08 жовтня 2014 рокусправа № 2а-7814/10/0870
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Проценко О.А.
суддів: Дурасової Ю.В. Туркіної Л.П.
за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бердянського міського центра зайнятості
на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 17.02.2014року у справі №2а-7814/10/0870
за позовом Бердянського міського центра зайнятості
до ОСОБА_1
про стягнення допомоги по безробіттю,
Бердянський міський центр зайнятості (далі по тексту - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач) забезпечення на період безробіття та за надані соціальні послуги, на загальну суму 4307,64 гривень, а саме отриману допомогу по безробіттю в розмірі 1284,04грн., матеріальну допомогу на період професійної перепідготовки в розмірі 1223,55грн., вартість професійної підготовки в розмірі 1800,05 грн.
Позивач обґрунтував свої позовні вимоги ненаданням відповідачем інформації про його реєстрацію як фізичної особи-підприємця при наданні йому статусу безробітного і призначення допомоги по безробіттю.
Ухвалою від 17.02.2014року Запорізький окружний адміністративний суд позов Бердянського міського центра зайнятості залишив без розгляду з посиланням на ст.100 КАС та зазначив, що позивачем пропущений строк звернення до суду.
Відповідач не погодився з таким судовим рішенням і оскаржив дану ухвалу з апеляційному порядку. Просить скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апелянт посилається на порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши апеляційну скаргу з урахуванням матеріалів справи, колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до ч.2 ст.99 КАС України (в редакції, що діяла на час подання позову) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як встановлено судом, 21.11.2006 ОСОБА_1 звернувся до МЦЗ за сприянням у працевлаштуванні. На підставі його заяви йому було надано статус безробітнього та призначено виплату допомоги по безробіттю як застрахованій особі, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-ИІ від 02.03.2000 (у редакції Закону N 3456-ІУ від 22.02.2006, який набрав чинності 30.09.2006, далі - Закон №1533).
*1*
Аналіз норм права та матеріалів справи, показав наступне.
Згідно зі ст.34 Закону України «Про зайнятість населення» № 803-ХІІ від 01.03.1991 (у редакції Закону N 3483-ІУ від 23.02.2006, який набрав чинності 18.03.2006) контроль за додержанням законодавства України про зайнятість населення здійснюється місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад, відповідними державними органами, інспекціями служби зайнятості та профспілковими об'єднаннями.
Відповідно до п. 2, абз.5 п. З, абз. 1 п. 4 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 357 від 20.03.2006 (у редакції від 20.03.2006), розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені у документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.
При цьому перевірка проводиться центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі - центри зайнятості), у разі, коли під час перебування особи на обліку як безробітної до центру зайнятості надійшла інформація від державних органів, підприємств, установ, організацій чи громадян про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг безробітній особі, яка відрізняється від поданих нею відомостей, або така інформація розміщена в засобах масової інформації.
Згідно з вищевказаним Порядком Центри зайнятості під час проведення перевірки взаємодіють з органами державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, державними реєстраторами, управліннями праці та соціального захисту населення, відділами (управліннями) субсидій шляхом обміну інформацією про отримані особами, які перебувають на обліку в службі зайнятості як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання роботи за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом та під час роботи за кордоном, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими угодами, ведення особистого селянського господарства тощо.
Зазначений Порядок втратив чинність 18.05.2013р., тобто на час звернення до суду цей Порядок був чинним.
Відповідно до розд. 4 Положення про Бердянський міський центр зайнятості, яке діяло з 16.07.2004р., міський центр зайнятості (МЦЗ) несе відповідальність за обґрунтованість призначення та виплати всіх видів матеріального забезпечення безробітному, а також за цільове використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (а.с.200-203).
Згідно з п. 4.3 Положення про Бердянський міський центр зайнятості, яке діяло з 22.04.2008р., МЦЗ несе відповідальність за раціональне та цільове використання коштів Фонду, які виділені в розпорядження центру зайнятості населення (а.с. 195-199).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що і на час перебування відповідача на обліку в МЦЗ, і на час розгляду даної справи за позивачем була закріплена відповідальність за цільове використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Для забезпечення цільового використання коштів Фонду вищезазначеними нормами законодавства передбачені повноваження МЦЗ на перевірку відомостей про перебування відповідача у реєстрі підприємців: позивач повинен був провести перевірку достовірності даних, які є підставою для надання відповідачу статусу безробітного та виплати йому матеріального забезпечення, що зазначені у документах, поданих ним до державної служби зайнятості під час реєстрації - 21.11.2006 - та протягом періоду перебування на обліку як безробітного - до 28.05.2007.
Суд також встановив, що 21.08.2010 позивачем було проведено перевірку обґрунтованості виплат матеріального забезпечення ОСОБА_1, відповідно до Закону№1533, та встановлено, що відповідач був зареєстрований як підприємець з 30.01.1998, про що складено акт (а.с. 11).
Доводи позивача з посиланням на норми Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 60/62 від 13.02.2009, та на інші норми законодавства, які діяли вже після зняття ОСОБА_1 з обліку в центрі зайнятості, обґрунтовано не прийняті судом.
Суд вірно визначився, що позивач мав змогу перевірити достовірність даних ОСОБА_1, оскільки був зобов'язаний провести перевірку під час перебування ОСОБА_1 на обліку (а не не тільки в 2010 році), проте не вчинив передбачених законодавством дій, чим позбавив себе можливості отримати необхідну інформацію з метою реалізації порушеного права в межах строку позовної давності.
За приписами ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, оскільки зазначені позивачем відомості не дають підстав дійти висновку щодо дотримання останнім строку звернення до суду.
Таким чином ухвала суду прийнята з дотриманням норм процесуального права. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає, ухвалу суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст.195,196,199,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Апеляційну скаргу Бердянського міського центра зайнятості на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 17.02.2014року у справі №2а-7814/10/0870 залишити без задоволення.
Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 17.02.2014року у справі №2а-7814/10/0870 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскарженою згідно зі ст.212 КАС України.
Головуючий: О.А. Проценко
Суддя: Ю.В. Дурасова
Суддя: Л.П. Туркіна