Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" січня 2015 р.Справа № 922/4833/14
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
при секретарі судового засідання Гонтарем А.Д.
розглянувши справу
за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (м. Полтава)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м. Красноград)
про стягнення 1228,20 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Шпількін С.О. (довіреність №29-14/16 від 05.01.2015 р.);
відповідача - не з'явився
Позивач, Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_2 на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води №3462, укладеним між сторонами 16.10.2012 р. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 1228,20 грн., з яких 574,08 грн. - сума боргу за договором; 573,22 грн. - сума пені; 10,54 грн. - 3% річних; 70,36 грн. - інфляційні нарахування. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання передбачені договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води №3462 від 16.10.2012 р. щодо своєчасної оплати за отриману теплову енергію. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні 12.01.2015 р. підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача в судове засідання 12.01.2015 р. не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причину неявки суд не повідомив. Про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення №039632/2, яке долучене судом до матеріалів справи.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
16.10.2012 р. між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (теплопостачальна організація) та ФОП ОСОБА_2 (споживач) укладено договір № 3462 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, відповідно до умов якого Теплопостачальна організація (позивач) зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення та гарячого водопостачання нежитлового приміщення споживача (відповідача) до межі розподілу балансової належності теплової мережі будівлі по АДРЕСА_1
Судом встановлено, що вказаний договір скріплено підписами уповноважених представників сторін та печаткою позивача, станом на момент розгляду справи, цей договір у встановленому законом порядку недійсним не визнано, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про його дійсність.
Також в матеріалах справи наявна копія договору оренди спільної власності територіальних громад Карлівського району від 01.08.2012 р., укладеного між Відділом управління комунальним майном, що належить до спільної власності територіальних громад Карлівського району Полтавської області (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар), відповідно до умов якого орендодавець передав, орендар прийняв в строкове платне користування частину нежитлового приміщення Будинку побуту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 6,0 м.кв. (корисна площа 5,0 м.кв., площа загального користування 1,0 м. кв.), для розміщення магазину непродовольчих товарів.
Пунктом 17 договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води №3462 від 16.10.2012 р. визначено, що розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно тарифів, встановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергії, на підставі виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень На момент укладення договору відповідно до діючих тарифів: вартість 1Гкал - 802,18 грн. (без ПДВ), 962,62 грн. (з ПДВ) для потреб інших споживачів (з група). Розрахунковий періодом є календарний місяць.
Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до п. 18 договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води №3462 від 16.10.2012 р. сторони встановили наступний порядок розрахунків. Оплата вартості теплової енергії, визначеної розрахунковим способом в п.3 додатку №1 "Розрахунок обсягу теплової енергії", проводиться споживачем плановим платежем до 30 числа поточного місяця. Кінцевий розрахунок вартості теплової енергії визначеної з урахуванням фактичної температури повітря, проводиться споживачем до 15 числа місяця наступного за розрахунковим на підставі виписаного рахунку.
Відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань по договору заборгованість за період 01.10.2013 р. по 30.04.2014 р. в сумі 574,08 грн. не сплатив.
Таким чином, заборгованість відповідача за надані позивачем послуги за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води №3462 від 16.10.2012 р. становить 574,08 грн.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення заборгованості за невиконання зобов'язання взятого на себе відповідно до договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води №3462, укладеним між сторонами 16.10.2012 р. в розмірі 574,08 грн. правомірна, обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.
Згідно зі ст.ст.193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 22 вищезазначеного договору передбачено, що у випадку несплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 1,0% за кожний день прострочки платежу, але не більше 100% боргу згідно Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги" №686-ХІ від 20.05.99 р., а також стягується 3% річних з простроченої суми та інфляційні втрати, згідно ст. 625 ЦК України.
Позивачем зроблений розрахунок суми пені в розмірі 573,22 грн., надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства та відносинам, що склалися між сторонами, а тому нарахована сума пені підлягає стягненню з відповідача.
Оскільки у відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 70,36 грн., 3% річних в сумі 10,54 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а; р/рахунок №260007148 АК "Полтава-банк", МФО 331489, код ЄДРПОУ 0338030) суму боргу за договором в розмірі 574,08 грн.; пеню в розмірі 573,22 грн.; 3% річних в розмірі 10,54 грн.; інфляційні нарахування в розмірі 70,36 грн. та судовий збір в сумі 1827,00 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 17.01.2015 р.
Суддя Г.І. Сальнікова