Справа № 359/2647/14-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/780/76/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
Категорія 54 15.01.2015
Іменем України
« 15 » січня 2015 року Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_3
суддів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5
при секретарі - ОСОБА_6
з участю прокурора - ОСОБА_7
обвинуваченого - ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою прокурора Бориспільської міжрайонної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2014 року яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з середньою освітою, українця, гр. України, непрацюючого, неодруженого, раніше судимого 28.03.2011р. Деснянським районним судом м. Києва за ч.2 ст.296, ч.1 ст.121 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 29.07.2014р. на підставі ст.7 Закону України «Про амністію у 2014 році», -
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК України та засуджено на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_10 звільнено від відбування покарння з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки та зобов'язано не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
За вироком суду ОСОБА_10 визнаний винним та засуджений за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
ОСОБА_10 , будучи засудженим та відбуваючи покарання в Бориспільській виправній колонії № 119, зарекомендував себе з негативної сторони, систематично порушував встановлений режим відбування покарання, за що неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності, а саме 15 разів поміщався у дисциплінарний ізолятор та 3 рази переводився в приміщення камерного типу, має 32 стягнення, відповідно до ст. 133 КВК України та згідно з наказом начальника установи № 2 від 03.01.2014 р. являється злісним порушником встановленого режиму утримання. Позитивних висновків з проведених з ним бесід виховного характеру не зробив і став на шлях злісної непокори вимогам адміністрації установи.
Так, 25.03.2014р. згідно рознарядки, затвердженої начальником установи, засуджений ОСОБА_8 , був знаряджений на промислову зону в першу зміну на дільницю «Деревообробки» - різноробочим. Близько 8 год. 30 хв., в.о. інженера з техніки безпеки підполковником внутрішньої служби ОСОБА_11 , було проведено інструктаж з техніці безпеки під час виконання змінного завдання після якого ОСОБА_10 в категоричній формі відмовився ставити свій підпис в журналі проведення інструктажу.
25.03.2014р.о 8 год. 40 хв. засуджений ОСОБА_10 , вийшовши на промислову зону в дільницю «Деревообробки» різноробочим, начальником відділення № 5 СПС старшим лейтенантом внутрішньої служби ОСОБА_12 , був попереджений про кримінальну відповідальність згідно ст. 391 КК України. Також останнім, засудженому ОСОБА_10 були пред'явлені законні вимоги отримати змінне завдання, (перенесення відходів деревини з дільниці «Деревообробки» до місця зберігання відходів деревини) та приступити до його виконання, однак засуджений ОСОБА_10 , в категоричні формі відмовився його виконувати та до роботи не приступив, при цьому поважних причин для відмови не висловлював.
Після цього, в приміщенні медичної частини, о 9 год. черговим фельдшером медичної частини установи капітаном внутрішньої служби ОСОБА_13 був оглянутий засуджений ОСОБА_8 , який скарг на стан здоров'я не пред'являв, видимих ушкоджень тіла не мав, від вимірювання тиску, підрахування пульсу та проведення подальшого медичного огляду категорично відмовився в присутності свідків. За станом здоров'я на час проведення огляду в промисловій зоні установи на дільниці «Деревообробки» працювати міг, жодних протипоказань не мав.
Після проведення медичного огляду, о 9 год. 20 хв. начальником відділення №5 соціально-виховної та психологічної служби ОСОБА_12 , засудженого ОСОБА_10 , було доставлено в чергову частину установи до начальника установи майора внутрішньої служби ОСОБА_14 на дисциплінарну комісію, де засуджений в категоричній формі відмовився надати усні чи письмові пояснення по факту відмови отримати змінне завдання та приступити до його виконання.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення та вірності кваліфікації його дій, просив вирок скасувати як незаконний у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок яким призначити покарання ОСОБА_10 за вчинення злочину передбаченого ст. 391 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вказав, що судом І інстанції, в порушення вимог передбачених ст. 65 КК України та ст. 414 КПК України, не в повній мірі враховано особу обвинуваченого, те що ОСОБА_10 не працює, не одружений та не має міцних соціальних зв'язків, злочин вчинив під час відбування покарання за попереднім вироком, мав характеристику злісного порушника режиму утримання, що на думку апелянта, свідчить про те, що він на шлях виправлення не став, рецидив злочину, а тому безпідставно застосував до нього положення ст. 75 КК України, внаслідок чого призначене покарання не являється достатнім для досягнення мети виправлення та запобіганню вчинення ним нових злочинів.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 , який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_8 у вчиненні вказаного злочину, за обставин, вказаних у вироку, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, не оспорюється учасниками судового розгляду та є обґрунтованим.
Дії ОСОБА_8 вірно кваліфіковані за ст. 391 КК України, як злісна непокора законним вимогам адміністрації установи покарань, особою, яка протягом року за порушення вимог режиму відбування покарання була піддана стягненню у вигляді переведення до приміщення камерного типу.
Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності призначеного ОСОБА_10 покарання тяжкості вчиненого та його особі, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.
Відповідно до ст.ст.50, 65 КК України покарання має не меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження нових злочинів.
Як вбачається з вироку суд, призначаючи покарання ОСОБА_10 , дотримався вказаних вимог закону.
Так, призначаючи покарання ОСОБА_10 , суд врахував тяжкість вчиненого злочину, який відноситься до злочинів середньої тяжкості, особу обвинуваченого, який звільнений з місць позбавлення волі за амністією, обставини, що впливають на покарання, в тому числі і ті на які прокурор посилається в апеляційній скарзі, та обґрунтовано призначив покарання із застосуванням положень ст.75 КК України. Призначене ОСОБА_10 покарання, на думку колегії суддів, відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України та є домірним скоєному.
Доводи апеляційної скарги прокурора щодо безпідставного неврахування при призначенні ОСОБА_10 покарання такої обтяжуючої обставини як рецидив злочину є необґрунтованими, оскільки дана обставина не була слідчим зазначена у обвинувальному акті як обтяжуюча покарання обставина, під час розгляду справи в суді першої інстанції прокурором обвинувачення в цій частині не змінювалося.
За таких обставин неврахування судом даної обставини, як обтяжуючої покарання ОСОБА_10 обставини, відповідає вимогам закону.
Підстав для скасування вироку і призначення ОСОБА_10 більш суворого покарання колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст. ст. 405, 407 КПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора Бориспільської міжрайонної прокуратури залишити без задоволення.
Вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2014 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни.
Судді підписи
З оригіналом згідно _______________суддя ОСОБА_3