У X В А Л А
27 листопада 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді Панкова М.В. Суддів ІсаєваГ.А.
Белинчук Т.Г. при секретарі Волковій О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 07 червня 2006 року,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 31.07.2004 року о 12 годині на вул.Мраморна в м.Сімферополі водій ОСОБА_2, який керував автомобілем ВАЗ-2105 держ.номер НОМЕР_1, не вибрав безпечний інтервал між транспортними засобами, виїхав не смугу зустрічного руху, де зіткнувся з автомобілем ВАЗ-21093 держ. номер НОМЕР_2 під керуванням позивача. В результаті дорожньо-транспортної події позивачу завдана матеріальна шкода 4 460 грн. 86 коп. та моральна шкода 8080 грн., яку він просить стягнути на свою користь з відповідача.
В судовому засіданні ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги просив стягнути на свою користь у відшкодування матеріальної шкоди 4 460 грн. 86 коп., сплачене ним державне мито 144 грн. 31 коп., поштові витрати в сумі 27 грн. 89 коп., витрати по оплаті за авто товарознавчу експертизу 736 грн. 38 коп. та моральну шкоду 9780 грн., а всього 15 149 грн. 44 коп.
Рішенням Київського районного суду М.Сімферополя АР Крим від 07.06.2006 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнута матеріальна шкода 4 460 грн. 86 коп., моральна шкода 1 000 грн., витрати по оплаті експертизи 728 грн., сплачене державне мито 144 грн. 31 коп., поштові та інші витрати 36 грн. 27 коп., а всього б 369 грн. 44 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши сторін, колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення скасуванню.
Судом встановлено, що 31.07.2004 року рухаючись по вул.Мраморна в М.Сімферополі, водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем ВАЗ-2105 держ.номер НОМЕР_1 не вибрав безпечний інтервал між транспортними засобами, без урахування швидкості руху свого автомобіля, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ-21093 держ.номер НОМЕР_2 під керування ОСОБА_1,
Справа№22- ц- 5865/2006 року
Згідно постанови Київського районного суду М.Сімферополя АР Крим від 29.09.2004 року ОСОБА_2 визнаний винним в скоєні адміністративного правопорушення і йому призначено стягнення у погляді штрафу. В подальшому ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 14.10.2004 року постанова скасована провадження по адміністративній справі закрите на підставі ст., 38 КпАП України.
Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи зіткнення транспортних засобів сталось на стороні руху автомобіля ВАЗ-21093, який і в момент початку гальмування і в момент зіткнення, знаходився на правій по ходу його руху стороні дороги, а автомобіль ВАЗ-2105 виїхав на сторону зустрічного руху. Швидкість руху автомобіля ВАЗ-21093 до моменту гальмування приблизно 32 км/год. Технічна можливість запобігти зіткненню для водія ОСОБА_2 полягала в виконанні ним вимоги ПДД України, для чого перешкод технічного характеру не було. Дії водія ОСОБА_1. відповідали вимогам п.12.3 ПДД України і він не мав технічної можливості запобігти зіткненню своїми одноособовими діями, оскільки зустрічний автомобіль ОСОБА_2 рухався по його смузі руху без гальмування.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що порушення водієм ОСОБА_2 п.1.2., 13.1 Правил дорожнього руху України являється безпосередньою причиною дорожньо-транспортної події і завдання збитків ОСОБА_1 Стягуючи на користь позивача матеріальну шкоду 4 460 грн. 86 коп., суд першої інстанції виходив з висновку авто-товарознавчої експертизи і прийшов до висновку, що відповідальність згідно зі ст.ст. 1166, 1187 ЦК України повинен нести відповідач, як власник джерела підвищеної безпеки.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 і стягуючи на його користь моральну шкоду 1000 грн., суд першої інстанції порахував цю суму достатньої компенсацією за завдану позивачу шкоду, виходячи з того, що ОСОБА_1 нервував і переживав із-за дорожньо-транспортної події, був порушений постійний уклад його життя та порушено його права власності.
Стягуючи на користь позивача витрати по оплаті за авто товарознавчу експертизу, авто-товарознавче дослідження, поштові витрати, державне мито, суд першої інстанції виходив зі ст.. 88 ЦПК України і стягнув ці витрати з відповідача,
З такими висновками .суду першої інстанції погоджується колегія суддів, вважає їх правильними та обґрунтованими і не знаходить правових підстав для скасування рішення суду, яке ухвалено судом з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Суд повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини справи і прийшов до правильного висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Доводи ОСОБА_2 викладені в скарзі не спростовують висновків суду, тому не можуть бути прийняті до уваги, оскільки висновки суду відповідають дійсним обставинам справи.
Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Київського районного суду М.Сімферополя АР Крим від 07 червня 2006 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.