Рішення від 19.01.2015 по справі 759/17977/14-ц

ун. № 759/17977/14-ц

пр. № 2/759/876/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2015 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючої - судді: І.В.П»ЯТНИЧУК,

при секретарі: Р.О.Колодій,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2

про розірвання шлюбу, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 та просила суд постановити рішення яким розірвати шлюб зареєстрований між нею та відповідачем 15 лютого 2001 р. в Центральному відділі реєстрації шлюбів м.Києва з Державним центром розвитку сім»ї про що є актовий запис № 227.

В обгрунтування заявлених вимог вказуючи на те, що 15.02.2001 р. вона зареєструвала шлюб з відповідачем, від шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей; ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 Позивачка вказувала, що сімейне життя з відповідачем не склалось, в сім»ї відсутні почуття взаємоповаги та любові, вказувала, що шлюб носить формальний характер, через несумісність характерів та різні погляди на життя між ними часто виникали різного роду непорозуміння, тривалий час сімейних стосунків не підтримують. На підставі ст.ст. 105, 110 СК України просила заявлені позовні вимоги задовольнити.

Позивачка в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити посилаючись на обставини справи викладені в позовній заяві, зазначала, що з липня 2011 р. вони з відповідачем проживають окремо, не підтримують сімейно-шлюбних відносин, не ведуть спільного господарства, спільного бюджету, зазначала, що примирення між нею та відповідачем не можливе, рішення про розірвання шлюбу є зваженим та обміркованим, оскільки відповідач не приділяє ні їй ні дітям достатньої уваги, не надає коштів на утримання дітей.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення заявлених позовних вимог не заперечував, підтвердив суду, що дійсно з 2009 р. вони з дружиною проживають окремо, однак періодично зустрічались, на даний час примирення між ними не можливе, діти проживають з позивачкою однак вона не приділяє їм достатньої уваги.

Суд, вислухавши пояснення позивачки, відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що 15 лютого 2001 р. в Центральному відділі реєстрації шлюбів м.Києва з Державним центром розвитку сім»ї зареєстровано шлюб між позивачкою та відповідачем про що є актовий запис № 227. ( а.с. 11).

Від шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей; ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 ( а.с. 6-8).

Відповідно до ст.21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч.3 ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Згідно до ч.2 ст.112 СК України, суд, постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 10 Постанови №11 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Як встановлено в судовому засіданні, в родині позивачки та відповідача втрачена основа сім»ї, почуття довіри, поваги та любові один до одного, а тому суд не може примусити сторони до збереження подружніх відносин, оскільки шлюб грунтується на вільній згоді чоловіка та жінки та може бути припинено внаслідок волевиявлення як одного так і обох з подружжя шляхом його розірвання.

Суд, заслухавши пояснення позивача, відповідача, вважає, що причини, що спонукали сторони на розірвання шлюбу є обгрунтованими, оскільки судом достовірно встановлено, що подальше спільне життя подружжя та збереження сім*ї не можливе, сторони фактично з 2011 р., проживають окремо, не підтримують шлюбних стосунків, не ведуть спільного господарства, не мають спільного бюджету, а тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 104, 105, 110, 112 Сімейного Кодексу України, ст.ст.10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Шлюб, зареєстрований між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 15 лютого 2001 р. в Центральному відділі реєстрації шлюбів м.Києва з Державним центром розвитку сім»ї про що є актовий запис № 227 - РОЗІРВАТИ.

Прізвище позивачки ОСОБА_1 після розірвання шлюбу вказати «ОСОБА_1».

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення

Суддя: