ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
29 грудня 2014 року № 813/1899/14
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., за участю секретаря судового засідання Харіва М.Ю.,
позивача - не прибув
представник відповідача - не прибув,
представники третіх осіб - не прибули,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держземагентства у Львівській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області, Прокуратури Пустомитівського району Львівської області про визнання протиправними дій та рішення, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держземагентства у Львівській області (далі - відповідач, ГУ Держземагентства), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області, Прокуратури Пустомитівського району Львівської області в якому просить суд:
- визнати протиправними дії, рішення та скасувати рішення ГУ Держземагентства щодо відмови у наданні згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району, Львівської області, викладене у листі № 01-16/4-5696 від 05.09.2013 року;
- зобов'язати ГУ Держземагентства видати наказ про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,25 га для ведення особистого селянського господарства на території Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, згідно з раніше поданим клопотанням.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що посилання відповідача на розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації № 124 від 02.03.2010 року, як на єдину підставу для прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, є безпідставним. Вважає, відмову ГУ Держземагентства від 05.09.2013 року в затвердженні проекту землеустрою такою, що не відповідає чинному законодавству. Зазначає, що законних підстав, передбачених п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, для відмови у наданні згоди на розробку проекту землеустрою земельної ділянки у відповідача не існувало.
Представник позивача подала до суду клопотання від 29.12.2014 року, в якому позовні вимоги підтримує повністю, просить справу розглянути без її участі.
Відповідач подав до суду письмові заперечення, в яких зазначає, що ГУ Держземагентства надано відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки керуючись ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, оскільки розпорядження голови Пустомитівської РДА № 124 від 02.03.2010 року, яким надано дозвіл на розробку проекту землеустрою іншим громадянам на ті ж землі, на момент звернення позивача з клопотанням було чинним. Відповідач, відмовляючи в наданні дозволу позивачу, діяв відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки надання такого дозволу ОСОБА_1 порушило б права громадян, які отримали такий дозвіл згідно розпорядження голови Пустомитівської РДА від 02.03.2010 року № 124, яке було чинним.
Представник ГУ Держземагентства, подав до суду клопотання від 22.12.2014 року вх. № 45007, в якому проти заявлених позовних вимог заперечує в повному обсязі. Також, просить справу розглянути без участі представника ГУ Держземагентства.
Третя особа, Годовицько-Басівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області в судове засідання не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Третя особа, Пустомитівська районна державна адміністрація Львівської області в судове засідання не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Третя особа, Прокуратура Пустомитівського району Львівської області в судове засідання не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
За таких обставин суд вважає, що справу можливо розглядати за відсутності сторін, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, відповідно до ст. 71, 128 КАС України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 12.08.2013 року звернулась до ГУ Держземагентства із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,25 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок категорії земель згідно КВЦП з землі сільськогосподарського призначення (рілля), яка розташована на території на території Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області за межами населеного пункту.
До клопотання додано викопіювання з кадастрової карти (плану), на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, копію документа, що посвідчує особу, копію документа про присвоєння ідентифікаційного номера фізичній особі у державному у державному реєстрі фізичних осіб платників податків та інших обов'язкових платежів.
На зазначену заяву позивачу надійшла відповідь ГУ Держземагентства від 05.09.2013 року № 01-16/4-5696, згідно якої позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,25 га для ведення особистого селянського на території Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області за межами населеного пункту у зв'язку з тим, що розпорядженням голови Пустомитівської районної державної адміністрації від 02.03.2010 року № 124 "Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Годовицько-Басівської сільської ради за межами населеного пункту" надано дозвіл громадянам на розробку проекту відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Годовицько-Басівської сільської ради за межами населеного пункту. Зазначено, що на час розгляду клопотання позивача, розпорядження голови Пустомитівської райдержадміністрації № 124 від 02.03.2010 року є чинним та стосується тієї самої ділянки, про яку йдеться в клопотанні.
Вважаючи підставу для відмови незаконною та такою, що порушує конституційне право на отримання земельної ділянки у власність, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Законом України "Про землеустрій", Законом України "Про фермерське господарство", в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно з ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.
Земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель.
Землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам (ч.ч. 1-5 ст. 22 ЗК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Як встановлено судом, підставою відмови ГУ Держземагентства у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства було розпорядження голови Пустомитівської РДА № 124 від 02.03.2010 року.
Розпорядженням голови Пустомитівської районної державної адміністрації від 02.03.2010 року № 124 "Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Годовицько-Басівської сільської ради за межами населеного пункту" надано дозвіл громадянам згідно з додатком (список громадян) на розробку проекту відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Годовицько-Басівської сільської ради за межами населеного пункту.
Прокурором Пустомитівського району внесено протест № 627 від 16.03.2010 року на розпорядження голови Пустомитівської РДА № 124 від 02.03.2010 року.
Розпорядженням голови Пустомитівської РДА № 172 від 16.03.2010 року "Про розгляд протесту прокурора Пустомитівського району № 627 від 16.03.2010 року на розпорядження голови Пустомитівської РДА № 124 від 02.03.2010 року" скасовано розпорядження голови РДА № 124 від 02.03.2010 року "Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Годовицько-Басівської сільської ради за межами населеного пункту".
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 06.05.2010 року у справі № 2-1015/10 розпорядження голови Пустомитівської РДА № 172 від 16.03.2010 року "Про розгляд протесту прокурора Пустомитівського району від 16.03.2010 року № 627 на розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації № 124 від 02.03.2010 року" визнано недійсним. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 21.10.2010 року у справі № 22-7901/10 рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 06.05.2010 року у справі № 2-1015/10 скасоване із закриттям провадження у справі.
Розпорядженням голови Пустомитівської РДА № 455 від 06.05.2011 року "Про внесення змін в додаток до розпорядження голови районної державної адміністрації від 2 березня 2010 року № 124", розпорядження голови Пустомитівської РДА № 172 від 16.03.2011 року "Про розгляд протесту прокурора Пустомитівського району від 16.03.2010 року № 627 на розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації № 124 від 02.03.2010 року" визнано таким, що втратило чинність. У додаток до розпорядження голови Пустомитівської РДА № 124 від 02.03.2010 року "Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Годовицько-Басівської сільської ради за межами населеного пункту" внесено зміни та затверджено його в новій редакції.
Отже, що з моменту прийняття розпорядження голови Пустомитівсткої РДА № 455 від 06.05.2011 року, розпорядження голови Пустомитівської РДА № 124 від 02.03.2010 року "Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Годовицько-Басівської сільської ради за межами населеного пункту" продовжило діяти у новій редакції стосовно списку громадян яким надано дозвіл на розробку проекту відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Годовицько-Басівської сільської ради.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2011 року у справі № 2а-7817/11/1370 визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Пустомитівської РДА № 455 від 06.05.2011 року "Про внесення змін в додаток до розпорядження голови районної державної адміністрації від 02.03.2010 року № 124".
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012 року у справі № 131243/11/9104 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2011 року у справі № 2а-7817/11/1370 скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову. Проте, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.10.2013 року у справі № К/9991/65799/12 постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012 року у справі № 131243/11/9104 скасовано, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2011 року у справі № 2а-7817/11/1370 залишено в силі.
Наведені обставини свідчать, що постанова Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2011 року у справі № 2а-7817/11/1370, якою визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Пустомитівської РДА № 455 від 06.05.2011 року "Про внесення змін в додаток до розпорядження голови районної державної адміністрації від 2 березня 2010 року № 124" набрала законної сили із 22.10.2013 року, і саме з цієї дати відновилася дія розпорядження голови Пустомитівської РДА № 172 від 16.03.2010 року "Про розгляд протесту прокурора Пустомитівського району від 16.03.2010 року № 627 на розпорядження голови Пустомитівської РДА № 124 від 02.03.2010 року".
Станом на 12.08.2013 року - дати подання до ГУ Держземагентства позивачем клопотання, так і станом на 05.09.2013 року - дати прийняття відмови відповідачем, яке є предметом судового розгляду, розпорядження голови Пустомитівської РДА від 02.03.2010 року № 124 із списком громадян, яким надано дозвіл на розробку проекту відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Годовицько-Басівської сільської ради було чинне.
У відмові ГУ Держземагентство вказує, що розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації від 02.03.2010 року № 124 стосувалось тієї самої ділянки, про яку йдеться у клопотанні позивача від 12.08.2013 року.
У судовому засіданні судом досліджено картографічні матеріали долучені позивачем до клопотання від 12.08.2013 року з зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки і картографічні матеріали з позначенням земель на які розповсюджувалася дія розпорядження голови Пустомитівської РДА № 124 від 02.03.2010 року та встановлено, що відсутній факт накладення відповідних земельних ділянок.
Отже, відповідач у відмові у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, викладеної у листі за № 01-16/4-5696 від 05.09.2013 року, безпідставно посилався на розпорядження голови Пустомитівської РДА № 124 від 02.03.2010 року, оскільки судом не встановлено факту накладення відповідних земельних ділянок.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У розумінні ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
З врахуванням встановлених у судовому засіданні фактичних обставин, позовні вимоги стосовно визнання протиправними дій та рішення, скасування рішення ГУ Держземагентства щодо відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання ГУ Держземагентства видати наказ про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою суд зазначає наступне.
Для забезпечення конституційного порядку, нормального функціонування держави існує структурована, багаторівнева, ієрархічна система органів державної влади та судової влади. Вони наділені відповідною юрисдикцією, мають свій предмет ведення і реалізують повноваження через визначені законодавством процедурні рамки та технології. З огляду на положення законодавства щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Тому суд не може погодитись з таким способом захисту порушеного права позивача, як зобов'язати ГУ Держземагентства у Львівській області видати наказ про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки такі повноваження вказаного органу є його дискреційними повноваженнями й у разі задоволення такої вимоги суд здійснить втручання у внутрішню діяльність суб'єкта владних управлінських функцій та такими своїми діями підмінить його, всупереч конституційному принципу поділу влади. Відтак, така позовна вимога задоволенню не підлягає.
Водночас, ч. 2 ст. 11 КАС України надано право суду вийти за межі позовних вимог у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. На думку суду, вихід за межі позовних вимог повинен безумовно узгоджуватися й бути спрямованим на захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, що є завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, та відповідно, на ефективне відновлення порушених прав таких осіб і усунення їх порушень.
У зв'язку з чим, суд вважає, що для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача та для реалізації завдань адміністративного судочинства, слід вийти за межі позовних вимог і прийняти рішення, яким зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,25 га для ведення особистого селянського господарства на території Годовицько-Басівської сільської ради за межами населеного пункту, з врахуванням висновків суду.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій та рішення, скасування рішення відповідача про відмову позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Також, слід зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача, з врахуванням висновків суду. У задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача видати наказ про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою слід відмовити.
Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії, рішення та скасувати рішення Головного управління Держземагентства у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, викладену у листі № 01-16/4-5696 від 05.09.2013 року.
3. Зобов'язати Головне управління Держземагенства у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 12.08.2013 року № 5394.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) 36 (тридцять шість) гривень 54 копійки судового збору.
Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.
Суддя Кедик М.В.
Постанова в повному обсязі складена 05.01.2015 року.