Справа № 136/2557/14-ц
іменем України
"20" січня 2015 р. м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Кривенка Д. Т.
за участю секретаря Марчук Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Відділ Держземагенства у Липовецькому районі Вінницької області, Липовецька міська рада Липовецького району Вінницької області, про визнання права власності на 5/6 частини будинку та земельні ділянки в порядку спадкування, -
24.11.2014 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом до відповідачів, у якому просив суд визнати за ним, ОСОБА_1 право власності на 5/6 частини житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованого по АДРЕСА_1, вартістю 109 049 грн. 16 коп., з яких 1/2 успадкована в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та 1/3 успадкована за законом після смерті матері ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2. Визнати за ним, ОСОБА_1, право власності на земельну ділянку площею 0.1000 га, що розташована по АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель, кадастровий номер 0522210100:01:003:0526, нормативною грошовою оцінкою 32110 грн. 20 коп., в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1. Визнати за ним, ОСОБА_1, право власності на земельну ділянку площею 0.0320 га, що розташована по АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0522210100:01:003:0529, нормативною грошовою оцінкою 959 грн. 69 коп., в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.
06.01.2015 року позивач збільшив розмір заявлених ним позовних вимог, ураховуючи обставини, які були встановлені після витребування судом Спадкових справ до майна померлих ОСОБА_4 та ОСОБА_5, подавши суду позовну заяву, в якій просив суд:
- визнати особистою приватною власністю ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, будинок АДРЕСА_1, що належав йому на праві власності відповідно до договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на праві особистої власності від 25.06.1955 року, укладеного між виконкомом Липовецької райради та ОСОБА_4, посвідченого 16.06.1956 р. Липовецькою державною нотаріальною конторою за реєстр. № 486 та зареєстрованого в КП „Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" 09.12.1980 р. за реєстр. № 1546 в реєстр, книзі №7;
- визнати за ним, ОСОБА_1, право власності в порядку спадкування за заповітом посвідченим 30 червня 1995 року державним нотаріусом Липовецької державної нотаріальної контори Вінницької області та зареєстрованим за №1500, на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1, після смерті батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Липовець;
- визнати за ним, ОСОБА_1, право власності на земельну ділянку площею 0.1000 га, що розташована по АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель, кадастровий номер 0522210100:01:003:0526, та земельну ділянку площею 0.0320 га, що розташована по АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0522210100:01:003:0529, в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позовні вимоги у зміненій позовній заяві позивач обґрунтував наступним чином.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, який приходився йому, ОСОБА_1, рідним батьком. Після його смерті відкрилася спадщина. За життя батько розпорядився належною йому власністю та залишив заповіт, який 30.06.1995 року було посвідчено державним нотаріусом Липовецької державної нотаріальної контори, реєстр № 1500, відповідно до якого заповів усе своє майно йому, ОСОБА_1 До складу спадкового майна увійшли: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1, який, хоча і був збудований у період шлюбу із ОСОБА_5, однак був його особистою приватною власністю, що не заперечувалось дружиною, та земельні ділянки: площею 0.1000 га, кадастровий номер 0522210100:01:003:0526 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель, та площею 0.0320 га, кадастровий номер 0522210100:01:003:0529 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташовані по АДРЕСА_1, які також були його особистою власністю, оскільки надбані внаслідок приватизації. Відповідно до вимог діючого законодавства він, ОСОБА_1, спадщину прийняв, надавши нотаріусу за місцем відкриття спадщини в межах шестимісячного строку заяву відповідного змісту. Інші спадкоємці, які мали право на обов'язкову частку у спадковому майні: дружина померлого ОСОБА_5 та дочка ОСОБА_6 від своїх часток відмовились, про що зазначили у заявах направлених в адресу нотаріуса. Проте, 27.06.2014 року державний нотаріус Липовецької державної нотаріальної виніс постанову про відмову у видачі на його, ОСОБА_1, ім'я свідоцтва про право на за спадщину за заповітом, яку мотивував тим, що заявником не було пред'явлено документа, який би відповідав вимогам чинного законодавства, оскільки договір про надання в безстрокове користування земельною ділянкою для будівництва індивідуального житлового будинку на право особистої власності не є правовстановлюючим документом, а у ситуації, яка склалась необхідно збирати докази. Також виникли труднощі в отриманні свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки, оскільки у державних актах на право власності на земельні ділянки, що видані на ім'я ОСОБА_4, помилково вказано місце розташування земельної ділянки : по АДРЕСА_2, замість по АДРЕСА_1. Помилка була допущена при виготовленні Державних актів на право власності на земельні ділянки та їх подальшої реєстрації, оскільки в даних правовстановлюючих документах вказали, що ділянки знаходяться по АДРЕСА_2 в м.Липовець, хоча послалися на рішення Липовецької міськради, де зазначено місце розташування ділянок по АДРЕСА_1. Внести виправлення у Державні акти не представляється за можливе, оскільки власник майна помер. Ураховуючи наведені обставини, позивач у позовній заяві зазначив, що змушений був звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав, оскільки іншого порядку чинним законодавством не передбачено.
В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_6 та ОСОБА_7 позовні вимоги підтримали з підстав, які викладені у позовній заяві про збільшення позовних вимог, просили суд їх задовольнити у заявленому обсязі.
Представник відповідач Липовецької міської ради Липовецького району Вінницької області - міський голова ОСОБА_8 в судове засідання не з'явився, направивши в адресу суду заяву в якій зазначив, що не заперечує проти задоволення позовних вимог, просив суд розгляд справи проводити за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання також не з'явилась, в адресованій суду заяві поклалася на розсуд суду, просила справу розглядати за її відсутності.
Представник третьої особи Відділу Держземагенства у Липовецькому районі Вінницької області - начальник відділу в судове засідання не з'явився, в заяві, яку надав суду через канцелярію просив розгляд справи проводити без його участі.
Ураховуючи те, що відповідачі та третя особа скористались наданими їм ч.2 ст.158 ЦПК України правами - заявляти клопотання про розгляд справи у їх відсутності, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, а тому проводить його в даному судовому засіданні на підставі зібраних у справі доказів.
Суд, вислухавши пояснення представників позивача, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх зібраними у справі доказами дійшов висновку про наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Липовець Липовецького району Вінницької області помер ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Липовецького районного управління юстиції Вінницької області 09.11.2007 року. За життя, 30 червня 1995 року, ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробив особисте розпорядження, відповідно до якого заповів усе належне йому майно своєму синові - позивачеві по справі ОСОБА_1. Вказаний заповіт було посвідчено державним нотаріусом Липовецької державної нотаріальної контори Вінницької області 30.06.1995 року та зареєстрований в реєстрі за №1500. За життя спадкодавця даний заповіт не змінювався та не скасовувався.
Отже, після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина за заповітом.
На виконання положень п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року за №7 «Про судову практику у справах про спадкування», судом було витребувано матеріали спадкових справ до майна померлих ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
Так, судом встановлено, що своїм правом на спадкування після смерті ОСОБА_4 скористався позивач ОСОБА_1 подавши заяву про прийняття спадщини за заповітом. Дружина померлого ОСОБА_5, яка перебувала із спадкодавцем у зареєстрованому шлюбві, та його дочка ОСОБА_6, маючи право на обов'язкову частку у спадковому майні за наявності заповіту відмовились від них, про що висловили у заявах, що містяться серед матеріалів Спадкової справи №294/2008.
До спадкової маси після смерті ОСОБА_4 увійшло наступне майно:
- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1, який відповідно до договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на праві особистої власності від 25.06.1955 року, укладеного між виконкомом Липовецької райради та ОСОБА_4, посвідченого 16.06.1956 р. Липовецькою державною нотаріальною конторою за реєстр. № 486, належав ОСОБА_4 на праві особистої власності. Згідно штемпеля проставленого на зворотній стороні вказаного Договору, об'єкт нерухомості було зареєстровано КП „ Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" 09.12.1980 р. за реєстр. № 1546 в реєстр, книзі № 7. Як убачається з технічного паспорту, виготовленого 15.10.2014 року Комунальним підприємством „Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації-" на житловий будинок АДРЕСА_1, вартість житлового будинку та господарських будівель і споруд становить 130 859 грн.;
- земельні ділянки: площею 0.100 га, кадастровий номер 0522210100:01:003:0526, цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель, нормативна грошова оцінка 1 839,66 гривень, яка належала ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ЯБ № 701066, виданого 27.02.2007 року на підставі рішення 4 сесії 5 скликання Липовецької міської ради від 12.10.2006 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів за № 010710100037 та площею 0.0320 га, кадастровий номер 0522210100:01:003:0529, цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, нормативна грошова оцінка 959,69 гривень, яка належала ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право власності серії ЯБ № 701067, виданого 27.02.2007 року на підставі рішення 4 сесії 5 скликання Липовецької міської ради від 12.10.2006 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів за № 010710100037. Вказані земельні ділянки згідно правовстановлюючих документів розташовані по АДРЕСА_1.
За наслідками розгляду заяви позивача про прийняття спадщини, 27.06.2014 року державним нотаріусом Липовецької державної нотаріальної контори було винесено постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії та видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, оскільки договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на право особистої власності, на думку нотаріуса, не є правовстановлюючим документом на житловий будинок, та по закінченню будівництва житловий будинок повинен бути зданий в експлуатацію і на нього мало бути видано свідоцтво про право власності на житловий будинок.
Позивач не погоджуючись із рішенням нотаріуса звернувся до суду із даним позовом.
У п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 30.05.2008, № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", судам надано наступні роз'яснення.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину в нотаріальному порядку, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Отже, позивач скористався наданим йому правом на звернення до суду за захистом порушеного права, яке оспорюється.
Судом встановлено, що правовідносини, які виникли між сторонами цього спору є спадковими, спадщина відкрилась після 2004 року, а відтак до застосування підлягають норми ЦК України, зокрема Книга Шоста «Спадкове право».
Відповідно до положень ст.1217-1219 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом; до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та припинились внаслідок його смерті, крім прав та обов'язків, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця.
Зі змісту ст.ст.1223, 1233 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті; заповіт є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Із здобутих у справі доказів судом встановлено, що єдиним спадкоємцем за заповітом майна померлого ОСОБА_4 є позивач ОСОБА_1, який спадщину прийняв у встановленому законом порядку шляхом подачі нотаріусу за місцем відкриття спадщини заяви у шестимісячний строк, однак йому було відмовлено у вчинені нотаріальної дії, оскільки договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на право особистої власності не є правовстановлюючим документом на житловий будинок.
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житловий будинок, який належав ОСОБА_4 була здійснена в період чинності Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, яка була затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року та яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року N 56.
Відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР вищевказаної Інструкції, Договори про надання у безстрокове користування земельної ділянки для відбудови і експлуатації будівель були правовстановлюючими документами на підставі яких провадилась реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР.
В підтвердження вказаного факту на Договорі від 25.06.1955 року проставлено штемпель органу державної реєстрації, що доводить належність житлового будинку та господарських будівель, що розташований по АДРЕСА_1, ОСОБА_4 на праві особистої власності. Отже, реєстрація прав на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, а тому права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", визнаються дійсними.
Факт належності вищевказаного житлового будинку ОСОБА_4 на праві особистої приватної власності не заперечувалось за життя дружиною спадкодавця ОСОБА_5, яка перебувала із спадкодавцем у зареєстрованому шлюбі, про що свідчить її заява наявна в матеріалах Спадкової справи №294/2008 про відмову від обов'язкової частки у спадщині після смерті чоловіка. Також відсутні й будь-які інші докази в розумінні положень ст.58-59 ЦПК України щодо їх належності та допустимості, які б спростовували факт належності об'єкта нерухомого майна спадкодавцеві на праві особистої власності.
Аналізуючи здобуті у справі докази, суд дійшов до переконання, що житловий будинок АДРЕСА_1, належав ОСОБА_4 на праві особистої власності, однак ураховуючи те, що ОСОБА_4 помер, у зв'язку із чим припинилось його право власності, а за померлими згідно норм чинного законодавства воно не визнається, тому позов в частині визнання житлового будинку його особистою приватною власністю не підлягає до задоволення.
Крім цього, як встановлено було судом із матеріалів Спадкової справи №294/2008, спадкоємцем майна ОСОБА_4 є лише його син - позивач у справі ОСОБА_1, який прийняв спадщину за заповітом після смерті спадкодавця, відтак даний позов в частині вимог стосовно відповідача ОСОБА_2 не підлягає до задоволення, оскільки вона має право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджено матеріалами спадкової справи, тобто в даному випадку за пред'явленими вимогами ОСОБА_2 є неналежним відповідачем.
Що ж стосується вирішення позовних вимог про визнання права власності за позивачем на земельні ділянки, то варто вказати наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 був власником земельних ділянок площею 0,10 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд та 0,0320 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що розташовані по АДРЕСА_1 відповідно до Державних актів про право власності на земельну ділянку. Встановлений факт підтверджується Витягами з Державного земельного кадастру про земельні ділянки та Витягами з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (а.с.15-22).
Як убачається із рішень Липовецької міської ради від 12.10.2006 року 4 сесії 5 скликання за №83, яке послугувало підставою для видачі правовстановлюючих документів на вищевказані земельні ділянки, їх місцезнаходження визначено по АДРЕСА_1 у місті Липовець. Розташування земельних ділянок за наведеною адресою доведено також листом директора Подільського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру, яке було розробником документації із землеустрою на земельні ділянки ОСОБА_4; листом міського голови Липовецької міської ради від 29.09.2014 року, відповідно до якого поміж зазначення місцезнаходження земельних ділянок по АДРЕСА_1 у м. Липовець також констатовано, що внести зміни органом місцевого самоврядування до Державних актів не представляється за можливе, так як нормами чинного законодавства такого порядку не передбачено; довідками Липовецької міської ради №1642 від 16.06.2014 року та №1607 від 11.06.2014, відповідно до яких згідно облікових даних земельно - кадастрової документації земельна ділянка 0,1320 га, що належать ОСОБА_4 розташовані по АДРЕСА_1 в місті Липовець, де й проживав власник.
Відповідно до рішення Липовецької селищної ради від 23.12.1999 року 10 сесії 23 скликання, земельна ділянка, що розташована по АДРЕСА_1 в місті Липовець розміром 0,125 га, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку передана ОСОБА_4 внаслідок приватизації.
Згідно положень п.5 ч.1 ст.57 СК України, земельна ділянка, набута особою за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України є особистою власністю дружини, чоловіка.
Згідно вимог ст.1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
За встановлених обставин, суд дійшов до переконання, що позовні вимоги в частині визнання за позивачем права власності на земельні ділянки підлягають до задоволення, оскільки позивач, будучи єдиним спадкоємцем за заповітом на майно померлого спадкодавця, позбавлений можливості реалізувати свої спадкові права на земельні ділянки через допущені посадовими особами помилки при виготовлені правовстановлюючих документів.
З огляду на викладене суд дійшов до висновку, що позовні вимоги за даним позовом ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому підлягають до часткового задоволення у спосіб, що обраний позивачем, так як судом встановлено порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1216-1219, 1223, 1225, 1226, 1233, 1261, 1270, 1274, 1275 ЦК України, ст.ст.57,61 СК України, постановою Пленуму ВСУ №7 від 30.05.2008 року, ст.10, 11, 58-60, 158, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особистою приватною власністю житлового будинку, визнання права власності на житловий будинок та земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом - відмовити.
Позов ОСОБА_1 до Липовецької міської ради Липовецького району Вінницької області, третя особа: Відділ Держземагенства у Липовецькому районі Вінницької області про визнання особистою приватною власністю житлового будинку, визнання права власності на житловий будинок та земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом, - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом посвідченим 30 червня 1995 року державним нотаріусом Липовецької державної нотаріальної контори Вінницької області та зареєстрованим за №1500, на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1, після смерті батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Липовець.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0.1000 га, що розташована по АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель, кадастровий номер 0522210100:01:003:0526, та земельну ділянку площею 0.0320 га, що розташована по АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0522210100:01:003:0529, в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Д. Т. Кривенко