"16" січня 2015 р.Справа № 15/17-4802-2011
За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Істок-2001" за вхідним № 2-5314/14 від 18.11.14. на неправомірні дії державної виконавчої служби (Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції) по справі № 15/17-4802-2011: за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Кредит-Рейтинг" (м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Істок-2001" (м. Одеса) про стягнення 16000,00грн.
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Брагіної Я.В.
секретаря с/з Галюк Т.В.
за участю представників сторін:
від скаржника (боржника): Банник Н.С. згідно довіреності від 05.05.2014р.;
від ВДВС: Алієв А.Т. згідно довіреності від 16.10.2014р.;
від стягувача (стягувача): не з'явився.
Рішенням господарського суду Одеської області від 15 жовтня 2012р. по справі №15/17-4802-2011 позов задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Істок-2001", 65010, м. Одеса, Адміральський проспект, 7, кв.2, код ЄДРПОУ 31765047, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Кредит-Рейтинг", 04070, м. Київ, вул. Межигірська,1, код ЄДРПОУ 31752402: 16000,00 грн.- боргу; 160,00грн. -витрат, пов'язаних із сплатою державного мита; 236,00грн. -витрат, пов'язаних із сплатою за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
14.11.2012р. на виконання вказаного рішення суду господарським судом Одеської області був виданий наказ про його примусове виконання.
18.11.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Істок-2001" звернулось до господарського суду Одеської області із скаргою на неправомірні дії Першого Київського ВДВС Одеського міського управління юстиції, а саме: скасувати постанову Першого Київського відділу ДВС ОДМУЮ №в-2/194/36259432 про арешт коштів боржника від 21.05.13.; зобов'язати Перший Київський відділ ДВС Одеського міського управління юстиції вчинити дії щодо зняття арешту з розрахункового рахунку №26045010122792, відкритого в ПАТ „Банк Восток", код банку 307123 та зобов'язати Перший Київський відділ ДВС Одеського міського управління юстиції вчинити дії щодо зняття арешту з розрахункового рахунку №26041258254600, відкритого в АТ „УкрСиббанк", код банку 351005.
19.11.2014р. ухвалою суду дану скаргу призначено до розгляду в засіданні суду.
15.12.2014р. від Товариства з обмеженою відповідальністю „Кредит-Рейтинг" до господарського суду Одеської області надійшли заперечення на скаргу та заява про розгляд скарги за відсутності представника стягувача.
Представник боржника у судовому засіданні надав уточнення до скарги, в якому просив скасувати постанову Першого Київського відділу ДВС ОДМУЮ №в-2/194/36259432 про арешт коштів боржника від 21.05.13.; зобов'язати Перший Київський відділ ДВС Одеського міського управління юстиції вчинити дії щодо зняття арешту з розрахункового рахунку №26045010122792, відкритого в ПАТ „Банк Восток", код банку 307123. Просив прийняти уточнення до скарги та задовольнити скаргу з врахування вимог, викладених в уточненні з підстав, викладених у скарзі.
Представник стягувача у судове засідання не з'явився.
Представник ВДВС у судовому засіданні заперечував проти скарги. Пояснив, що державний виконавець при примусовому виконанні наказу суду керується Законом України „Про виконавче провадження", згідно якого державний виконавець повинен вжити всі заходи для примусового виконання виконавчого документу. Інформацію про розрахункові рахунки державному виконавцю надає Державна податкова служба. Згідно відповіді Державної виконавчої служби про відкриті рахунки боржником ніяких застережень не було. Тому державний виконавець виніс правомірно постанову про накладення арешту на кошти, які знаходяться на рахунках боржника. Скаржник не звертався до ВДВС про зняття арешту із коштів, що знаходяться на спірному розрахунковому рахунку „Банк Восток". Просив відмовити в задоволенні скарги.
Заслухавши пояснення представників боржника ВДВС, дослідивши матеріали скарги, господарський суд
Як суд зазначав вище, господарським судом Одеської області прийнято рішення від 15 жовтня 2012р. по справі №15/17-4802-2011, яким позов задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Істок-2001", 65010, м. Одеса, Адміральський проспект, 7, кв.2, код ЄДРПОУ 31765047, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Кредит-Рейтинг", 04070, м. Київ, вул. Межигірська,1, код ЄДРПОУ 31752402: 16000,00 грн.- боргу; 160,00грн. -витрат, пов'язаних із сплатою державного мита; 236,00грн. -витрат, пов'язаних із сплатою за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
14.11.2012р. на виконання вказаного рішення суду господарським судом Одеської області був виданий наказ про примусове виконання рішення суду.
Першим Київськи відділом ДВС Одеського міського управління юстиції на виконання зазначеного рішення суду від 15.10.2012 року відповідно до вимог ст. ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову №в-2/194/36259432 про арешт коштів боржника від 21.05.13.
Після закінчення терміну, наданого боржнику для самостійного виконання судового наказу, державним виконавцем було розпочато прийом заходів з примусового виконання рішення, зокрема, 21.05.2013 року державним виконавцем винесено постанову №в-2/194/36259432 про арешт коштів в межах суми задоволеного позову, що знаходяться на розрахункових рахунках боржника та належать боржнику ТОВ „Істок-2001" керуючись ст.ст.5,11,52,57 Закону України „Про виконавче провадження", ст.ст. 59,62 Закону України „Про банки та банківську діяльність".
ТОВ „Істок-2001" вважає вказану постанову незаконною і звернулось до суду зі скаргою на дії державного виконавця при винесені зазначеної вище постанови про арешт коштів боржника. Скарга на дії державного виконавця обґрунтовується тими обставинами, що спірний розрахунковий рахунок, на який накладено арешт, має спеціальний статус використання, а саме, виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам, які не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст.21 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням".
Проте, суд приходить до висновку, що подана скарга є безпідставною і такою, що не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку (ч. 2 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до гл. 4 про «Загальний порядок звернення стягнення на майно божника» Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень не передбачено накладення арешту на кошти на окремі рахунки боржника. Натомість гл. 4, ст. 52 Закону зобов'язує державного виконавця накладати арешт в першу чергу на усі кошти та інші цінності боржника, в тому числі на рахунки, які будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших установах.
З врахуванням приписів гл. 5 «Особливості звернення стягнення на майно боржника - юридичної особи» Закону України «Про виконавче провадження» при вчинені заходів з примусового виконання в частині звернення стягнення на кошти боржника державний виконавець діє у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно ч. 1, 2 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.
За приписами ч.3 та ч.4 ст. 65 Закону України „Про виконавче провадження" (звернення стягнення на кошти боржника - юридичної особи): „державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.
Згідно ч.5 ст. 65 Закону України „Про виконавче провадження, не підлягають стягненню в порядку, встановленому цим Законом: кошти, що перебувають на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки"; суми авансових платежів та попередньої оплати за контрактами підприємств суднобудівної промисловості (клас 30.11 група 30.1 розділ 30, клас 33.15 група 33.1 розділ 33 КВЕД ДК 009:2010), отримані від замовників морських, річкових суден, інших плавучих засобів та суднової техніки, суднових двигунів, суднових приладів і оснащення або від замовників ремонту, модернізації морських, річкових суден, інших плавучих засобів та суднової техніки, суднових двигунів, суднових приладів і оснащення, а також кошти у вигляді кредитів, які зазначені підприємства спрямовують на фінансування будівництва або ремонту морських, річкових суден, а також на виготовлення або ремонт суднової техніки, суднових двигунів, суднових приладів і оснащення, що перебувають на окремих рахунках зазначених підприємств, тобто ст. 65 Закону визначає виключний перелік коштів, які не підлягають стягненню в порядку, встановленому цим Законом.
Як підтверджується матеріалами скарги, а саме: відповіддю Державної податкової служби України від 27.03.2014 року № 1003037303 на запит №3993461 від 26.03.2014 року, за ТОВ „Істок-2001" зареєстровано 23 відкритих рахунків у різних банківських установах, в тому числі і в „Банк Восток".
Але скаржник не надав доказів, які б підтверджували про спеціальний режим використання спірних рахунків, кошти яких не підлягають стягненню, що передбачені ч.5 ст. 65 Закону України „Про виконавче провадження" ні до скарги, ні в судових засіданнях.
Крім того, скаржник не надав доказів, які б підтверджували звернення із заявою до ВДВС про зняття арешту із коштів, що знаходяться на спірному рахунку. До того ж накладено арешт на кошти, що знаходяться на спірному рахунку боржника, які належать боржнику, а не на рахунок, із якого просить боржник зобов'язати ВДВС скасувати арешт.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що постанова про арешт коштів винесена у відповідності до законодавства, яким зобов'язаний керуватись державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження. При цьому суд вважає, що вимога скаржника про зобов'язання ВДВС вчинити дії щодо зняття арешту із спірного розрахункового рахунку є передчасною, бо скаржник не звертався до ВДВС із такою вимогою і ВДВС не відмовляв у задоволенні такої вимоги скаржнику.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, суд відмовляє в задоволенні скарги ТОВ „Істок-2001".
Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про виконавче провадження" господарський суд
1. У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Істок-2001" відмовити.
Ухвала про розгляд скарги на дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Я.В. Брагіна