2006 року листопада місяця 14 дня колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної* Республіки Крим у складі: Головуючого, судді - Любобратцевої Н.І., Судців: Чистякової Т.І. ДанілаН.М., При секретарі: Бурової Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військового комісаріату Автономної Республіки Крим і ВАТ «Державний Ощадний банк України" про перерахунок пенсії та про спонукання її виплати за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сакського міськрайонного суду від 28 липня 2006 року,
У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військового комісаріату Автономної Республіки Крим і ВАТ «Державний Ощадний банк України" про перерахунок пенсії та про спонукання її виплати, просив суд зобов'язати відповідача зробити перерахунок у зв'язку із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців з урахуванням 100% надбавки, встановленої Указом Президента України від 23.02.2002 р. № 173/2002 за службу у Збройних Силах України; надбавки за безперервну службу, встановлену Указом Президента України від 5.05.2003 р. № 389/2003; премії у розмірі 33,3%, передбаченої Указом Президента України № 614/95 від 14.07.1995 р. та п.3 Постанови Кабінету Міністрів України № 829 від 22.05.2000 р. Вимоги мотивовані тим, що позивач з липня 2001 року є пенсіонером Міністерства оборони України і йому встановлена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців...». Згідно зі ст. 63 зазначеного Закону пенсії військовослужбовцям перераховуються з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, особам, що мають право на пенсію за цим Законом. Однак відповідач такий перерахунок зробити відмовляється.
Постановою Сакського міськрайонного суду від 28 липня 2006 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
На зазначену постанову ОСОБА_1 принесена апеляційна скарга, у якій апелянт просить його скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Доводи скарги зводяться до того, що висновки суду не відповідають матеріалам справи і суперечать вимогам діючого законодавства та порушують права і інтереси позивача як пенсіонера Міністерства оборони України.
Заслухавши доповідача, пояснення апелянта, дослідивши доводи апеляційної скарги й матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає відхиленню.
Відмовляючи в задоволенні вимог ОСОБА_1, суд виходив з того,
що позивач під час проходження служби, з якої був звільнений у запас у липні
Справа № 22-7784/2005
2001 року, премій, надбавок, встановлених Указом Президента України від 23.02.2002 р. № 173, постановою Кабінету Міністрів України № 829 від 22.05.2000 р. й Указом Президента України № 389 від 5.05.2003 р. не одержував, у зв'язку з чим дія цих нормативних актів на нього не поширюється.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам, встановленим у ході судового розгляду, а також вимогам діючого пенсійного законодавства.
Відповідно до п. 1 Указу Президента України № 847 від 14.07.1999 року «Про додаткові заходи по впорядкуванню грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України» з 01 вересня 1999 року військовослужбовцям встановлена щомісячна надбавка за службу в Збройних Силах України в розмірі до 40 % від грошового окладу. Згідно з п. 1 Указу Президента України № 173 від 23 лютого 2002 року «Про посилення соціального захисту військовослужбовців» з 01.01.2003 року встановлена щомісячна надбавка в розмірі 100 % грошового забезпечення (окладу грошового забезпечення й надбавки за вислугу років) військовослужбовців, які проходять військову службу у Збройних Силах України. Відповідно до цих Указів Президента України посадові оклади, оклади за спеціальні звання й надбавки за вислугу років залишилися незмінними, тобто на тім же рівні, що існував до видання цих Указів.
Згідно з ч. З ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького й рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» пенсії особам, які мають право на пенсію за цим Законом, обчислюються з урахуванням відповідного окладу за посадою, військовому званню, процентної надбавки за вислугу років, надбавки за вчене звання й науковий ступінь, кваліфікацію й умови служби, у порядку й розмірах, установлюваних Кабінетом Міністрів України. Сам Закон не встановлює яких-небудь обмежень щодо розміру пенсії, а відносить це питання на розв'язання Кабінету Міністрів України.
Пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення й виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби й військової служби за контрактом, особам начальницького й рядового складу органів внутрішніх справ і членам їх родин» встановлено, що пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: окладу по останній штатній посаді, займаної перед звільненням, окладу за військове звання, процентної надбавки за вислугу років, додаткових видів грошового забезпечення, які надаються щомісяця (надбавка за вчене звання, науковий ступінь, кваліфікацію й умови служби). При цьому розмір додаткових видів грошового забезпечення визначається на вибір тих, хто звернувся за пенсією, за 24 останніх календарних місяців служби підряд перед зверненням за пенсією або за яких-небудь 60 календарних місяців служби підряд протягом усієї служби перед зверненням за пенсією, незалежно від наявності перерв у службі.
У відповідності до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців...» та п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям та прирівняних до них особам проводиться у зв'язку зі зміною розмірів грошового забезпечення, з якого обчислюються пенсії, що відбулося після звільнення їх зі служби.
При цьому при збільшенні розміру окладів грошового забезпечення (посадового окладу й окладу за військове спеціальне звання) підлягає перерахунку як процентна надбавка за вислугу років, так й інші додаткові види грошового забезпечення, які враховувалися при обчисленні пенсії й розмір яких визначається у відсотках від зазначених окладів грошового забезпечення (за класність, роботу із секретними документами, умовами служби тощо).
Таким чином, з наведених обставин витікає, що щомісячна надбавка, установлена Указом Президента Украъни выд 14 липня 1999 року № 847, Указом Президента України від 23 лютого 2002 року № 173 та Указом Президента України № 389 від 5 травня 2003 року є додатковим видом грошового забезпечення й приймається в розрахунок при нарахуванні пенсії особам, які одержували її під час проходження служби й звільнені після її встановлення.
Як убачається з матеріалів справи, позивач зазначеної надбавки не одержував під час проходження служби, оскільки він звільнений у липні 2001 року, тому дії вищевказаних Указів на нього не можуть поширюватися, і встановлення нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення після звільнення військовослужбовця зі служби, яких він не одержував під час служби не може бути підставою для перерахунку раніше призначеної пенсії. Підвищення раніше призначених пенсій таким особам провадиться на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2002 року № 1576 «Про заходи щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького й рядового складу органів внутрішніх справ» та постанови КМУ від 27.08.2003 року № 1350 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького й рядового складу органів внутрішніх справ і деяких інших осіб».
При такому положенні постанова Сакського міськрайонного суду від 28 липня 2006 року ухвалена з дотриманням норм матеріального й процесуального права, і підстав до його скасування немає.
На підставі викладеного й керуючись статтями 198, 200,205 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів судової палати по цивільних справах,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сакського міськрайонного суду АРК від 28 липня 2006 року відхилити.
Постанову Сакського міськрайонного суду від 28 липня 2006 року, залишити без змін.
Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця до Вищого адміністративного Суду України.