м. Вінниця
20 січня 2015 р. Справа № 802/4206/14-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,
за участю:
секретаря судового засідання: Медвідь І.О.,
позивача: Горбатюка М.В., Ліннікова О.П.,
відповідача: Сокуренко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Жмеринської районної державної лікарні ветеринарної медицини до Відділу державної виконавчої служби Жмеринського міськрайоного управління юстиції про скасування постанови
У грудні 2014 року Жмеринська районна державна лікарня ветеринарної медицини звернулась в суд з позовом до Відділу державної виконавчої служби Жмеринського міськрайоного управління юстиції (далі - ВДВС Жмеринського МУЮ) про скасування постанови.
Зазначили, що 05.11.2014 року головним державним виконавцем ВДВС Жмеринського МУЮ Сокуренком Ю.В. винесено постанову про накладення на Жмеринську районну державну лікарню ветеринарної медицини в особі директора ОСОБА_1 штрафу у розмірі 680,00 грн.. Дана постанова мотивована тим, що боржником у виконавчому провадженні не виконано вимоги державного виконавця від 23.09.2014 року, а саме: боржник не виконав вимоги виконавчого листа №205/3533/12 виданого 18.09.2014 року Жмеринським міськрайонним судом про визнання недійсним розпорядження Жмеринської РДА №688 від 10.10.2007 року та визнання недійсним Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,9836 га., яка розташована на території Браїлівської селищної ради. Позивач вважає, що не є належною стороною у виконавчому проваджені та не має відповідних повноважень (а.с. 12-14), оскільки надання або вилучення земельних ділянок належить Жмеринській районній державній адміністрації, так як вона є повноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів в галузі земельних відносин. Крім того зазначив, що в резулятивній частині постанови не вірно зазначено посаду та прізвище начальника Жмеринської районної державної лікарні ветеринарної медицини.
В зв'язку з викладеним, оскаржувану постанову позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
В судовому засіданні представники позивача, з підстав та обґрунтувань зазначених в позовній заяві підтримали позов та просили його задовольнити.
Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог. Зазначив, що порушень з боку державного виконавця допущено не було. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення сторін та оцінивши письмові докази, які є у справі, суд приходить до висновку, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ №741323 виданої 25.12.2012 року, керівником Жмеринської районної державної лікарні ветеринарної медицини є ОСОБА_4 (а.с. 11).
23.09.2014 року постановою головного державного виконавця ВДВС Жмеринського МУЮ Сокуренком Ю.В. відкрито виконавче провадження ВП №44819357 по примусовому виконанню виконавчого листа №205/3533/2012 виданого 18.09.2014 року Жмеринським міськрайонним судом про визнання недійсним розпорядження Жмеринської РДА №688 від 10.10.2007 року та визнання недійсним Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,9836 га., яка розташована на території Браїлівської селищної ради. Встановлено строк добровільного виконання до 30.09.2014 року (а.с. 16).
В зв'язку із невиконанням судового рішення зобов'язального характеру без поважних причин головний державний виконавець ВДВС Жмеринського МУЮ Сокуренко Ю.В. постановою від 05.11.2014 року наклав штраф на Жмеринську районну державну лікарню ветеринарної медицини в особі директора ОСОБА_1 (а.с. 15).
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Стаття 6 Закону України "Про виконавче провадження" визначає обов'язок державного виконавця використовувати наданні йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Тобто, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, зазначені виконавчим документом.
Відповідно до статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Особливості виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії, визначені главою 7 Закону.
Так, частиною 1 статті 75 Закону передбачено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленою частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення.
У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення (частина 2 статті 75 Закону).
Згідно із частиною 1 статті 89 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
З системного аналізу наведених норм слідує, що штраф як вид відповідальності за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, може бути застосований до боржника, яким може бути як фізична, так і юридична особа.
Статтею 17 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель; координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених законом; підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст; здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок; координація діяльності державних органів земельних ресурсів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Тобто, в даному випадку повноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів в галузі земельних відносин є Жмеринська районна державна адміністрація.
Зважаючи на викладене та беручи до уваги те, що Жмеринська районна державна лікарня ветеринарної медицини позбавлена повноважень надавати або вилучати земельні ділянки, дії чи бездіяльність щодо невиконання виконавчого документа останньою відсутні. Крім того, в резулятивній частині оскаржуваної постанови не вірно вказано посаду та прізвище начальника Жмеринської районної державної лікарні ветеринарної медицини, замість ОСОБА_4, зазначено - директор ОСОБА_1 за посадою є начальник управління ветеренарної медицини у Жмеринському районі, - головний державний інспектор ветеренарної медицини Жмеринського району, який за своєю посадою здійснює і координує діяльність Жмеринської районної державної лікарні ветеринарної медицини.
Враховуючи викладене, постанова головного державного виконавця ВДВС Жмеринського МУЮ за виконавчим провадженням ВП №44819357 від 05.11.2014 року про накладення штрафу на Жмеринську районну державну лікарню ветеринарної медицини в особі директора ОСОБА_1 у розмірі 680,00 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.
За таких обставин, суд дійшов до висновку, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню.
Положення частини другої статті 19 Конституції України зобов'язують органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами статей 71, 86 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог статті 94 КАС України, частиною першою якої передбачено, що у випадку, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача, підлягають стягненню 182,70 грн. судового збору, сплаченого за подання адміністративного позову до суду.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Жмеринського міськрайонного управління юстиції про накладення штрафу на Жмеринську районну державну лікарню ветеринарної медицини від 05.11.2014 року за виконавчим провадженням ВП №44819357.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Жмеринської районної державної лікарні ветеринарної медицини (вул. Весняна, 40, м. Жмеринка, Вінницька область) судовий збір у розмірі 182,70 грн.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Дончик Віталій Володимирович