16 січня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/4949/14
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Удовіченка С.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Христич О.С.,
представника позивача - Голобородька О.П.,
представника відповідача - Дудника В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Торгова компанія "Молімпекс" до Полтавської митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування рішення, -
15 грудня 2014 року Приватне підприємство "Торгова компанія "Молімпекс" (далі- позивач, ПП "ТК "Молімпекс") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці Міністерства доходів і зборів України (далі- відповідач, Полтавська митниця) про визнання протиправним та скасування рішення № 806010001/2014/000054/2 від 09.10.2014.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на безпідставність коригування митним органом митної вартості товарів за резервним методом, оскільки для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом надано необхідний пакет підтверджуючих документів.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом, оскільки під час митного контролю встановлено відсутність документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок, а саме , договором передбачено включення в ціну товару вартість завантаження, митне оформлення, проте надана калькуляція та рахунки не містять зазначених складових. Крім того, на підставі платіжного доручення № 1 неможливо визначити, згідно чого здійснено попередню оплату.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
15.09.2014 між ZAKLADY MIESNE "ZAKRZEWSCY" та ПП "ТК "Молімпекс" укладено договір № 21/2014, згідно з яким ZAKLADY MIESNE "ZAKRZEWSCY" зобов'язувався поставити, а ПП "ТК "Молімпекс" - прийняти та оплатити товар - продукцію та сировину тваринного походження в асортименті, кількості, за ціною, умовам платежу, зазначеним у проформах, рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною договору. (а.с.55-57).
Відповідно до проформи DEX/W/09/010 (а.с.62) та рахунка-фактури (а.с.39) поставці підлягає сало бокове свине морожене у кількості 20000 кг на загальну суму 44600,00 PLN (польських злотих).
Позивачем, з метою здійснення митного контролю та оформлення товару сало бокове свине морожене в кількості 20000 кг за ціною 2,23 PLN (польських злотих) /кг (на загальну суму 44600,00 PLN (польських злотих)) до Полтавської митниці подано митну декларацію від 09.10.2014 № 806010001/2014/011854 (а.с.29).
Разом з митною декларацією позивачем подано пакет товаросупровідних та комерційних документів.
Митна вартість товару заявлена позивачем за основним методом, тобто за ціною договору (графа 43 митної декларації).
Рішенням від 09.10.2014 № 806010001/2014/000054/2 (а.с.8-9) митну вартість імпортованих товарів скориговано із застосуванням резервного методу, використавши при цьому як основу для розрахунків раніше визначену митну вартість товару, оформленого за митною декларацією № 205070000/2014/40404 від 30.09.2014.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач оскаржив його до суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Надаючи правову оцінку спірному рішенню, суд виходить з наступного.
Статтею 248 Митного кодексу України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Пунктом 2 розділу 2 Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651, визначено, що Графа 12 "Відомості про вартість" заповнюється у разі сплати митних платежів або застосування заходів забезпечення їх сплати відповідно до розділу X Митного кодексу України; Графа 22 "Валюта та загальна сума за рахунком" У лівому підрозділі наводиться відповідно до класифікації валют літерний код валюти, у якій складено рахунки-фактури (інвойси) або інші документи, які визначають вартість товару.У правому підрозділі графи зазначається сума наведених у графах 42 ЄАД і додаткових аркушів МД фактурних вартостей задекларованих товарів у валюті, код якої зазначений у лівому підрозділі графи (або сума фактурних вартостей за ЄАД і аркушами специфікації).
У Графі 42 "Ціна товару" з точністю до чотирьох знаків у дробовій частині наводиться фактурна вартість товару у валюті, в якій складені рахунки або інші документи, які визначають вартість товару; Графа 43 "Метод визначення вартості" заповнюється в разі заявлення товарів у митний режим імпорту або в інший, відмінний від митного режиму імпорту, митний режим, зі справлянням митних платежів. У лівому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався; у Графі 44 "Додаткова інформація / Подані документи / Сертифікати і дозволи" зазначаються відомості про необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення документи: рахунок або інший документ, що визначає вартість товару; визначені пунктами 7 - 9 частини восьмої статті 257 Митного кодексу України; визначені пунктами 1 - 11 частини третьої статті 335 Митного кодексу України; попередні рішення відповідно до частини четвертої статті 23 Митного кодексу України; документи про походження товару відповідно до частини другої статті 43 Митного кодексу України; попередні МД, за якими не здійснено випуску товарів.
Судом з'ясовано, що позивачем у митній декларації 09.10.2014 № 806010001/2014/011854 зазначено у графі 12 вартість товару - 186282,99 грн., у графі 22 ,яка співпадає з даними графи 42, визначено загальну суму за рахунком та валюту - 44600,00 PLN (польських злотих). Згідно із графою 43 митної декларації від 09.10.2014 при визначенні митної вартості товару позивачем застосовано основний метод - за ціною договору.
Графа 44 митної декларації від 09.10.2014 та доповнення до графи 44 містить перелік необхідних документів, наданих позивачем для здійснення митного контролю.
За приписами статтей 57, 58 Митного кодексу України Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
При дослідженні змісту доданих до митної декларації документів, судом встановлено, що заявлена позивачем митна вартість за основним методом, тобто за ціною договору базується на загальній вартості товару у розмірі 44600,00 PLN (польських злотих), зазначеній у пункті 2.1 договору від 15.09.2014 (а.с.55-57), рахунку-фактурі № 06/10 від 06.10.2014 (а.с.40), проформі DEX/W/09/010 (а.с.62) та відповідає сумі, сплаченій на розрахунковий рахунок контрагента - ZAKLADY MIESNE "ZAKRZEWSCY", у розмірі 44600,00 PLN (польських злотих) на підставі платіжного доручення № 1 від 01.10.2014 (а.с. 41).
Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Пунктом 1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, визначено, Рішення про коригування митної вартості товарів (далі - Рішення) - закріплення результатів здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів як до, так і після їх випуску відповідно до вимог статей 54 і 55 Митного кодексу України (далі - Кодекс).
Крім того, Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів передбачено, що у графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Рішенням від 09.10.2014 № 806010001/2014/000054/2 (а.с.8-9) митну вартість імпортованих товарів скориговано із застосуванням резервного методу, використавши при цьому як основу для розрахунків раніше визначену митну вартість товару, оформленого за митною декларацією № 205070000/2014/40404 від 30.09.2014.
При дослідженні вказаного рішення судом встановлено, що коригування митної вартості товару зумовлено відсутністю документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок, а саме: договором передбачено включення в ціну товару вартість завантаження, митне оформлення, проте надана калькуляція та рахунки не містять зазначених складових; та неможливістю на підставі платіжного доручення № 1 визначити, згідно чого здійснено попередню оплату.
Перевіряючи правомірність застосування методів визначення митної вартості, суд керується статтею 58 МК України, за якою перший метод визначення митної вартості може бути використаний лише за умови, якщо дані, заявлені декларантом, підтверджені документально та є достовірними, підтверджені документально або визначені кількісно і достовірні та/або наявна хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Матеріалами справи підтверджено, що декларант подав документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору. Крім того, сума, зазначена у платіжному дорученні № 1 від 01.10.2014 та сплачена на користь ZAKLADY MIESNE "ZAKRZEWSCY", відповідає вартості товару, зазначеній у договорі, рахунку-фактурі та проформі (а.с.33-62).
Оскільки декларант подав документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, а відповідачем не доведено, що подані позивачем документи в своїй сукупності не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, суд дійшов висновку, що відповідач не мав правових підстав для застосування резервного методу.
Крім того, у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відсутнє обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, не зазначено митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки, та факти, які вплинули на таке коригування, не зазначено наявну в митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
Натомість, у спірному рішенні лише зазначено, що коригування митної вартості ґрунтується на раніше визначеній митними органами митної вартості по ЕМД від 30.09.2014 № 205070000/2014/40404.
Посилання представника відповідача на використання інформації з автоматизованої системи на раніше визнану вартість товару, оформленого по ЕМД від 30.09.2014 № 205070000/2014/40404 як на доказ числового обґрунтування митної вартості товару суд не приймає до уваги з огляду на наступне.
Суд зазначає, що митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій інформаційній системі, мають допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.
Та обставина, що в автоматизованій інформаційна система є інформація про те, що товар, який задекларовано однією особою, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Автоматизована інформаційна система з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому таким даним не може надаватися перевага порівняно з наданими декларантом первинними документами на товар.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у долученому відповідачем витягу з автоматизованої інформаційної системи за період з 30.06.2014 по 30.09.2014 (а.с.72-147) відсутня інформація про ЕМД від 30.09.2014 № 05070000/2014/40404, на яку міститься посилання у рішенні про коригування митної вартості товару від 09.10.2014 № 806010001/2014/000054/2. Копію вказаної ЕМД від 30.09.2014 № 205070000/2014/40404 відповідачем також не надано
Також митний орган не довів і неможливості застосування попередніх методів для визначення митної вартості.
Визначивши митну вартість за резервним методом без послідовного застосування попередніх, митний орган виходив з неможливості послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, основи для віднімання (додавання) вартості, не зазначаючи будь-якого обґрунтування неможливості їх застосування в рішенні про визначення митної вартості товарів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідачу були надані усі документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів за ціною контракту, які містять усю необхідну інформацію про вартість товару реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, а тому відповідач застосував резервний метод визначення митної вартості товарів без необхідних на те підстав, а оскаржуване рішення було винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Абзацом 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання позову майнового характеру визначена 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.
Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
До позовної заяви додано платіжні доручення № 742 від 04.11.2014 про сплату судового збору в розмірі 182,70 грн.
Отже, понесені позивачем судові витрати у розмірі 182,70 грн. підлягають стягненню на його користь з Державного бюджету України .
В силу пункту 21 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, а тому судовий збір в сумі, що становить 90 відсотків розміру ставки судового збору, з відповідача до державного бюджету не стягується.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов Приватного підприємства "Торгова компанія "Молімпекс" до Полтавської митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Полтавської митниці Міністерства доходів і зборів України №806010001/2014/000054/2 від 09 жовтня 2014 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Торгова компанія "Молімпекс" судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 (сімдесят) копійок.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено 20 січня 2015 року.
Суддя С.О. Удовіченко