18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
16 січня 2015 року Справа № 925/2345/14
Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Буднік А.М., за участю представників сторін:
від позивача: Морозов Р.А. - за довіреністю;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Полікор" до приватного підприємства "Промелектробуд-2000" про стягнення 36 814,38 грн.
Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 36 814,38 грн. з яких: 9 064,00 грн. основного боргу, 2 068,13 грн. інфляційних, 2 537,16 грн. як 20 % річних на підставі ст. 625 ЦК України, 23 145,09 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі договору поставки № 000099 від 01.11.2012 року, укладеного між сторонами.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує в повному об'ємі та просить суд їх задовольнити.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, свого представника в жодне судове засідання не направив, заперечень проти позову суду не надав, клопотання про відкладення розгляду справи суду не направляв.
Суд вважає за можливе розгляд справи провести за відсутності представника відповідача за наявними документами в порядку ст. 75 ГПК України.
У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Дослідивши наявні у справі документи, судом було встановлено наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки № 000099 від 11 листопада 2012 року (а.с.17-19), у відповідності до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача певну продукцію, далі Товар, відповідно до його замовлення (нь), а відповідач зобов'язався прийняти, і оплатити цей Товар на умовах даного Договору (пункт 1.1 договору).
Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 712 Цивільного кодексу України). До відносин поставки застосовуються норми ЦК України про купівлю-продаж.
Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Крім того, в силу статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Позивача вказав суду, що інших договірних стосунків з приводу передачі товару, оплата за який складає предмет позову, між сторонами немає.
За твердженням позивача, він свої зобов'язання по договору виконав повністю, поставивши відповідачу товар (електротехнічна продукція) на загальну суму 14 779,39 грн. підтверджується видатковими накладними:
- № НП-0014574 від 21 серпня 2013 року на суму 675,00 грн. ( а.с. 20);
- № НП-0014725 від 22 серпня 2013 року на суму 127,96 грн. ( а.с. 21);
- № НП-0015020 від 27 серпня 2013 року на суму 53,63 грн. (а.с. 22);
- № НП-0015047 від 27 серпня 2013 року на суму 45,84 грн.( а.с. 23);
- № НП-0015154 від 28 серпня 2013 року на суму 5 626,09 грн. ( а.с. 24);
- № НП-0015309 від 30 серпня 2013 року на суму 345,16 грн.( а.с. 25);
- № НП-0015313 від 30 серпня 2013 року на суму 61,78 грн. ( а.с. 26);
- № НП-0015337 від 30 серпня 2013 року на суму 144,50 грн. ( а.с. 27);
- № НП-0015502 від 03 вересня 2013 року на суму 155,23 грн.( а.с. 28);
- № НП-0015585 від 03 вересня 2013 року на суму 77,34 грн. ( а.с. 29);
- № НП-0015646 від 04 вересня 2013 року на суму 233,80 грн. (а.с. 30);
-№ НП-0015861 від 06 вересня 2013 року на суму 199,55 грн. ( а.с. 31);
- № НП-0015880 від 06 вересня 2013 року на суму 190,50 грн. (а.с. 32);
- № НП-0017642 від 27 вересня 2013 року на суму 1 980,98 грн. ( а.с. 33);
- № НП-0018412 від 07 жовтня 2013 року на суму 1 813,34 грн. ( а.с. 34,);
- № НП - 0018939 від 11 жовтня 2013 року на суму 3 048,70 грн. ( а.с. 35) та довіреностями відповідача :
- № 255 від 01 серпня 2013 року виданої на ім'я Пилипенко Максима Олександровича ( а.с. 36);
- № 303 від 02 вересня 20132 року виданої на ім'я Пилипенко Максима Олександровича ( а.с. 37);
- № 347 від 01 жовтня 2013 року виданої на ім'я Іванова Сергія Миколайовича ( а.с. 38).
Заперечень проти неотримання товару відповідач суду не надав. За загальним правилом, право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару або передачі товаро - супровідних документів на нього.
Згідно п. 4.1 договору позивач надає відповідачу товарний кредит у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн., тобто протягом дії Договору відповідач може замовляти та отримувати від позивача Товар у межах надано ліміту товарного кредиту і зобов'язати оплатити його протягом 16 (шістнадцяти) календарних днів з моменту передачі Товару відповідачу у безготівковому порядку шляхом перерахування 100% вартості отриманого Товару на поточний рахунок або шляхом внесення готівки до каси позивача.
Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За доводами позивача, відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково, сплативши позивачу лише 5 715,39 грн.
Таким чином, залишок заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 9 064,00 грн. ( 14 779,39-5715,39), доказів про проведення розрахунку у більшій сумі відповідач суду не надав.
Строк проведення повного розрахунку за весь отриманий товар на час прийняття рішення по справі для відповідача вже є таким, що настав, доказів повної сплати боргу у справу не надано, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 9 064,00 грн. залишку основного боргу за товар.
Відповідно до п. 5.2 договору при порушенні відповідачем пунктів 4.1, 4.2 договору, відповідач сплачує позивачу збитки від інфляції та 20 % річних від суми боргу за весь час прострочення. Дана умова договору відповідає ст. 625 ЦК України.
В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач користуючись своїм договірним правом просить суд стягнути з відповідача 20% річних в сумі 2 537,16 грн. та 2 068,13 грн. інфляційних за період прострочення сплати боргу за отриманий товар з 05.09.2013 року по 01.12.2014 року.
Перевіривши розрахунки вказаних нарахувань, суд погоджується із правильністю нарахування 20% річних, а в частині нарахування інфляційних вказує, що за належним розрахунком, загальна сума інфляційних становить лише 2014,67 грн.
Доказів сплати боргу за цими платежами відповідач суду не надав, тому до стягнення з відповідача на користь позивача належить лише 2014,67 грн. інфляційних втрат та 2 537,16 грн. як 20% річних на підставі ст. 625 ЦК України.
В решті вимог у стягненні інфляційних позивачу слід відмовити через допущену помилку при підрахунку загальної суми цього платежу.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача і проценти за користування чужими грошовими коштами в загальній сумі 23 145,09 грн. (розрахунок а.с. 14-16), що розраховані по кожній поставці товару в розмірі 0,5% від суми боргу за кожний день.
Дані вимоги підлягають до задоволення, виходячи з такого:
У відповідності до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
За змістом коментаря до даної статті, розміщеного у програмі Ліга Закон, поняття "користування чужими грошовими коштами" для цілей даної статті слід розуміти широко. Тобто це не тільки зобов'язання, основним предметом яких є надання грошових коштів у тимчасове використання (позика, кредит, банківський вклад тощо), але і випадки прострочення сплати грошей за будь-якими оплатними зобов'язаннями. Виключення із даного правила, тобто звільнення боржника від сплати процентів за користування чужими грошовими коштами, може бути встановлено тільки договором між фізичними особами. Буквальне тлумачення даного положення коментованої статті дозволяє зробити висновок, що юридичні особи не можуть бути звільнені від цього обов'язку.
Договором між сторонами розмір процентів за користування чужими грошовими коштами визначений у п. 5.3., яким встановлено, що за порушення покупцем умов договору про строк оплати отриманого товару, відповідач повинен сплачувати на користь позивача проценти за користування товарним кредитом (що фактично є користування чужими грошовими коштами п. 4.1. договору) в розмірі 0,5% від суми боргу за весь час прострочення.
Доказів визнання недійсними умов договору від 01.11.2012 року сторонами у справу не подано.
За розрахунками позивача, відповідач повинен сплати позивачу за користування чужими грошовими коштами в загальній сумі 23 145,09 грн. за період з 05.09.2013 року по 01.12.2014 року. Розрахунок позивачем зроблено вірно.
Доказів проведення розрахунку за цим платежем відповідачем суду не надав.
Заперечень проти доводів та розрахунків позивача відповідач суду не надав, докази проведення повного розрахунку за позовними вимогами у справі відсутні.
На підставі викладеного, суд вважає, що позивач довів наявність порушеного права та обґрунтованість підстав для задоволення позовних вимог, однак позов підлягає до часткового задоволення - з відповідача на користь позивача слід стягнути 9 064,00 грн. основного боргу за товар, 2 537,16 грн. як 20% річних, 2014,67 грн. інфляційних, 23 145,09 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами на підставі договору поставки № 000099 від 01.11.2012 року, а в решті вимог про стягнення інфляційних позивачу слід відмовити через помилку у розрахунках.
На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 1 827,00 грн. судового збору, оскільки спір виник з вини відповідача.
Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Промелектробуд-2000" (ідентифікаційний код 35091615, м. Черкаси вул. Крилова, 55 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Полікор" (ідентифікаційний код 21387397, м. Черкаси, вул. Громова, 146/10) -- 9 064,00 грн. основного боргу за товар, 2 537,16 грн. як 20% річних, 2014,67 грн. інфляційних, 23 145,09 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами на підставі договору поставки № 000099 від 01.11.2012 року та 1827,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.
3. В решті вимог у позові відмовити.
Наказ видати.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.
Суддя Н.М. Спаських