11 грудня 2014 рокусправа № 429/12773/12 (2а/429/317/12)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Туркіної Л.П. (доповідач),
суддів: Дурасової Ю.В. Проценко О.А.
при секретарі - Комар Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Тілець»
на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.02.2014 р.
у справі № 429/12773/12 (2а/429/317/12)
за позовом Малого приватного підприємства «Тілець» (далі - позивач)
до відповідача Павлоградської міської ради Дніпропетровської області (далі - відповідач)
про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень щодо порядку припинення договору оренди земельної ділянки та визнання незаконним рішення, -
Позивач звернувся з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати дії відповідача щодо порядку припинення договору оренди земельної ділянки № 121240004000063 від 20.12.2011 року, укладеного з позивачем, - протиправними; визнати незаконними пп. 9.1 п. 9 рішення відповідача від 27.11.2012 року за № 774-28/VI (28 сесія VI скликання) «Про продовження строку дії договорів оренди земельних ділянок», згідно якого позивачу було відмовлено у продовженні строку дії договору оренди земельної ділянки площею 0,00297 га по вул. Ленінградська в м. Павлограді (район торгового центру), яка використовувалась для обслуговування торговельного павільйону.
Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.02.2014 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Рішення суду обґрунтовано тим, що відповідно до п. 32 договору оренди від 20.12.2011 року, укладеного між позивачем та відповідачем, дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Строк дії договору - 1 рік. Суд зазначає, що відповідачем була доведена відповідність оскаржуваного рішення законам України, а отже з урахуванням критеріїв правомірності, які пред'являються до рішень суб'єкта владних повноважень та які визначені ч. 3 ст. 2 КАС України, оспорюване рішення відповідача від 27.11.2012 року в частині, що стосується інтересів позивача, на підставі норм Конституції України, Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, а також Закону України «Про місцеве самоврядування» - є правомірним.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невідповідність рішення суду нормам матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.02.2014 р. та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Так, позивач посилається порушення відповідачем та судом ст. 33 Закону України «Про оренду землі», а саме, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Зазначає, що 19.09.2012 року він звернувся із заявою до відповідача про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки. Дана заява була розглянута відповідачем лише 20.12.2011 року, що вказує на порушення відповідачем місячного строку розгляду заяви позивача, який передбачений ст. 33 Закону України «Про оренду земельної ділянки». Також зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що під час розгляду відповідачем заяви позивача від 19.09.2012 року сторони не досягли домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору земельної ділянки.
Вважає, що відповідач вийшов за межі своїх повноважень, оскільки спірним рішенням вирішив питання чинності договору та зобов'язав позивача звільнити земельну ділянку, яку він займає на законних підставах, що суперечить вимогам Закону України «Про оренду землі» та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Позивач вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки в мотивувальній частині рішення відсутні посилання на докази, на підставі яких відповідачем була доведена відповідність оскаржуваного рішення Законам України. Відсутні докази, на які у своєму адміністративному позові посилався позивач.
Відповідачем до суду апеляційної інстанції були надіслані заперечення на апеляційну скаргу, у яких названа особа, посилаючись на норми Земельного кодексу України, Закони України «Про оренду землі» та «Про місцеве самоврядування в Україні», вказує, що відмова у продовженні дій договору оренди землі між ним та позивачем є обґрунтованою та відповідає законодавству.
У судовому засіданні директор - Ягода Л.М. підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати постанову суду першої інстанції.
Представник відповідача - Кравченко І.І. заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити постанову суду першої інстанції без змін як ухвалену законно.
Заслухавши представника відповідача та директора, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до п.п. 1, 2, 7 договору оренди земельної ділянки, укладеного 20.12.2011 року між позивачем (далі - орендар) та відповідачем, останній на підставі рішення 10 сесії VI скликання за № 231-10/VI від 02.08.2011 року надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,00297 га для обслуговування торговельного павільйону, яка знаходиться за адресою: м. Павлоград, вул. Ленінградська (район торговельного центру), зі строком дії договору на один рік.
19.09.2012 року позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки.
27.11.2012 року відповідачем прийнято рішення за № 774-28/VI (28 сесія VI скликання) «Про продовження строку дії договорів оренди земельних ділянок», згідно якого позивачу було відмовлено у продовженні строку дії договору оренди земельної ділянки площею 0,00297 га по вул. Ленінградська в м. Павлограді (район торгового центру), яка використовувалась для обслуговування торговельного павільйону.
Виходячи з того, що судом першої інстанції в порядку КАС України було відкрито провадження та розглянуто даний спір по суті позовних вимог, суд дійшов висновку, що спір у справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративний судів.
На думку колегії суддів такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права, з огляду на наступне.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;
6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України передбачено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Статтею 80 Земельного кодексу України встановлено, що суб'єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
За змістом статей 2 та 5 Земельного кодексу України міськрада при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції лишив поза увагою те, що у відносинах, які склалися між сторонами, відповідач має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими Рада вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, тобто є рівноправним суб'єктом земельних відносин. У цьому спорі учасники земельних правовідносин не підпорядковані один одному, а отже відповідач владних управлінських функцій не здійснював.
Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, може бути розглянуто за правилами КАС України.
З урахуванням вищевикладеного, даний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки спір, який виник у даній справі, є спір про право.
Зазначена правова позиція міститься у Постановах Верховного Суду України від 06.11.2012 року у справі за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» (далі - СТОВ «Батьківщина») до Срібнянської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання незаконним та скасування рішення та від 14.02.2012 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Корпорація ІгроСервіс» до Алуштинської міської ради Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування рішення.
Виходячи з викладеного та керуючись нормами ст. 244-2 КАС України, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Тілець» слід задовольнити частково, постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.02.2014 р. - скасувати. Провадження у справі закрити.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 203, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Тілець» - задовольнити частково.
Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.02.2014 р. у справі № 429/12773/12 (2а/429/317/12) - скасувати.
Провадження у справі № 429/12773/12 (2а/429/317/12) закрити.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.
Головуючий: Л.П. Туркіна
Суддя: Ю.В. Дурасова
Суддя: О.А. Проценко