Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"15" грудня 2014 р. Справа № 911/5081/14
Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Турім", м. Миколаїв
до Фізичної особи-підприємця Слюсарева О.А., м. Судак, Автономної Республіки Крим
про стягнення 55051,96 грн.
суддя Лопатін А.В.
за участю представників згідно протоколу судового засідання.
Обставини справи:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Турім" (надалі позивач) заявлено позов до Фізичної особи-підприємця Слюсарева О.А. (надалі відповідач) про стягнення 55051,96 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не в повній мірі виконано зобов'язання щодо здійснення оплати за поставлений позивачем товар за договором від 13.06.2013 р. № КР1306132.
Ухвалою господарського суду Київської області від 27.11.2014 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 15.12.2014 р.
15.12.2014 р. у судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи обмежений ст. 69 ГПК України строк розгляду спору та те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, суд
встановив:
13 червня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Турім" (позивач, продавець) та Фізичною особою-підприємцем Слюсаревим О.А. (відповідач, покупець) укладено договір № КР1306132 відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар в строки, передбачені договором.
Згідно з п. 1.4. сума договору складається з суми поставок, здійснених у період дії даного договору.
У п. 3.1. вказано, що перерахування коштів від реалізації товару продавцем здійснюється щомісячно з 04 по 10 число місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.
Пунктом 6.1. договору передбачено, що даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє по 31 грудня 2013 року. При умові, що жодна із сторін за 30 днів до закінчення дії договору письмово не заявила про його розірвання, строк договору автоматично пролонговується на наступний календарний рік.
Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток підприємств.
На виконання умов договору від 13.06.2013 р. № КР1306132 позивачем здійснено поставку товару, про що свідчать наявні у матеріалах справи підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відтисками печаток підприємств накладні: від 13.06.2013 р. № КР1306132 на суму 2172,00 грн., від 13.06.2013 р. № КР1306133 на суму 2476,00 грн., № КР1306134 на суму 768,00 грн., № КР1706131 на суму 388,00 грн., від 23.06.2013 р. № КР2306134 на суму 3998,00 грн., від 28.06.2013 р. № КР2806132 на суму 1525,00 грн., від 01.07.2013 р. № 0107131 на суму 22850,00грн., від 07.07.2013 р. № КР0707132 на суму 5740,00 грн., від 19.08.2013 р. № КР1908131 на суму 1637,00 грн., на загальну суму - 41554,00 грн.
У свою чергу, як зазначає позивач, відповідач взяті на себе зобов'язання за вказаним вище договором поставки у частині сплати вартості поставленого позивачем товару не виконав у повному обсязі, сплативши лише 2000,00 грн., при поставці товару на суму 41554,00 грн., а також здійснив часткове повернення на суму 540,00 грн., а тому, заборгованість відповідача перед позивачем становить 39014,00 грн.
Здійснивши перевірку поданих до суду позивачем копій видаткових накладних (звіривши їх з оригіналами), суд встановив, що вказані копії накладних підтверджують поставку товару відповідачу на суму 41554,00 грн., в той час, як оплату за отриманий товар відповідач здійснив на суму 2000 грн. про що свідчить виписка та здійснив повернення товару на суму 540,00 грн. (копія прибуткової накладної наявна у матеріалах справи). Документально-підтверджені докази протилежного відповідачем до суду не надано.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 14.10.2014 р. № 9, в якій позивач вимагав сплатити заборгованість за договором від 13.06.2013 р. № КР1306132 та акт звірки взаєморозрахунків. Факт надіслання зазначеної претензії та акту на адресу відповідача підтверджується описом вкладення у цінний лист від 14.10.2014 р.
З огляду на вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, у частині оплати поставленого товару за договором від 13.06.2013 р. № КР1306132.
Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути двохсторонніми.
Оскільки відповідач за отриманий товар не розрахувався, а також враховуючи норми статті 530 ЦК України, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, та у зв'язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Згідно з вимогами частини першої статті 221 Господарського кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобов'язання.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 Цивільного кодексу України.
Таким чином, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли договірні правовідносини, відповідно до яких позивач зобов'язався поставити відповідачу товар, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався за нього розрахуватись. Оскільки, відповідач не розрахувався за поставлений товар, останній вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, в зв'язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України.
Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем дотримано зазначених вище норм процесуального законодавства України, подано всі докази на підтвердження своїх позовних вимог, в той час як відповідачем не спростовано існування заборгованості перед позивачем у сумі 39014,00 грн.
Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 39014,00 грн. задовольняє повістю, оскільки відповідний розрахунок позивачем виконано арифметично вірно.
Крім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 14201,10 грн. пені, 429,15 грн. інфляційних втрат, 1407,71 грн. 3% річних.
Згідно з частиною першою ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 3.3. договору за прострочку платежу продавець нараховує покупцю пеню у розмірі 0,2% (нуль цілих дві десятих відсотки) від простроченої суми за кожний день прострочки.
Зробивши розрахунок пені по заборгованості за поставлений товар, суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 14201,10 грн. задовольняє повністю, оскільки сума розрахунку суду більша суми заявленої до стягнення позивачем.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зробивши розрахунок інфляційних втрат по заборгованості за поставлений товар, суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 429,15 грн. задовольняє повністю, оскільки сума розрахунку суду більша суми заявленої до стягнення позивачем.
Здійснивши перерахунок 3% річних по заборгованості за поставлений товар за весь час прострочення, суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1407,71 грн. задовольняє повністю, оскільки сума розрахунку суду більша суми заявленої до стягнення позивачем.
Судові витрати, відповідно до частини четвертої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на відповідача.
Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 82-84, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Слюсарева О.А. (98000, Автономна Республіка Крим, м. Судак, Квартал Енергетиків, буд. 10, кв. 9; код ЄДРПО України 3007324313) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Турім" (54055, м. Миколаїв, вул. Чкалова, буд. 98-Б, кв. 26; код ЄДРПО України 38086739) - 39014 (тридцять дев'ять тисяч чотирнадцять) гривень 00 коп. основного боргу, 14201 (чотирнадцять тисяч двісті одна) гривня 10 коп. пені, 429 (чотириста двадцять дев'ять) гривень 15 коп. інфляційних втрат, 1407 (одна тисяча чотириста сім) гривень 71 коп. 3% річних та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 26.12.2014 року.
Суддя А.В. Лопатін