26 січня 2015 р. Справа № 876/9933/13
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді: Ліщинського А.М.,
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Комунального підприємства «Технічний центр «Сервіс-Авто» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2013 року у справі за позовом Комунального підприємства «Технічний центр «Сервіс-Авто» до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання протиправною та скасування вимоги №Ю-923/6 від 07.05.2013 року про сплату боргу,-
20.05.2013 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправною та скасування вимоги №Ю-923/6 від 07.05.2013 року про сплату боргу в сумі 133038,01 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем оскаржувана вимога про сплату боргу винесена з порушенням чинного законодавства. Зокрема зазначає, що оскаржувана вимога включає заборгованість зі сплати єдиного внеску, яка уже стягується органами державної виконавчої служби у примусовому порядку. Крім того, до даної вимоги не долучено картку особового рахунку платника єдиного внеску, а у самій вимозі не зазначено дату набрання нею чинності та не вказано термін її оскарження. Також оскаржувана вимога про сплату боргу не відповідає вимогам, які ставляться до виконавчих документів, оскільки у ній не вказано повне найменування юридичної особи (позивача). Тому, з урахуванням наведеного, вважає, що даний позов слід задовольнити.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.
В апеляційній скарзі покликається на те, що при розгляді справи по суті, суд першої інстанції не взяв до уваги те, що спірна вимога винесена з порушенням вимог законодавства, оскільки сума страхових внесків, яка підлягає до сплати, повинна визначатись за наслідками перевірки платника, якої в даному випадку не було та не долучено з даного приводу і картку особового рахунку платника.
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю згідно з п.1 ч.1 ст. 197 КАС України.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 133038,01 грн. не підлягають задоволенню, оскільки на позивача законодавцем покладений обов'язок нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені законом строки та в повному обсязі заборгованість із сплати страхових внесків з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.
Як встановлено судом першої інстанції, КП "Технічний центр "Сервіс-Авто" являється юридичною особою та відповідно до вимог пункту 1 частини 1статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є платником єдиного внеску і зобов'язане, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно розрахунків сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування загальна сума єдиного внеску, що підлягала сплаті, і несплачена, становить 133038,01 грн.
У зв'язку з несплатою позивачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відповідач у відповідності до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» виніс відповідну вимогу, а саме: вимогу № Ю-923/6 від 07.05.2013 року про сплату боргу, згідно якої загальна сума боргу станом на 30.04.2013 року становить 133038,01 грн.
Згідно ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі- Закон №2464-VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі-єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Як випливає із ч. 1 ст. 4 згаданого Закону платниками єдиного внеску є роботодавці підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
З огляду на вищевикладену правову норму, на платника єдиного внеску, яким є позивач, покладено обов'язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно ч.6 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» нарахування єдиного внеску за платників, зазначених у пунктах 2, 3, 6, 7, 8, 9 та 11 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється платниками, зазначеними у п.1 ч.1 ст.4 цього Закону, за рахунок сум, на які єдиний внесок нарахований.
Згідно ст. 9 цього ж Закону, єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування.
Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 28 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Колегією суддів встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач в порушення частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не сплатив єдиний внесок за відповідний базовий період.
Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно ч. 4 ст. 25 цього ж Закону, територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
Згідно ч. 6 ст. 25 цього ж Закону, за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (ч. 3 ст. 25 Закону №2464-VI).
У відповідності з вимогами закону Правління Пенсійного фонду України постановою від 27.09.2010 року № 21-5 затвердило Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Інструкція № 21-5), яка визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій органами Пенсійного фонду України, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів.
Відповідно до пункту 6.2. Інструкції № 21-5 сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону підпунктом 4.3.6 пункту 4.3, абзацом другим підпункту 4.5.2, підпунктом 4.5.3 пункту 4.5 та підпунктом 4.6.2 пункту 4.6 розділу IV цієї Інструкції, обчислена органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
У пункті 6.3. Інструкції № 21-5 передбачено випадки, в разі настання яких органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки, одним із таких - якщо платник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати єдиного внеску (підп. «б» п. 6.3 цієї Інструкції). У такому випадку вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Сума боргу у вимозі проставляється у гривнях з двома десятковими знаками. Вимога формується на суму боргу, що перевищує 10 грн.
Згідно пункту 6.4. Інструкції № 21-5 вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, актів звірок з органами податкової служби, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Орган Пенсійного фонду України веде реєстр виданих вимог про сплату недоїмки за формою згідно з додатком 6. При формуванні вимоги їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1-а частина - літери "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2-а частина - порядковий номер, 3-я частина - літера "У" (узгоджена вимога). Вимога формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
Отже, вимога про сплату боргу надсилається платнику, якщо у нього є недоїмка по сплаті єдиного внеску за звітний період. Окрім загальної суми боргу у ній окремо повинна зазначатись сума недоїмки за певний звітний період, про необхідність погашення якої і надсилається ця вимога.
Керуючись вищенаведеним колегія суддів вважає, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та іншими нормативно-правовими актами України.
Разом з тим колегія суддів не погоджується з доводами викладеними апелянтом в апеляційній скарзі, оскільки платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом незалежно від фінансового стану платника.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.
За таких обставин справи колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку, відтак подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Технічний центр «Сервіс-Авто» залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2013 року у справі №809/1567/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції
Головуючий суддя А.М. Ліщинський
Судді О.І. Довга
І.І. Запотічний