Справа № 161/16031/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Крупінська С.С.
Провадження № 22-ц/773/117/15 Категорія: 27 Доповідач: Веремчук Л. М.
15 січня 2015 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Веремчук Л.М.
суддів - Антонюк К. І., Овсієнка А.А.,
при секретарі Кирилюку О.О.
з участю: представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 листопада 2013 року,
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 листопада 2013 року позов задоволено.
В рахунок погашення заборгованості за договором позики від 14 серпня 2012 року в розмірі 6 500 доларів США, що по курсу НБУ становить 52 845 грн. 00 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на житловий будинок АДРЕСА_1, який складається з житлового будинку А-1, загальною площею 67,5кв.м., хліва -б, погріба з шийкою -В, огорожі -1, загальною площею 74,10 кв.м., та належить ОСОБА_3 на праві приватної власності шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на прилюдних торгах з ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 528 грн. 45 коп.
Не погоджуючись із даним рішенням суду, відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 14 серпня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_4, відповідно до якого відповідач взяв в борг у позивача 6500 доларів США, що на той час було еквівалентно 52 845,00 грн., які зобов'язувалась повернути не пізніше 14 серпня 2013 року.
На забезпечення повернення позики 14 серпня 2012 року між сторонами був укладений договір іпотеки, предметом якого є нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 5)., що належить на праві власності ОСОБА_3
За нормами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У договорі сторони визначили, що грошові кошти підлягають поверненню в строк до 14 серпня 2013 року.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно вимог ст. 1049 Цивільного кодексу України, Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.Таким чином, за правилами ст.1049 ЦК боржник зобов'язаний повернути отримане за позикою саме до цієї дати.
Згідно ч.1 ст.575 ЦК України та ст.1 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.
Згідно ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно з пунктом 8.4.3 договору іпотеки іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання терміну виконання іпотекодавцем зобов'язань, забезпечених іпотекодавцем цим договором, вони не будуть виконані.
Як встановлено судом першої інстанції, та не спростовано відповідачем, у встановлений в договорі строк, суму позики ОСОБА_3 не повернув. А тому на підставі наявних в матеріалах справи доказів, п.8.4.3. договору іпотеки та з врахуванням вимог ст. 33, 36, 37 Закону України "Про іпотеку", ст. 16 ЦК України суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог ОСОБА_2, та в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за договором позики звернув стягнення на предмет іпотеки.
Стаття 533 Цивільного кодексу України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язані грошовий еквівалент в іноземній валюті, що в даному випадку має місце.
Що стосується, посилання апелянта на порушення норм матеріального права в частині визначення суми боргу в іноземній валюті, то такі не приймаються судом до уваги, оскільки положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти. Крім того, апелянт не оскаржив договір, який на час постановлення судового рішення не визнаний недійсним.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилити.
Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 листопада 2013 року у даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: