Єдиний унікальний номер 725/1754/14-ц
Номер провадження 2-п/725/49/14
16.01.2015 року Першотравневий районний суд м.Чернівців
в складі:
головуючого судді Піхало Н. В.
при секретарі Томко І.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення коштів,-
У березні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого вказував на те, що 11 березня 2013 року сталась дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої були транспортні засоби марки «Honda Acord», номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 та «Renault Master», номерний знак НОМЕР_3, кузов №440483 під його керуванням.
Відповідно до довідки ДАІ від 21 березня 2013 року, 11 березня 2013 року на вул. Ізмайлівська-Сінєльнікова м. Чернівці водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем «HONDA ACORD», номерний знак НОМЕР_1 № кузова НОМЕР_2 допустив зіткнення з автомобілем «RENAULT Мастер», номерний знак НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_3 При цьому, постановою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 30 квітня 2013 року саме водія ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КупАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень.
Також вказував на те, що унаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, належний йому на праві власності транспортний засіб «RENAULT Мастер», номерний знак НОМЕР_3, кузов № НОМЕР_5, отримав механічні пошкодження, а саме: пошкодження переднього бампера, переднього правого крила, передні праві двері, зірване з кріплень та зміщено та розгерматизоване переднє праве колесо, розбита передня права фара.
З метою визначення розміру завданої унаслідок даної ДТП шкоди, на його замовлення проведено експертно-автотоварознавче дослідження та виготовлено висновок №155/03/13 від 26 березня 2013 року про визначення матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «RENAULT Мастер», державний реєстраційний номер НОМЕР_3», відповідно якого розмір матеріальної шкоди, завданий власникові автомобіля «RENAULT Мастер», номерний знак НОМЕР_3, в результаті його пошкодження унаслідок вищевказаної ДТП, станом на 26.03.2013 року визначено в розмірі 28464 грн. 42 коп.
В подальшому, з метою отримання страхового відшкодування, він 24 травня 2013 року звернувся до Чернівецького ОУ ПрАТ «УПСК» із заявою про виплату йому страхового відшкодування, однак 11 червня 2013 року відповідачем ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» згідно акту № Каско/017/000/13/0040 здійснено лише часткову виплату страхового відшкодування в розмірі 3 248 грн., з яким він не погоджується.
При цьому, на неодноразові звернення до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» щодо здійснення виплати повної суми страхового відшкодування у вартості відновлювального ремонту, відповідач залишив його вимоги без задоволення.
Крім того, з метою захисту своїх прав він неодноразово звертався до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернівецькій області та за наслідками його звернення Дерджспоживінспекцією у Чернівецькій області надіслано йому лист від 17.12.2013 року, в якому роз'яснено право звернення за захистом свого права до Моторно-транспортного страхового бюро, Держфінпослуг та до суду.
В подальшому ним направлено звернення до Моторно-транспортного страхового бюро та Держфінпослуг, на що дані установи надали відповіді.
Посилаючись на вищевикладене, а також на невиконання відповідачем своїх зобов'язань по виплаті йому суми залишку страхового відшкодування в розмірі завданої шкоди в розмірі залишку суми, яка становить різницю між визначеним розміром згідно висновку та здійсненою відповідачем виплатою в сумі 25 216 грн., позивач змінивши в ході судового розгляду позовні вимоги, а також в подальшому уточнивши свої вимоги, просив стягнути з ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на свою користь суму страхового відшкодування з урахуванням індексу інфляції в сумі 28 443,26 грн., пеню за період прострочення виплати страхового відшкодування в сумі 1858 грн. 74 коп., а також три проценти річних від простроченої суми в розмірі 483 грн. 92 коп. та судові витрати.
У судове засідання позивач та його представник не з'явилися. Від представника позивача через канцелярію суду надійшла заява, в якій він просив справу розглянути без його участі та винести рішення про задоволення позову.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав на адресу письмові заперечення проти заявленого позову, в яких зокрема вказував на те, що на виконання положень п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» страховою компанією після отримання заяви позивача про настання страхового випадку було оглянуто пошкоджений транспортний засіб з участю заявника та складено акт огляду пошкодженого транспортного засобу від 22 березня 2013 року. Разом з тим, характер пошкоджень належного позивачу транспортного засобу потребував додаткового огляду під час розбори автомобіля, однак позивач відмовився надати транспортний засіб для додаткового огляду, про що задокументовано в акті огляду пошкодженого транспортного засобу. В подальшому страховою компанією було замовлено у суб'єкта оціночної діяльності розрахунок розміру збитку. Після отримання від позивача заяви про здійснення виплати страхового відшкодування, страховою компанією на підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності та інших документів прийнято рішення про визнання даної ДТП страховим випадком та 11 червня 2013 року перераховано на користь позивача 3 264 грн. 32 коп. з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу в розмірі 0,7 та франшизи. Оскільки страховою компанією у визначені Законом строки здійснено виплату позивачу суми страхового відшкодування, підстави для покладення на страхову кампанію відповідальності за невиконання своїх зобов'язань відсутні й відповідно заявлені позивачем вимоги є безпідставними. Крім того, вказував на те, що висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 155/03/13 від 26 березня 2013 року є неналежним доказом на підтвердження визначення розміру страхового відшкодування, оскільки під час огляду транспортного засобу позивача представник страхової компанії не був повідомлений про час та місце проведення огляду й відповідно не приймав участь в огляді досліджуваного транспортного засобу та викликає сумніви в його дійсності та об'єктивності.
Суд, ураховуючи подані представниками сторін заяви про розгляд справи у їх відсутності, вважає за можливе на підставі ст. 158 ЦПК України розгляд справи провести у відсутності сторін та на підставі наданих сторонами доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 197 ЦПК України судове засідання проводилось без технічної фіксації.
Дослідивши матеріали справи, а також надані сторонами докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, суд ураховуючи характер спірних правовідносин, які виникли між сторонами, приходить до наступного.
Так, статтею 3 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 21 березня 2013 року о 15 год. 00 хв., ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Хонда Акорд», державний номер «НОМЕР_1» по вул. Ізмайлівській в м. Чернівці, порушивши вимоги п.п. 10.3, 10.4, 2.3Б Правил дорожнього руху України, під час здійснення маневру перестроювання з правого ряду в лівий, не врахував дорожню обстановку, не переконався, що це буде безпечно для інших учасників дорожнього руху, допустив зіткнення з автомобілем марки «Рено Мастер», державний номер «НОМЕР_3», яким керував позивач.
Крім того, згідно довідки ДАІ від 21 березня 2013 року, 11 березня 2013 року на вул. Ізмайлівська-Сінєльнікова м. Чернівці водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «HONDA ACORD», номерний знак НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_2 допустив зіткнення з автомобілем марки «RENAULT Мастер», номерний знак НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_3(а.с. 8).
При цьому, постановою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 30 квітня 2013 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні даної дорожньо-транспортній пригоді й відповідно притягнуто його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а.с.9).
Так, згідно із п. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, ураховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_2 у вчинені даної ДТП є встановленою та не підлягає доведенню, як і не підлягає доведенню факт того, що унаслідок даної ДТП автомобіль «Рено Мастер», яким керував позивач, зазнав механічних пошкоджень.
Відповідно до положень ст. ст. 3, 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників.
Статтею 6 Закону передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Таким чином, необхідною умовою виникнення обов'язку страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності осіб, які на відповідній правовій підставі володіють транспортними засобами, є настання страхового випадку (події, внаслідок якої завдано шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за договором).
З матеріалів справи убачається, що цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2, винного у вищевказаній дорожньо-транспортній пригоді, на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідності власників наземних транспортних засобів застрахована у ПрАТ «УПСК», що підтверджується копією полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідності власників наземних транспортних засобів № АВ / 1645772, яка міститься у матеріалах справи (а. с. 111).
Зокрема, відповідно до даного полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідності власників наземних транспортних засобів водій ОСОБА_2 застрахував свою цивільну відповідальність на випадок настання страхового випадку із застрахованим транспортним засобом та відповідно до даного договору ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) складає 50 000 грн., франшиза - 500 грн. Строк дії даного полісу встановлено до 15 квітня 2013 року.
З метою отримання виплати страхового відшкодування, позивач 24 травня 2013 року у строк, встановлений п. 34.2 ст. 34 ЗУ «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» особисто звернувся до ОУ ПрАТ «УПСК» із заявою про виплату страхового відшкодування та надав усі необхідні для здійснення страхового відшкодування документів (а.с 7).
Разом з тим, 11 червня 2013 року ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» позивачу здійснено лише часткову виплату страхового відшкодування в розмірі 3 264 грн. 32 коп. з вирахуванням франшизи, визначеної договором у розмірі 500 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 668 від 11 червня 2013 року та листом моторно транспортного страхового бюро України від 20 січня 2014 року і листом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 7 жовтня 2013 року № 9403/13-12 (а.с. 14-17).
Зокрема, виплата вищевказаної страхової виплати відповідачем здійснена на підставі калькуляції № 7718 від 17 квітня 2013 року, складеної ФОП ОСОБА_6, суб'єкта оціночної діяльності, який здійснює свою діяльність на підставі відповідного свідоцтва, відповідно до якої вартість матеріального збитку транспортного засобу, належного позивачу визначена в розмірі 11 572 грн. 22 коп. з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу визначеного відповідно до додатку до справи № 6849_13 від 19 квітня 2013 року щодо визначення коефіцієнта фізичного зносу складових КТЗ, складеного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_7, значення коефіцієнта фізичного зносу складових автобуса, виробництва країн дальнього зарубіжжя«Рено Мастер», державний реєстраційний номер НОМЕР_3» складає 0,7. (а.с. 187-189).
Проте, як установлено судом, позивач не погодився із розміром виплаченої страхової виплати, у зв'язку із чим неодноразово звертався до відповідача та інших контролюючих установ та МТСБ України з вимогою щодо здійснення йому виплати страхового відшкодування, визначеного експертно-автотоварознавчим дослідженням згідно висновку №155/03/13 від 26 березня 2013 року, саме в розмірі 28464 грн. 42 коп., однак вмотивованих рішень щодо відмови не отримував.
Таким чином, судом достовірно встановлено, що між сторонами не досягнуто згоди щодо визначення розміру завданої унаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди та розміру страхового відшкодування, яке підлягає сплаті позивачу й відповідно свідчить про існування спору.
Так, відповідно до вимог чинного законодавства, у разі недосягнення згоди між потерпілим і страховиком щодо розміру завданої шкоди, така шкода, як і в інших випадках, визначається на підставі наданих сторонами доказів, у тому числі висновку експертизи.
Статтею 57 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази мають подаватися сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Відповідно до частини 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частинами 1-3 ст. 212 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як установлено судом, внаслідок ДТП автомобіль, яким керував позивач, зазнав механічних пошкоджень, що підтверджується наданими позивачем доказами та не спростовується відповідачем.
Відповідно до положень ч. 34.4. ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.
При цьому, порядок визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження ТЗ визначається Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 р. за № 1074/8395.
Зокрема, механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ визначено у положеннях п. 1.2. Методики.
Відповідно до даних положень цієї Методики методи оцінки можуть використовуватися для оцінки самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, тракторів і комбайнів на колісних шасі, якщо вони не суперечать тим положенням, які регламентують оцінку цих видів транспорту.
Також, згідно положень чинного законодавства вимоги вищевказаної Методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин.
Відповідно до 5.1. Методики технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом (оцінювачем), який складає висновок чи звіт (акт), можливе тільки за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, у разі надання ними даних, необхідних для оцінки.
Як установлено судом, 22 березня 2013 року представником відповідача з участю позивача та водія ОСОБА_2 складено протокол огляду пошкодженого транспортного засобу із зазначенням пошкоджень транспортного засобу, яким керував позивач (а.с. 183-184).
У даному протоколі міститься відмітка про необхідність проведення додаткового огляду ТЗ при його розборці, проти проведення якого ОСОБА_1 відмовився. Даний акт підписано як позивачем, так і страховим агентом, а також винною в ДТП особою.
За наслідками складеного вищевказаного протоколу огляну транспортного засобу складено калькуляцію № 7718 від 17 квітня 2013 року, яка була складена ФОП ОСОБА_6, суб'єктом оціночної діяльності, який здійснює свою діяльність на підставі відповідного свідоцтва.
Зокрема, згідно даної калькуляції вартість матеріального збитку транспортного засобу, належного позивачу визначена в розмірі 11 572 грн. 22 коп. з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу визначеного відповідно до додатку до справи № 6849_13 від 19 квітня 2013 року щодо визначення коефіцієнта фізичного зносу складових КТЗ, складеного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_7, значення коефіцієнта фізичного зносу складових автобуса, виробництва країн дальнього зарубіжжя«Рено Мастер», державний реєстраційний номер НОМЕР_3» складає 0,7. (а.с. 187-189).
Разом з тим, відповідно до проведеного експертно-автотоварознавчого дослідження виконаного на замовлення позивача, виготовлено висновок №155/03/13 від 26 березня 2013 року, згідно якого вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу визначено в розмірі 49 650 грн. 23 коп. (з ПДВ), а вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «RENAULT Мастер», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу в результаті його пошкодження унаслідок вищевказаної ДТП, станом на 26.03.2013 року визначено в розмірі 28464 грн. 42 коп. (а.с. 112-140).
Таким чином, як убачається з матеріалів справи, між позивачем та страховою компанією не досягнуто згоди щодо визначення розміру завданої унаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди.
Так, статтею 1192 ЦК України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Крім того, згідно із п. 22.1 ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
При цьому, положеннями ст. 29 Закону визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно з п. 33-1.1. ст. 33-1 Закону страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов'язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально.
Відповідно до ст. 34.2 Закону протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання
страхового випадку та розміру збитків.
Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Пунктом 34.4. ст. 34 Закону передбачено, що для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.
Таким чином, позивач не погоджуючись із проведеним страховою компанією оглядом пошкодженого транспортного засобу, скориставшись наданим йому п. 34.4 ст. 34 Закону правом, з метою визначення розміру завданої йому шкоди залучив відповідного експерта для проведення експертного дослідження та запропонував прийняти участь у цьому дослідженні винній в дорожньо-транспортній пригоді особі (а.с. 140).
При цьому, як вже встановлено судом, відповідно до висновку експертно-автотоварознавче дослідження від 26 березня 2013 року №155/03/13 розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Рено Мастер», державний реєстраційний номер НОМЕР_3» станом на 26 березня 2013 року із урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,7 визначено у розмірі 28 464,42 грн. (а.с. 112-140), який було надано позивачем страховику разом із іншими документами, необхідними для здійснення виплати страхового відшкодування й відповідна дана сума повинна була бути сплачена позивачу.
Крім того, як встановлено судом, за наслідками дослідження вищезазначених звітів про оцінку як письмових доказів, судом встановлено, що при проведенні автотоварознавчго дослідження транспортного засобу, судовий експерт ОСОБА_8 провів огляд пошкодженого транспортного засобу, в ході проведення якого ним було проведено часткове розбирання транспортного засобу й відповідно були виявлені внутрішні та приховані дефекти, які не були зафіксовані у протоколі огляду транспортного засобу, здійсненого у день ДТП представником страхової компанії та яким вказано на можливу наявність прихованих дефектів в даному акті, й відповідно з урахуванням усіх пошкоджень транспортного засобу внаслідок ДТП, у тому числі й з урахуванням прихованих пошкоджень, вартість відновлювального ремонту експертом була визначена з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,7 у розмірі 28 464,42 грн.
Судом також встановлено, що судовим експертом ОСОБА_8, з метою проведення експертного дослідження та необхідністю виявлення можливих прихованих пошкоджень, які не були зафіксовані у протоколі огляду транспортного засобу, складеного аварійним комісаром, а також з метою усунення можливих розбіжностей при визначенні вартості матеріального битку, було повідомлено винну у дорожньо-транспортній пригоді особу, що підтверджується відповідною телеграмою (а.с. 140), однак останній не з'явився.
В свою чергу, із дослідження, проведеного страховою компанією, вбачається що даний висновок складено без урахування прихованих пошкоджень та витрат на їх усунення, а також у порушення п. 5.1 Методики без фактичного огляду експертами, які його проводили, самого транспортного засобу, а лише на підставі складеного протоколу огляду ТЗ, який проведено при поверхневому огляді автомобіля, що позбавило експертів можливості встановити наявність чи відсутність прихованих пошкоджень, у зв'язку з чим суд не приймає вищезазначений звіт як належний доказ визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля, належного позивачу й відповідно приймає в якості належного доказу складений судовим експертом ОСОБА_8 висновок № 155/03/13 від 26 березня 2013 року експертного автотоваознавчого дослідження, згідно якого вартість завданої матеріальної шкоди становить 28 464 грн. 42 коп.
При цьому, суд не приймає до уваги доводи представника страхової компанії щодо того, що визначена вартість матеріального збитку з урахуванням прихованих пошкоджень в розмірі 28 464 грн. 42 коп. не є належним доказом, оскільки позивачем не було повідомлено страхову компанію про проведення огляду транспортного засобу іншим експертом, а тому дане дослідження було проведено без представника страхової компанії є безпідставними, оскільки відповідно до п. 34.4. ст. 34 Закону передбачено право потерпілого для визначення зокрема розміру збитків залучати аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.
Так, відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Крім того, згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
Таким чином, із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що доказом у справі при наявності питань, які потребують спеціальних знань, є висновок судової експертизи.
Разом з тим, відповідач оспорюючи суму визначеного матеріального збитку на підставі висновку експерта, проведеного на замовлення позивача, у тому числі вказуючи на те, що позивачем не надано страховому експерту транспортний засіб для здійснення поглибленого огляду, своїм правом, наданим вимогами ЦПК України не скористався й відповідно у визначеному законом порядку не спростував доводів позивача в частині визначення дійсного розміру завданого унаслідок ДТП матеріального збитку.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на його користь суми залишку виплати страхового відшкодування визначеного згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження в розмірі 25 200 грн. 10 коп. (28464,42 (розмір матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП) - 3 264, 32 грн. (сума сплаченого відшкодування).
Крім того, п. 36.2 ст. 36 Закону визначено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Таким чином, враховуючи вищевказане, судом встановлено, що позивач як потерпілий у встановленому законом порядку звернувся за виплатою страхового відшкодування до страхової компанії, в якій було застраховано цивільно-правову відповідальність винної особи, однак у визначений законом строк ураховуючи те, що між позивачем як потерпілою особою та страховою компанією не досягнуто згоди щодо розміру відшкодування, страхове відшкодування у повному обсязі не отримав, а також не отримав і вмотивованого рішення в частині здійснення страховиком часткової виплати страхового відшкодування та відповідно рішення щодо відмови у здійсненні страхової виплати згідно наданого позивачем висновку експерта № 155/03/13 від 26 березня 2013 року, тому позивач має право на захист порушених прав в судовому порядку.
При цьому, відповідачем в розумінні положень ст. 10, 60 ЦПК України не надано суду належних та допустимих доказів щодо спростування визначеного позивачем розміру завданої шкоди, як і не надано суду доказів на підтвердження дотримання визначеного законом строку здійснення виплати страхового відшкодування та відсутності вини страховика у нездійсненні виплати у визначений строк суми страхового відшкодування.
Крім того, відповідно до ч 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із роз'ясненнями п. 21 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01 березня 2013 року, при безпідставній відмові у виплаті відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Крім того, згідно із положеннями ст. 36.5 Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання.
Так, відповідно до положень ст. 11 ЦПК України, а також ураховуючи поданий позивачем остаточній розрахунок (а.с. 213-215), внаслідок несвоєчасної виплат страхового відшкодування загальна сума інфляційних на суму невиплаченого страхового відшкодування в розмірі 25 200 грн. 10 коп. становить 3 225 грн. 61 коп., а загальна сума пені за період прострочення виплати страхового відшкодування від суми 25 200 грн. 10 коп., який визначено в кількості 207 днів, починаючи з 27 серпня 2013 року, дати коли відповідачем повинна була бути здійснена згідно п. 36.2 ст. 36 Закону виплата страхового відшкодування у повному розмірі по день звернення до суду, з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується в розмірі 1857 грн. 56 коп., а також три проценти річних від суми простроченого грошового зобов'язання за 207 днів від суми простроченого зобов'язання в розмірі 428 грн. 75 коп.
За таких обставин, дослідивши матеріали справи в судовому засіданні, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а також враховуючи те, що оскільки відповідач свій обов'язок передбачений законом по відшкодуванню шкоди третій особі, тобто позивачу ОСОБА_1, заподіяної його майну в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мале місце 11 березня 2013 року, у визначений законом строк не виконав й відповідно не здійснив повної виплати суми страхового відшкодування, а тому наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми залишку страхового відшкодування з урахуванням індексу інфляції в розмірі 28 425 грн. 71 коп., яка не перевищує ліміт відповідальності відповідача, а також пені за порушення строків виконання зобов'язань, яка передбачена законом та трьох процентів річних, й відповідно вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, ураховуючи те, що згідно із ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь, якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому на користь позивача з відповідачів підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212-215, 218, 224-228, 294, 295 ЦПК України, ст.ст. 22, 979, 988, 990, 992, 1192 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1, і.п.н. НОМЕР_6 страхове відшкодування з урахуванням індексу інфляції в сумі 28 425 грн. 71 коп.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 пеню за період прострочення виплати страхового відшкодування в сумі 1857 грн. 56 коп. та 428 грн. 75 коп. - три проценти річних, а всього 30 712 грн. 02 коп.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернівецької області через Першотравневий районний суд м. Чернівці протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці Н. В. Піхало