівці, вул. Кошута, 29а (стара назва вул. Перемоги, 3), відомості щодо власника даного майна у Держаному реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні (том 1, арк. спр. 126 - 130).
Таким чином, суд прийшов до висновку, про відсутність документації та інформації щодо власника спірної будівлі, розташованої в с. Паладь Комарівці, вул. Кошута, 29а. Іншого суду не доведено.
Натомість за твердженням позивача, останній на підставі листа Ужгородської райспоживспілки отримав та облікував на своєму балансі спірне нерухоме майно - будівлю магазину, на яке як вбачається із матеріалів справи, не було зареєстровано право власності ні за Ужгородською райспоживспілкою, ні за будь - якою іншою особою.
Разом з тим, факт обліку спірного майна на балансі позивача не є підтвердженням наявності в нього права власності та/або користування будівлею, оскільки знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату, баланс також, не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства (п. 9 Інформаційного листа № 01-8/98 від 31.01.2001 року „Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом" та п. 7 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 02.04.1994 року № 02-5/225 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності" (з наступними змінами).
Посилання позивача на матеріали інвентаризаційної справи „Магазину „Товари повсякденного попиту" у с. П.Комарівці Ужгородського району, яка виготовлена на замовлення Сюртівського ССТ Ужгородським державним районним бюро технічної інвентаризації у 1997 році, судом до уваги не приймається, оскільки вказана інвентаризаційна справа підтверджує лише те, що спірний об'єкт не є збудований самовільно (том 1, арк. спр. 23 - 27).
Твердження позивача про те, що ним протягом тривалого часу з 1979 року експлуатується спірна будівля магазину та воно утримується в належному стані не може свідчити про добросовісне володіння спірним майном в розумінні ст. 344 Цивільного кодексу України, оскільки вказані заходи є лише діями з обслуговування майна при користуванні ним.
Добросовісне володіння означає, що особа не знала і не могла знати, що володіє річчю незаконно. Тому встановлення добросовісності залежить від підстав набуття майна.
Однією з найголовнішим умов набуття права власності за набувальною давністю є встановлення того, що особа заволоділа чужою річчю, тобто річчю, яка належить на праві власності іншій особі.
Позивачем не доведено, що він не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном та обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужим майном, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна, а отже не доведено і добросовісність заволодіння чужим нерухомим майном.
Крім того, суд зазначає, що посилання Сюртівського ССТ на факт користування останнім спірною будівлею магазину, яке підтверджується рядом доказів (копією інвентаризаційної справи на спірну будівлю, копією книги по рахунку № 90 „Основні засоби" з 2000 року по 2001 року по 2002 року, письмові докази, що підтверджують проведення ремонту спірного приміщення за рахунок Сюртівського ССТ, копій ліцензій на роздрібну торгівлю тютюновими та алкогольними напоями), в зв'язку з чим нібито виникло право власності на спірну будівлю магазину, є необґрунтованими. Суд не вбачає у даних правовідносинах передбачених законом підстав виникнення права власності. Так, виникнення власності за давністю володіння за набувальною давністю (ст. 344 Цивільного кодексу України) не може бути застосовано до цих правовідносин, оскільки не доведене ані володіння майном як своїм, ані добросовісність заволодіння та правомірність користування майном, що є обов'язковими умовами виникнення власності за набувальною давністю.
За відсутності в матеріалах справи будь-яких даних щодо документального оформлення отримання позивачем спірної будівлі (договір, акт приймання-передачі тощо), суд вважає недоведеним факт добросовісного набуття позивачем спірного майна.
Отже, суд дійшов висновку про відсутність ознак володіння у позивача спірним об'єктом, яке за змістом ст. 344 Цивільного кодексу України є необхідною умовою для набуття права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
Також не знайшло свого підтвердження в матеріалах справи і твердження позивача про те, що ним вчасно сплачується податок за користування земельною ділянкою, а це, на його думку, підтверджує факт відкритого і добросовісного користування спірним майном, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції чинної станом на 25.10.2001 року) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Однак, позивачем не надано суду доказів про виникнення у нього права користування земельною ділянкою, у порядку визначеному земельним законодавством.
Крім того, посилання позивача на рішення господарського суду Закарпатської області від 01.07.2014 року по справі № 907/347/14, яким за твердженням позивача, встановлено, що Сюртівське ССТ є добросовісним користувачем спірного нерухомого майна вважається помилковим, оскільки вказаним рішенням не встановлено факт добросовісного користування Сюртівським ССТ зазначеного спірного нерухомого майна.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено фактичних обставин та правових ознак, які у сукупності складають юридичний факт, на підставі якого виникає право власності за набувальною давністю у відповідності до ст. 344 Цивільного кодексу України, а тому позовні вимоги є безпідставними, до задоволення не підлягають.
Судові витрати підлягають віднесенню на позивача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
3. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 26.01.2015 року
Головуючий суддя Пригара Л.І.
Суддя Кривка В.П.
Суддя Русняк В.С.