22 листопада 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Луніна С.В.,
суддів М'ясоєдової Т.М., Кателіна В.П., при секретарі Абдурахманові А.Е. з участю: позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 12 вересня 2006 року,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 500 грн. та моральної шкоди в розмірі 5000 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що у квітні 2006 року між нею, її чоловіком та відповідачем ОСОБА_2 виникла сварка на ґрунті користування земельною ділянкою між сусідами. Під час сварки ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження. Неправомірними діями ОСОБА_2 позивачці заподіяна моральна та матеріальна шкода.
Заочним рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 12 вересня 2006 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
На вказане заочне рішення суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити по справі нове рішення про задоволення її позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, не повне з'ясування обставин справи, неправильне тлумачення ст. 1166 Цивільного кодексу України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, місцевий суд виходив з того, що позивачка відповідно до частини 3 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України не надала доказів, які б свідчили про заподіяння їй відповідачем матеріальної та моральної шкоди.
З такими висновками місцевого суду не можна погодитися, оскільки вони не в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.
Згідно з положеннями статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Відповідно до частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
На підставі частини 1 статті 1166 наведеного кодексу майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи,
Справа № 22ц-7322/06 Головуючий суду першої інстанції
Тимошенко К.Г.
Доповідач Мясоєдова І.М.
відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Із матеріалів справи вбачається, що між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 на ґрунті неприязних відносин у квітні 2006 року виник конфлікт, в результаті якого позивачці заподіяні легкі тілесні ушкодження.
Зазначені обставини підтверджені матеріалами перевірки правоохоронних органів по результатам якої постановою Центрального РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АРК від 27.04.2006 року у порушенні кримінальної справи відмовлено, повідомлено ОСОБА_1, що для притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності їй необхідно звернутися до суду в приватному порядку (а.с. 15-16).
З акту судово-медичного обстеження НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 в результаті дії тупого предмету, не виключено 18.04.2006 року спричинені легкі тілесні ушкодження (а.с. 17).
Таким чином, факт спричинення позивачці легких тілесних ушкоджень ОСОБА_2 підтверджується наведеними вище доказами і між неправомірними діями відповідача та спричиненою ним моральною шкодою є безпосередній причинний зв'язок.
Виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості з урахуванням характеру та обсягу фізичних страждань, які заподіяні позивачці, враховуючи її похилий вік, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню частково в сумі 500 грн. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 309 ЦПК України рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з постановою нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1. В решті позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки нею відповідно до вимог частини 3 статті 10 ЦПК України не надані допустимі і достовірні докази на підтвердження спричинення їй матеріальної шкоди в розмірі 500 грн., тому висновки суду першої інстанції в цій частині обгрунтовані і засновані на законі.
Відповідно до частини 1 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Відповідно до частини 5 наведеної статті якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Таким чином, суд стягує з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування сплаченого нею судового збору 8 грн. 50 коп. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7 грн. 50 коп.
З урахуванням наведеного і керуючись пунктом 3 частини 1 статті 309, статтями 303, 304, 313, 314, 316, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від
12 вересня 2006 року в частині відмови ОСОБА_1 у відшкодуванні моральної шкоди
скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити її позов частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 500 (п'ятсот) грн. у відшкодування моральної шкоди, 8 грн. 50 коп. у відшкодування витрат на оплату судового збору і 7 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В решті позову ОСОБА_1 відмовити.
В решті рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 12 вересня 2006 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України у двохмісячний строк.
Справа № 22ц-7322/06 Головуючий суду першої інстанції
Тимошенко К.Г.
Доповідач М'ясоєдова Т.М.