Справа: № 2а-8301/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
Іменем України
27 листопада 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Бєлової Л.В.
Міщука М.С.
За участю секретаря: Стеценко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Інтегрейтид Сервісіз" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Інтегрейтид Сервісіз" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фенікс Інтегрейтид Сервісіз" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 січня 2012 року № 0000092303.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фенікс Інтегрейтид Сервісіз" звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з 28 грудня 2011 року по 12 січня 2012 року Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м.Києва Державної податкової служби проведено документальну невиїзну перевірку суб'єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс Інтегрейтид Сервісіз» по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Альянс Груп» з питань правильності обчислення податку на додану вартість за період з 01 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року.
За результатами перевірки відповідачем складено Акт №24/23-3/25200734 від 16 січня 2012 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень місяць 2011 року на суму 198 061,12 грн.
На підставі встановленого порушення, 30 січня 2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000092303, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 198 061,12 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 49 515,28 грн.
Не погоджуючись із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернулась до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
В силу п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Євро Альянс Груп» (Постачальник) та ТОВ "Фенікс Інтегрейтид Сервісіз" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу від №0801-11 від 01 серпня 2011 року, згідно якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність товар, а покупець його прийняти та оплатити товар.
Згідно накладних, контрагент поставляв на адресу позивача парфумерні та косметичні товари, а також виписав на адресу позивача податкові накладні.
Разом з тим, доказів на підтвердження факту проведення розрахунків з контрагентом за поставлений товар матеріали справи не містять.
З приводу посилань позивача на наявність оборотно-сальдової відомості за серпень місяць 2011 року як на доказ подальшої реалізації товару поставленого ТОВ «Євро Альянс Груп», судом першої інстанції вірно не прийнято їх до уваги, оскільки дані відомості не є первинними документами та не мають сили первинних документів в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що надані позивачем документи не дають можливості встановити реальність здійснених операцій, а лише фіксують факт господарських операцій з ТОВ «Євро Альянс Груп».
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено реальності здійснених ним господарських операцій з ТОВ «Євро Альянс Груп».
Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а тому нарахування позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до спірного податкового повідомлення-рішення є правомірним.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Інтегрейтид Сервісіз" та відмову у їх задоволенні.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Інтегрейтид Сервісіз" - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бєлова Л.В.
Міщук М.С.
.
Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бєлова Л.В.
Міщук М.С.