Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.
Суддя-доповідач - Білак С. В.
20 січня 2015 року справа №805/5314/14
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді -Білак С.В., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 червня 2014 року по адміністративній справі № 805/5314/14 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області, третя особа Відділ Державної виконавчої служби Дзержинського міського управління юстиції Донецької області про визнання дій посадових осіб неправомірними, скасування вимоги від 07.05.2013 року,-
Позивач фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області, третя особа Відділ Державної виконавчої служби Дзержинського міського управління юстиції Донецької області про визнання дій посадових осіб неправомірними, скасування вимоги від 07.05.2013 року.
В обґрунтування позову зазначив, що є пенсіонером за віком, знаходиться на обліку у відповідача як платник єдиного внеску. Він є фізичною особою - підприємцем на спрощеній системі оподаткування. Вимога відповідача є незаконною, оскільки відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач звільнений від сплати за себе єдиного внеску як фізична особа-підприємець, що знаходиться на спрощеній системі оподаткування.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 червня 2014 року позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано вимогу УПФУ в м. Дзержинську Донецької області про сплату недоїмки № Ф-283 на суму 1194,03 грн. від 07.05.2013 року.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що позивач тільки після досягнення пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», набуде право приймати участь в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування на добровільній основі. На даний час позивач зобов'язаний сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 та ч. 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено судом апеляційної інстанції, позивач ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, перебуває на спрощеній системі оподаткування.
Позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах з 09 січня 2010 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с.12).
Відповідачем 07.05.2013 року прийнято вимогу № Ф-283 про сплату боргу, в якій позивачу нарахована сума недоїмки у розмірі 1194,03 грн.
Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (Закон №2464), Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон № 1058), Законом України «Про пенсійне забезпечення» (Закон № 1788) та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно п.4 ч.1 ст.4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 в редакції, яка діє з 6 серпня 2011 року, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідач, заперечуючи проти права позивача на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, вважає, що такого права останній набуде по досягненню пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1056, за якою особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку чоловіками 60 років, жінками 55 років та наявності страхового стажу не менше 5 років.
Колегія суддів вважає такі доводи апелянта необгрунтованими з огляду на наступне.
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон № 1058. Відповідно до п. 16 розділу XV "Прикінцеві положення" цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788) застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Згідно статті 1 Закону №1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
За цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком мають чоловіки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 1.
ОСОБА_2 призначена пенсія за віком на пільгових умовах, тому позивач є пенсіонером за віком у розумінні наведених норм законодавства.
Доводи апелянта, що фізичні особи-підприємці набувають вказаного вище права лише при досягненні віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058 є безпідставними, оскільки ч.4 ст.4 Закону № 2464 такого застереження не містить.
На підставі викладеного судова колегія прийшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Керуючись статтями 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 червня 2014 року по адміністративній справі № 805/5314/14 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області, третя особа Відділ Державної виконавчої служби Дзержинського міського управління юстиції Донецької області про визнання дій посадових осіб неправомірними, скасування вимоги від 07.05.2013 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий С.В. Білак
Судді Т.Г. Гаврищук
М.Г. Сухарьок