Справа: № 754/10488/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Скрипка О.І.
Суддя-доповідач: Епель О.В.
21 січня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,
за участю секретаря Бабенка Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 04 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 ( далі - позивач ) звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва ( далі - відповідач ) про:
- визнання незаконними дій відповідача щодо застосування ним під час призначення та перерахунку пенсії позивача положень законів та підзаконних нормативно-правових актів у період з 01.01.2005 р. до моменту винесення судового рішення;
- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нездійснення ним призначення, перерахунку та виплати позивачу недоотриманих сум додаткової пенсії, передбаченої ст. 49, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2005 р. до моменту винесення судового рішення;
- зобов'язання відповідача здійснити призначення, перерахунок та виплату додаткової пенсії позивача, передбаченої ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2005 р. до моменту винесення судового рішення.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 04 грудня 2014 року адміністративний позов в частині позовних вимог за період з 01.01.2005 р. по 22.12.2013 р. було залишено без розгляду.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 04 грудня 2014 року адміністративний позов було задоволено частково, а саме: визнано неправомірною відмову відповідача ОСОБА_2 щодо невиплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі, визначеному ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 23.12.2013 р. по 15.08.2014 р. та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_2 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі, визначеному ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 23.12.2013 р. по 15.08.2014 р., з урахуванням виплачених коштів.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову, так як, на думку апелянта, зазначена постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 1 ст. 197 КАС України розглядає справу за їх відсутності в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду - зміні, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є інвалідом 2-ї групи, учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, віднесеним до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який перебуває на обліку УПФУ в Деснянському районі м. Києва.
25.02.2014 р. позивач звернулась до відповідача із заявою про надання розгорнутої довідки про розміри нарахованих і виплачених їй сум додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.ст. 50, 54, 60 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та з вимогою провести нарахування/перерахунок належних їй пенсійних виплат, згідно з вимогами цього Закону.
07.03.2014 р. УПФУ в Деснянському районі м. Києва повідомило позивача про відмову в задоволенні її вимог в частині здійснення перерахунку пенсії, оскільки, нарахування та виплата пенсії ОСОБА_2 здійснюється на підставі чинного законодавства України.
Колегія суддів встановила, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31.07.2014 р. № 1622-VІІ, застосуванню підлягають положення ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а з 16.08.2014 р. - норми відповідної Постанови Кабінету Міністрів України.
Дослідивши матеріали справи та здійснивши системний аналіз чинного законодавства, судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, однак, вважає помилковим визначення судом першої інстанції період задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ( далі - Закон № 796-ХІІ ), «Про Державний бюджет України на 2013 рік», «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» ( далі - Закон № 1622-VІІ ).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ст. 49 Закону № 796-ХІІ закріплено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Ст. 63 Закону № 796-ХІІ передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначені міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.
Згідно до п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», законодавцем було встановлено, що у 2013 році норми і положення, зокрема, ст.ст. 50 Закону № 796-ХІІ застосовуються в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.
Закон України «Про державний бюджет України на 2014 рік» до моменту внесення до нього змін Законом № 1622-VІІ, тобто до 16.08.2014 р., не містив жодної норми, яка б обмежувала у 2014 році пряме застосування положень ст. 50 Закону № 796-ХІІ.
На підставі Закону № 1622-VІІ Прикінцеві положення Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» були доповнені пунктами 6-7, відповідно до яких норми ст.ст. 50 Закону № 796-ХІІ застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що додаткові пенсії особам, постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС у 2013 року повинні були виплачуватися порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, а з 01.01.2014 р. по 16.08.2014 р. - у відповідності до положень Закону № 796-ХІІ.
З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення адміністративного позову в частині позовних вимог за період з 01.01.2014 р. по 16.08.2014 р.
Разом з тим, судова колегія вважає, що суд першої інстанції при задоволенні адміністративного позову в частині позовних вимог за період з 23.12.2013 р. по 31.12.2013 р. неправильно застосував норми матеріального права, а саме: п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», та помилково визнав за позивачем право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі, визначеному Законом № 796-ХІІ, а не Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва підлягає задоволенню частково, а постанова Деснянського районного суду м. Києва від 04 грудня 2014 року зміні шляхом зазначення в абзацах другому і третьому резолютивної частини рішення періоду, за який позовні вимоги підлягають задоволенню: «з 01.01.2014 р. по 16.08.2014 р.».
Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва задовольнити частково.
Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 04 грудня 2014 року змінити, зазначивши в абзацах другому і третьому резолютивної частини рішення період, за який позовні вимоги підлягають задоволенню: «з 01.01.2014 р. по 16.08.2014 р.».
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Епель О.В.
Судді: Карпушова О.В.
Кобаль М.І.