м. Миколаїв
26 грудня 2014 року Справа № 814/3863/14
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за
адміністративним позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до відповідача: Корабельного відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (вул. Артема, 1а, м. Миколаїв, 54052)
про звільнити і-під арешту нерухоме майно,
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Корабельного відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі - відповідач, Корабельний ВДВС), в якому просить суд звільнити з-під арешту нерухоме майно ОСОБА_1 - квартиру АДРЕСА_1.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, 30.05.2013р. Корабельним ВДВС було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку зі скасуванням виконавчого документу. Всупереч до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем не знято арешт з квартири.
Представники позивача та відповідача надали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
У відповідності до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 14.04.2011 року Корабельним ВДВС було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса № 651 від 17.03.11 року про звернення стягнення на іпотечне майно - квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1
14.04.2011 року Корабельним ВДВС було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1
14.03.2013 року рішенням апеляційного суду Миколаївської області по справі № 784/353/13 виконавчий напис приватного нотаріуса № 651 від 17.03.2011 року визнано таким, що не підлягає виконанню.
30.05.2011 року Корабельним ВДВС було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв'язку зі скасуванням виконавчого документу.
При прийнятті постанови про закінчення виконавчого провадження державним виконавцем не знято арешт з квартири.
ОСОБА_1 звернулвся 14.11.2014 року до виконавчої служби з листом, в якому просив усунути вказане порушення та зняти арешт з квартири.
Корабельний ВДВС листом від 25.11.2014 року, який було отримано особисто ОСОБА_1 18.12.2014 року, повідомлено про необхідність звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Як вбачається з постанови Корабельного відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 30.05.2013 оку ВП № 25919617 про закінчення виконавчого провадження винесена на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».
Пунктом 4 ч 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Стаття 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені наслідки завершення виконавчого провадження, а саме у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
В постанові державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 30.05.2013 року № 25919617 не зазначено про скасування арешту, накладеного на майно боржника.
Частина 2 Статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначена норма дає підстави для висновку про те, що діяльність органів або посадових осіб, які здійснюють владні управлінські функції, має здійснюватись виключно в межах їх законодавчо визначених повноважень і реалізація таких повноважень повинна відповідати способу, встановленому законодавством.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони, зокрема:
- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами;
- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); розсудливо;
- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Згідно положень статті 181 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Крім того, положеннями ст.6 та 11 Закону Країни «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного у виконавчому документі, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ст. 16. Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01.07.2004 року, державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі заяви органу або посадової особи, якими встановлено обтяження.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Враховуючи наявні матеріали справи та досліджені докази, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 2, 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Звільнити з-під арешту нерухоме майно ОСОБА_1 - квартиру АДРЕСА_1.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Суддя О.В. Малих