18 грудня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді: Курської А.Г.
Суддів: Горбань В.В.
Філатової Є.В.
При секретарі: Іванові O.K.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сімеїзської селищної ради, третя особа -Ялтинське міське управління земельних ресурсів Ялтинської міської ради, про визнання права власності на земельну ділянку за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 18.07.2006 року,
22.07.2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Сімеїзської селищної ради, третя особа - Ялтинське міське управління земельних ресурсів, про визнання права власності на земельну ділянку площею.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом НОМЕР_1 та свідоцтва про право на спадщину за заповітом НОМЕР_2. 1/2 частку вказаної квартири вона отримала у спадок від ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Крім частини квартири ОСОБА_3 відповідно до державного акту мав у постійному користуванні для обслуговування домоволодіння земельну ділянку площею 0,1757 га, в тому числі 0,1193 га в спільному користуванні і 0,0564 га у постійному користуванні. Оформити державний акт на право приватної власності на дану земельну ділянку ОСОБА_3 за життя не встиг у зв'язку з тяжкою хворобою. Позивачка на підставі ст.1218 ЦК України просила визнати за нею право власності на земельну (присадибну) ділянку НОМЕР_4, площею 0, 0564 га, згідно до плану зовнішніх меж, встановлених державним актом на право постійного користування землею НОМЕР_3, виданого на ім'я ОСОБА_3, та зобов'язати Ялтинське міське управління земельних ресурсів видати державний акт на право власності на земельну ( присадибну) ділянку НОМЕР_4, площею 0,0564 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
Справа розглядалась судами неодноразово. Останнім рішенням суду у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі на рішення суду представник позивачки ОСОБА_2 просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Доводи скарги зводяться до того, що судом неправильно застосовані норми матеріального права, оскільки при вирішенні питання суд не врахував положення Земельного кодексу України та рішення Конституційного Суду України за справою 1-17/2005 року від 22.09.2005 року «Про відповідність Конституції України положень ст.92, п.6 розділу X «Перехідних положень" Земельного кодексу України. Апелянт вважає, що, оскільки за нормами діючого земельного законодавства України позивачка не може набути права постійного користування земельною ділянкою, а земельні ділянки, які використовувались громадянами, мають бути передані в їх приватну власність, то при переході до неї права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування, вона фактично набуває право власності на неї, при цьому апелянт
Справа №22-ц-6759/200б Головуючий у суді першої інстанції: Прищепа О.І.
Доповідач: Курська А.Г.
посилається на вищевказане рішення Конституційного суду України, яким визнано неконституційними положення п.6 розділу X «Перехідних положень" Земельного кодексу України про необхідність переоформлення громадянами державних актів на право постійного користування земельною ділянкою на державні акти про право власності.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_4, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав.
Суд в межах заявлених вимог повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам, які надали сторони, і дійшов вірного висновку про те, що право позивачки на землю не порушено і не підлягає захисту, у зв'язку з чим обґрунтовано відмовив в визнанні права власності на земельну ділянку.
Як убачається з матеріалів справи, в період розгляду цивільної справи в суді позивачка звернулась до Сімеїзської селищної ради 29.08.2005 року про надання їй землі площею 0, 1757 га ( а.с.17) і одержала відмову за її рішенням НОМЕР_5 39 сесії 4 скликання, яке не оскаржила до цього часу, хоча мала адвоката та правову допомогу під час розгляду цієї справи.
Суд розглядав справу в межах позовних вимог ( ст. 11 ЦПК України), остаточно заявлених позивачкою, і не порушив норм процесуального та матеріального права.
Суд першої інстанції правильно виходив з того, що питання про надання землі в користування чи у власність віднесено до компетенції відповідної Ради за нормами земельного законодавства України.
Позивачка в засіданні апеляційного суду пояснила, що вона не зверталась до Ради с заявою про надання їй землі, площею 0,0575 га у власність.
По справі убачається, що землю за державним актом спочатку було надано ОСОБА_3, вітчиму ОСОБА_1, у розмірі 0,1757 га в користування.
При останньому розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 через свого представника відмовилась від частини вимог на спірну земельну ділянку, а саме розміром 0,1193 га, і в цій частині позову просила про закриття провадження, відмова прийнята судом, ухвала суду ніким не оскаржувалась.
Остаточно ОСОБА_1 окреслила межі свого позову і просила про визнання за нею права власності тільки на земельну ділянку, площею 0,0574 га, але з такою заявою до Сімеїзської ради вона не зверталась ні впродовж розгляду цієї справи в суді першої інстанції, ні до цього часу в порядку ст.ст. 118, 120 Земельного кодексу України, і рішення з цього питання Радою не приймалося ні про задоволення її заяви, ні про відмову в наданні землі.
Посилання на рішення Конституційного Суду України про роз'яснення положень закону в даному випадку недоцільне, оскільки позивачка порушила порядок звернення з питання про надання землі їй у власність до квартири, яку вона отримала в порядку спадкування.
Згідно зі ст. 152 Земельного кодексу України підлягає захисту тільки порушене право.
Суд дійшов вірного висновку про те, що право ОСОБА_1 ще не порушено, тобто її звернення до суду є передчасним, а порядок звернення до Ради не втрачено.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів
Справа №22-ц-6759/2006 Головуючий у суді першої інстанції: Прищепа О.І.
Доповідач: Курська А.Г.
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 відхилити, рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 18.07.2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до/суду касаційної інстанції.
Справа №22-ц-б759/2006 Головуючий у суді першої інстанції: Прищепа О.І.
Доповідач: Курська А.Г.