провадження № 1-кп/200/61/2014 справа № 200/14548/13-к
2014 року лютого 13 дня Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, колегією у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
Суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за секретаря - ОСОБА_4 ,
з участю: прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
захисника адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровськ у залі суду в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 1 2013 04 064 0006107, справу за висунутим обвинуваченням проти:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, народженої у с. Калинівка Кіровоградського району й області, українки за національністю, з неповною середньою освітою, вдови, яка працює фасувальницею на овочевій базі з середнім заробітком до 2 000 гривень на місяць, має на утриманні малолітнього сина 2001 року народження, постійно проживає в АДРЕСА_1 , будучи зареєстрованою на АДРЕСА_2 , раніше не судимої, -
у вчиненні незакінченого злочину за ч. 2 ст. 15-ч. 1 ст. 115 КК України, -
ОСОБА_8 тривалий час підтримувала фактичні сімейні відносини з молодшим за себе ОСОБА_6 , 1984 року народження, проживаючи з ним спільно без реєстрації шлюбу. Під час побутової сварки ОСОБА_8 , не страждаючи на психічні захворювання, зберігала повною мірою здатність до усвідомлення значення своїх дій, так само як і до керування ними, раптово виявивши умисел на вбивство свого співмешканця. Вважаючи приниженою свою жіночу гідність, ОСОБА_8 використала образу як привід помститися ОСОБА_6 , що спонукало її до скоєння протиправного посягання проти життя за наступних обставин.
27 серпня 2013 року близько 11 години в м. Дніпропетровську на території домоволодіння у АДРЕСА_3 в господарській будівлі літньої кухні в обстановці сварки на ґрунті сімейно-побутових неприязних стосунків, реалізуючи умисел, спрямований на заподіяння смерті іншій людині, ОСОБА_8 , будучи в стані алкогольного сп'яніння, умисно протиправно кухонним ножем завдала ОСОБА_6 один удар в область грудної клітини, заподіявши тяжке тілесне ушкодження у вигляді небезпечного в цей момент для життя проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини ліворуч з ушкодженням серцевої сорочки і правого передсердя, що ускладнилося розвитком гемоперикарду і тампонади серця кров'ю, пораненням серця, тим самим ОСОБА_8 виконала усі дії, які вона вважала необхідними для доведення злочину до кінця з настанням смерті потерпілого.
Проте, смерть ОСОБА_6 не настала і злочин не було закінчено з причин вчасно наданої медичної допомоги, які від волі ОСОБА_8 не залежали.
Підсудна ОСОБА_8 заперечувала умисел на заподіяння смерті, визнавши свою вину у заподіянні тяжкої шкоди здоров'ю, каялася та засудила скоєне і, будучи допитаною в судовому засіданні, докладно розповіла про обставини злочину. З її слів, після загибелі першого чоловіка, який живцем згорів під час пожежі, вона зійшлася з потерпілим ОСОБА_6 , з яким спільно проживає однією сім'єю близько шести років, і останнім часом вони фактично мешкають в будинку на АДРЕСА_1 , який спільно наймають. Пояснила суду, що 27.08.2013 близько 09 години до них зайшов знайомий ОСОБА_9 , разом з яким десь о 10 годині вони пішли до будинку її старшого сина у АДРЕСА_3 , придбавши дорогою пляшку горілки 0,5 л. Підсудна вказала на розпивання горілки втрьох вдома у сина в літній кухні, під час чого ОСОБА_6 після вживання двох-трьох чарок на ґрунті ревнощів почав сваритися, виражаючись на її адресу нецензурними словами, ображаючи її лайливими словами з приниженням її жіночої гідності. Описуючи обстановку сварки, підсудна стверджувала, що потерпілий сидів за маленьким кухонним столиком обличчям до неї, а вона стояла до потерпілого правим плечем на відстані витягнутої руки і нарізала салат кухонним ножем, якого тримала в правій руці. За власним зізнанням ОСОБА_8 , оскільки сварка з потерпілим тривалий час не припинялася, вона, відчуваючи почуття злості на словесні образи в присутності сторонньої особи, різко повернулась до потерпілого і вдарила його ножем, не прицілюючись і не прикладаючи сили, після чого вийняла ніж і кинула його додолу. Після удару ножем ОСОБА_6 став втрачати свідомість, сповзаючи на підлогу, і вона за допомоги ОСОБА_9 , який став очевидцем цієї події, влаштувала потерпілого на ліжко, намагалася зупинити кровотечу до приїзду карети швидкої допомоги, супроводжувала його до лікарні, після чого алкогольні напої більше не вживала, добровільно видала міліції його і свої речі, заплямовані кров'ю, від міліції не скривалася.
Незважаючи на часткове визнання підсудною своєї вини у скоєному, її заперечення без будь-яких сумнівів спростовуються, а вина у вчинені злочинного посягання проти життя підтверджується, згідно з істиною, сукупністю достатніх достовірних даних, здобутих за допомогою доказів, що зібрані у встановленому законом порядку, викриваючи підсудну в тісному зв'язку між собою. А саме.
У підсумку психіатричного дослідження, описаного в акті судової експертизи № 204 від 09.10.2013 (т. 1 а.с. 165-167), ОСОБА_8 за висновками експертів не проявляє будь-яких хворобливих розладів психіки, вона зберігала здатність правильно сприймати навколишнє оточення, присутніх і діяти цілеспрямовано. Як зазначили експерти, стан сп'яніння не мав ознак патологічного, і підсудна могла віддавати собі звіт у своїх діях та керувати ними, та в її примусовому лікуванні потреби немає. Як вбачається з висновку медичного огляду № 705 від 27.08.2013 (т. 1 а.с. 44) у зв'язку з даними протоколу затримання (т. 1 а.с. 33-37), на час події злочину ОСОБА_8 і до вечора 22 год. 30 хв. перебувала у стані алкогольного сп'яніння, тілесних ушкоджень не мала. Тим самим, добуті відомості не вказують на фізичне насильство, яке було б застосоване до неї, на наявність у неї порізів, будь-яких інших тілесних ушкоджень, а так само за станом і ступенем сп'яніння виключають можливість сильного душевного хвилювання.
В ході огляду місця події 27.08.2013 під протокол зі складанням фототаблиці до нього (т. 1 а.с. 4-9) в умовах денного природного освітлення описане місце вчинення злочину в приміщенні господарської будівлі літньої кухні на подвір'ї будинку у АДРЕСА_4 , де обстановка не порушена, сліди боротьби відсутні, та виявлені заплямоване бурою речовиною біле простирадло і кухонний ніж довжиною 177 мм зі слідами бурої речовини, що вилучені і визнані речовими доказами (т. 1 а.с. 158).
Потерпілий ОСОБА_6 , який проживав однією сім'єю з підсудною без реєстрації шлюбу, характеризуючи їх особисті стосунки, визнав провоковані ним тривалий час сварки з ОСОБА_8 через ревнощі, а також через непорозуміння у веденні їх спільного господарства разом зі старшим сином підсудної. З показань потерпілого ОСОБА_6 в судовому засіданні під присягою вбачається, що ОСОБА_8 з ним і їх знайомим ОСОБА_9 вранці 27.08.2013, десь о 10 годині, направились до будинку у АДРЕСА_4 , де проживав старший син, з метою прибратись, помити посуд і похмелитися, бо алкогольні напої вони вживали звечора напередодні, і дорогою придбали пляшку горілки, а він розпочав сварку з ОСОБА_8 через її старшого сина. Як вказав потерпілий, в літній кухні за його зауваженням ОСОБА_8 готувала салат, і в цей час вони всі разом розпивали горілку, в процесі чого між ним і підсудною тривалий час продовжувалася сварка вже через ревнощі з використанням з його боку на адресу ОСОБА_8 нецензурної лайки, словесних образ, що принижували її жіночу гідність. ОСОБА_6 в судовому засіданні показав на спосіб завданого йому удару ножем, за якого ОСОБА_8 , яка за кухонним столом різала салат, тримаючи в руці кухонний ніж, повністю повернулась до нього обличчям і, коли він підводився, щоб вийти на вулицю, зробила випад півкроком вперед з розгинанням руки, проштрикнувши його, після чого він упав. Потерпілий підтвердив, що ОСОБА_8 одразу намагалася зупинити кровотечу, з допомогою ОСОБА_9 влаштувала його на ліжко, що претензій до неї він не має через почуття любові до неї, через що просив її суворо не карати.
Показання потерпілого узгоджуються з відомостями медичних довідок клінічної міської лікарні № 16 (т. 1 а.с. 11-12) про госпіталізацію ОСОБА_6 , доставленого об 11 год. 35 хв. 27.08.2013 до прийомного покою лікарні безпосередньо з місця злочину з діагнозом: колото-різане поранення грудної клітини ліворуч, поранення серця. Як вбачається з висновку експерта № 4126е від 30.09.2013 (т. 1 а.с. 137), потерпілий під час огляду в лікарні вказував на завдання поранення за 40-50 хвилин до того, що відображено в медичній карті стаціонарного хворого № 8215/497, чим в сукупності з часом госпіталізації опосередковано доведено час події злочину.
За висновком експерта № 4126е (т. 1 а.с. 136-138) у ОСОБА_6 виявлене ?проникаюче колото-різане поранення грудної клітини ліворуч (по навкологрудинній лінії, на відстані 130 см вгору від підошовної поверхні стоп та на 2,5 см ліворуч від умовної серединної лінії тіла) з ушкодженням внутрішніх органів - серцевої сорочки та правого передсердя, що ускладнилося розвитком гемоперикарду і тампонади серця кров'ю, що небезпечне для життя в момент заподіяння, і завдяки вчасному оперативному лікуванню з ушиванням рани правого передсердя стало можливим відвернення настання смерті потерпілого. За відомостями про виявлення 5,8 ‰ алкоголю в крові експертом встановлений тяжкий ступінь інтоксикації потерпілого алкоголем на час події злочину.
У підсумку судово-медичного дослідження карти стаціонарного хворого № 8215/497 і огляду потерпілого експерт також дійшов висновку про спричинення виявленого тілесного ушкодження одним ударом руки людини озброєною ножем, за якого потерпілий передньою поверхнею грудної клітини був звернутий до леза ножа, що діяло зверху вниз і спереду назад з силою, достатньою для проникнення у плевральну порожнину, яка виключає самокалічення.
З висновків експертів за №№ 395к, 398к (т. 1 а.с. 95, 91) слідує, що за результатами судово-імунологічного дослідження вмісту ізогемаглютинів анти-А і анти-В кров підсудної ОСОБА_8 і потерпілого ОСОБА_6 належить до однієї групи О ізосерологічної системи АВО.
Виходячи з описаного судово-цитологічного дослідження групової приналежності крові у тісному зв'язку з відомостями про відсутність у підсудної будь-яких поранень, за висновком експерта № 640 від 25.09.2013 (т. 1 а.с. 100-103) сліди крові походженням від ОСОБА_6 виявлені на вилученому з місця події кухонному ножі, що був використаний знаряддям злочину, в чому суд переконався, безпосередньо дослідивши цей ніж в судовому засіданні.
Свідок ОСОБА_9 , який спільно з потерпілим і підсудною розпивав алкогольні напої та став очевидцем події, своїми показаннями в судовому засіданні під присягою прямо вказав на те, що за деякий час до нанесення удару знервована сваркою ОСОБА_8 обдумала свої дії, підібравши знаряддя під час готування їжі, чим викрив її у раптовому виявленні умислу на вбивство і нетривалому готуванні до нього. В своїх свідченнях ОСОБА_9 підтвердив перед судом, що 27.08.2013 в дійсності мала місце побутова сварка потерпілого з ОСОБА_8 , що розпочалася зранку за місцем їх мешкання на АДРЕСА_1 , на ґрунті того, що потерпілий не всі зароблені гроші витрачає на сім'ю, після чого вони продовжили сваритися в літній кухні у АДРЕСА_4 . Зі слів ОСОБА_9 , обопільна словесна сварка розлютила ОСОБА_8 , що усуває сумніви в її прагненні помститися за образи, характеризуючи мотив застосування нею насильства. Свідок детально описав місце злочину, що узгоджується з даними протоколу огляду місця події, і, підтверджуючи показання потерпілого, показав на наближення підсудної до потерпілого, який сидів на стільці у вікна біля кухонного столу, і наступне завдання нею удару озброєною ножем рукою, встромивши ніж майже плазом в грудну клітину в області серця. Також свідок ОСОБА_9 підтвердив щире каяття підсудної одразу після нанесення удару з вибаченнями перед потерпілим, активні дії підсудної щодо надання швидкої медичної допомоги і залагодження наслідків скоєного.
Визнана речовим доказом футболка фірми “Адідас”, в якій був одягнутий ОСОБА_6 , що добровільно видана ОСОБА_8 для огляду 27.08.2013 під протокол (т. 1 а.с. 28-29), зберегла на собі сліди завданого удару у вигляді дефекту тканини з горизонтальним прорізом довжиною 0,6 см, розташованого на 11 см від вирізу горловини і на 22,5 см від вирізу правої пройми, з овальною плямою речовини з чіткими контурами навколо цього дефекту, яка походить від крові ОСОБА_6 , про що експерт дійшов висновку № 745 від 18.09.2013 (т. 1 а.с. 114-117) у підсумку описаного ним судово-імунологічного дослідження.
Свідчення ОСОБА_9 і потерпілого узгоджуються між собою та з об'єктивними даними речових доказів про залишені на них сліди, що у тісному зв'язку з медичними даними про характер утворення тілесного ушкодження усуває будь-які сумніви в їх достовірності.
Добуті відомості про завдання удару стоячи в сидячого потерпілого у тісному зв'язку з медичними даними про локалізацію і характер утворення тілесного ушкодження, якій відповідають сліди пошкодження одежі потерпілого і заплямування її його кров'ю, та в сукупності з анатомічним розташуванням поранених внутрішніх органів викривають підсудну, згідно з істиною, в обраному способі заподіяння смерті потерпілому, що без жодних сумнівів повністю спростовує заперечення підсудної з цього приводу про непередбачуване завдання удару ножем навмання.
Речовими доказами визнані жіночі бриджі і майка, в яких була одягнута ОСОБА_8 на час події злочину, що добровільно нею видані для огляду під протокол від 27.08.2013 (т. 1 а.с. 38-39, 158). В місці прилягання майки до бриджів зберігся не просочуючий тканину слід-помарка речовини, якою частково просочена тканина майки знизу до середини в слідах нашаруваннях цієї речовини, яка у тісному зв'язку з відомостями про відсутність у підсудної тілесних ушкоджень за висновком експерта № 744 від 18.09.2013 (т. 1 а.с. 108-110) за груповою належністю походить від крові ОСОБА_6 , до чого експерт дійшла у підсумку описаного судово-імунологічного дослідження вмісту в цих слідах крові людини антигену Н, так само як і в слідах на білому простирадлі з бавовни, вилученому з місця події, - за висновком експерта № 746 від 17.09.2013 (т. 1 а.с. 122-124). Цим об'єктивно підтверджені показання підсудної і свідка про її активні дії після заподіяння тілесного ушкодження.
Суд критично оцінює дані про спосіб заподіяння тілесного ушкодження, добуті за результатами слідчих експериментів, проведених під протокол 30.08.2013 (т. 1 а.с. 68-79) з участю підсудної та свідка ОСОБА_9 з метою перевірки їх показань на місцевості, оскільки до протоколу всупереч ст.ст. 105, 107 КПК України не доданий відеозапис їх проведення на відповідному носії, попри застереження в протоколах цих слідчих дій про використання технічних засобів їх фото-, відеофіксації. Відповідно, залишаються суттєві сумніви в характері добутих відомостей як сугестивного навіювання, враховуючи, до того ж, відтворення в цих протоколах письмових пояснень про спосіб заподіяння тілесного ушкодження, записаних 27.08.2013 зі слів ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 24-26), яка перебувала на той час у стані алкогольного сп'яніння, що порушує свободу самовикриття за ст. 18 КПК України. З наведених мотивів суд не врахує ці докази, визнавши їх недопустимими згідно ст.ст. 86, 89 КПК України.
Суд за стійким внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх з'ясованих обставин обвинувачення в їх сукупності, дійшов висновку, що вина ОСОБА_8 та обставини нею скоєного в межах судового розгляду за ст. 337 КПК України знайшли своє підтвердження в судовому засіданні дослідженими достатніми доказами.
За збігу з'ясованих обставин особистого життя ОСОБА_8 набула шкідливих побутових звичок і в спілкуванні зі своїми співмешканцем стала нехтувати соціальними нормами поведінки, що призвело до сімейно-побутових конфліктів, скандалів і чвар з приводу ведення спільного господарства та витрачання спільних коштів. Так, в її відносинах з ОСОБА_6 у сфері побуту деякий час складалися особисті неприязні стосунки, на фоні яких в обстановці обопільної словесної сварки образливі закиди потерпілого, розлютивши ОСОБА_8 , спонукали її до помсти, використаної нею безпосереднім приводом до скоєння діяння, що, крім того, доводила сама підсудна в ході судового слідства на підтвердження своєї версії захисту.
В цій частині з метою ухвалення справедливого вироку суд уточнив реальні підстави обвинувачення, покладені в обвинувальному акті в основу твердження про мотив і обстановку вчинення злочину, оскільки таке уточнення не впливає ні на обсяг обвинувачення, ні на кінцеву правову кваліфікацію вчиненого, які за ст. 338 КПК України слугували б підставами для зміни обвинувачення прокурором, але має істотне значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу з урахуванням стосунків винної і потерпілого та їх поведінки, що передувала події злочину, на необхідність чого звертав увагу судів Пленум Верховного Суду України в п.п. 20, 22 постанови № 2 від 07.02.2003 “Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи”.
За обставинами справи ОСОБА_8 озброїлась ножем, який опинився під рукою, для завдання ним потерпілому лише одного удару, що припав в області знаходження серця. В свою чергу встановлена локалізація тілесних ушкоджень в сукупності зі способом поранення внутрішнього життєво важливого органу (основи серця) за характером прикладеної сили удару ножем об'єктивно вказує на безпосередню спрямованість дій винної особи на позбавлення життя потерпілого, що у тісному зв'язку з мотивами скоєного, на переконання суду, характеризують її суб'єктивне ставлення до наслідків своїх дій прямим умислом.
Наступні після заподіяння тяжкого тілесного ушкодження дії винної особи опосередковано вказують на інтелектуальну ознаку умислу, будучи спрямованими на згладжування передбачуваних суспільно небезпечних наслідків скоєного, через що цим діям ОСОБА_8 характерна добровільна відмова від повторення спроби вчинити злочин проти життя, а смерть потерпілого не настала за збігу обставин вчасного надання кваліфікованої медичної допомоги.
Таким чином, умисні дії ОСОБА_8 , що виразилися в заподіянні тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент його заподіяння, безпосередньо спрямованого на протиправне заподіяння смерті іншій людині, що не доведено до кінця з причин надання медичної допомоги, які не залежали від її волі, підлягають кваліфікації згідно з ч. 2 ст. 15 КК України закінченим замахом на умисне вбивство за ч. 1 ст. 115 КК України.
Доводи ОСОБА_8 на свій захист і її захисника про надану нею першу допомогу потерпілому до приїзду карети швидкої медичної допомоги, супровід його до лікарні та інші активні дії з догляду потерпілого до оперативного лікування, про добровільну видачу речових доказів і з'явлення до міліції на першу вимогу вказують на усвідомлення нею суспільної небезпеки скоєного і щирий осуд винною своїх дій з прагненням залагодити їх наслідки на місці вчинення злочину, що свідчить про дійове каяття ОСОБА_8 , яке ані прямого умислу, ані кримінальної відповідальності за закінчений замах на умисне вбивство не виключає. Просте заперечення ОСОБА_8 умислу на вбивство з огляду на стосунки, які її пов'язували з потерпілим, і визнаний нею мотив, що спонукав до дії, належить розцінювати не більше як проявом її захисно-установчої поведінки внаслідок пережитого почуття докорів сумління.
Призначаючи відповідно до ст. 65 КК України вид і міру покарання, суд, керуючись правосвідомістю, враховує вчинення умисного особливо тяжкого незакінченого злочину проти життя особи, визнаного державою за ст. 3 Конституції України найвищою соціальною цінністю, доведенню до кінця якого на стадії закінченого замаху стало можливим запобігти лише шляхом оперативного лікарського втручання, що характеризує високий ступінь здійснення злочинних намірів. За матеріальною ознакою суспільної небезпеки ступінь тяжкості злочину належить визначати, виходячи з його етіології в побутовій сфері, криміногенним фактором якої слугував затяжний особистісний конфлікт співмешканців зі значною різницею у віці між ними. Потерпілий з метою обстоювання свого особистісного престижу й обраного способу життя вдався до насильства в сім'ї психологічного характеру, спровокувавши посягання проти себе.
Також суд бере до уваги особу підсудної, яка характеризуються за місцем постійного проживання працелюбною і доброзичливою, на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, робила спроби до отримання доходів з законних джерел, займаючись суспільно корисною працею з виконанням простої некваліфікованої роботи. Зважаючи на вік ОСОБА_8 , зорієнтованої в своїх інтересах на побутову сферу, на її освітньо-кваліфікаційний рівень, за характером вчиненого злочину і стосунків з потерпілим споживання спиртних напоїв у встановленій конкретній життєвій ситуації не мало значення фактора з підвищеною криміногенною дією та істотно на ступені суспільної небезпечності застосованого нею насильства не позначилося, на підставі чого вчинення злочину особою в стані алкогольного сп'яніння обтяжуючою її покарання обставиною згідно з ч. 2 ст. 67 КК України суд визнати не може, на що звертав увагу судів Пленум Верховного Суду України в п. 3 постанови № 7 від 11.10.1985 “Про практику застосування судами України законодавства, спрямованого на подолання пияцтва і алкоголізму, викоренення самогоноваріння”.
Разом з тим, дійове каяття ОСОБА_8 на місці події суд відносить до обставин надання допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення закінченого замаху на злочин, її щирого каяття і активного сприяння нею розкриттю злочину, які пом'якшують її покарання згідно з п.п. 1, 21 ч. 1 ст. 66 КК України.
Відповідно, наслідуючи роз'яснення Пленуму Верховного Суду України в п. 8 постанови № 7 від 24.10.2003 “Про практику призначення судами кримінального покарання”, за стійким внутрішнім переконанням суд знаходить, що ступінь тяжкості вперше вчиненого незакінченого злочину з урахуванням думки потерпілого, особи ОСОБА_8 , її майнового та сімейного стану, ситуаційно-особистісних мотивів, що її спонукали до вчинення цього злочину, та обстановки скоєного істотно знижена встановленими пом'якшуючими покарання обставинами, на підставі чого в силу ст. 68 КК України для її виправлення необхідно призначити у виді покарання позбавлення волі, визначивши його строк згідно з ч. 1 ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 ст. 115 КК України, що буде достатнім для попередження нових злочинів і досягнення мети покарання за ст. 50 цього Кодексу, і за якого підсудну спіткає справедлива кара за скоєне.
Для забезпечення належної поведінки підсудної відповідно до ст. 177 КПК України з метою запобігання процесуальним ризикам ухилення від суду і виконання вироку в рамках кримінального провадження доцільно продовжити згідно з ст. 331 цього Кодексу застосовувати до підсудної запобіжний захід, обраний за ст. 183 КПК України під час досудового розслідування, що відповідно до ст. 132 КПК України має визнаватися виправданим.
Керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України, -
ОСОБА_8 визнати винуватою за пред'явленим обвинуваченням у вчинені передбаченого за ч. 2 ст. 15 КК України закінченого замаху на передбачене ч. 1 ст. 115 КК України умисне вбивство з призначенням покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у п'ять років позбавлення волі.
Зарахувати у відбутий строк покарання попереднє ув'язнення ОСОБА_8 під вартою, обчислюючи початок строку відбування покарання з 27 серпня 2013 року.
Речові докази:
належні ОСОБА_6 бріджі, футболку, сандалі; належні ОСОБА_8 жіночі бріджі, жіночу майку на молнії, простирадло; піднігтьовий зміст з обох рук ОСОБА_8 , серветки із зразками крові, передані до камери схову речових доказів Бабушкінського РВ Дніпропетровського МУ ГУМВС України в області за квитанцією № 164271, - знищити;
три кухонні ножі, передані до камери схову речових доказів Бабушкінського РВ Дніпропетровського МУ ГУМВС України в області за квитанцією № 164271, - повернути у законне володіння ОСОБА_10 за належністю;
відбитки пальців рук, протоколи допитів свідків, очних ставок та інші документи про зафіксовані процесуальні дії, - зберігати у кримінальній справі.
Процесуальні витрати віднести на рахунок підсудної, і стягнути з ОСОБА_8 на користь держави на розрахунковий рахунок 31118115700004, відкритий в ГУДКС України у Дніпропетровській області (МФО 805012) для УДКС України у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (код ЄДРПОУ 37989274) 195 гривень 60 коп. з призначенням платежу: "за висновок експерта № 62/01-349 від 10.10.2013".
Тримання підсудної ОСОБА_8 під вартою продовжити до набрання вироком законної сили, залишивши застосований запобіжний захід без змін.
Вирок підлягає оскарженню до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська апеляційної скарги протягом 30 днів, починаючи з наступного після його проголошення дня, а так само підсудною - з моменту вручення його копії, із плином яких набирає законної сили. Копію вироку після його проголошення вручити підсудній та прокурору негайно.
Головуючий
Судді
Я, ОСОБА_2 , за результатами наради колегії суддів Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська залишилася в меншості під час вирішення у нарадчій кімнаті питання за п. 2 ч. 1 ст. 368 КПК України про те, якою статтею закону України про кримінальну відповідальність передбачений склад злочину, що міститься в діянні, вчиненому ОСОБА_8 , якій було висунуте обвинувачення у закінченому замаху на умисне вбивство за ч. 2 ст. 15-ч. 1 ст. 115 КК України.
Мої колеги судді, які ввійшли до складу суду, не погодилися з моїми доводами і помилково, як я переконана, вирішили вважати скоєне діяння закінченим замахом на умисне вбивство, як воно і було кваліфіковано на досудовому слідстві за ч. 2 ст. 15-ч. 1 ст. 115 КК України.
Замахом на злочин за визначенням ч. 1 ст. 15 КК України визнається те діяння (дія або бездіяльність), яке вчинене особою з прямим умислом, вольова ознака якого згідно з ч. 2 ст. 24 цього Кодексу характеризується виключно бажанням настання тих суспільно небезпечних наслідків, які особа передбачала. Сам же факт заподіяння проникаючого ножового поранення грудної клітини може свідчити як про визначений простий умисел, так і про визначений альтернативний, за якого настання смерті може лише допускатися (ч. 3 ст. 24 КК України).
За встановленими в судовому засіданні обставинами виражені в грубій, образливій формі словесні висловлювання потерпілого, в обстановці запеклої сварки, спонукали підсудну до будь-якого насильства з мотивів помсти за образу. Їх міжособистісним стосункам не властива непримиримість. В судовому засіданні знайшло своє підтвердження в показаннях як потерпілого, так і свідка ОСОБА_9 та обставина, що удар ножем було завдано в той момент, коли потерпілий вже мав намір залишити приміщення і припинити сварку, тобто вже наприкінці побутового конфлікту.
В такому випадку підсудна мала на меті заподіяти шкоду здоров'ю будь-якої тяжкості, не виключаючи смерті, не уявляючи собі наприкінці конкретної фактичної шкоди, але допускаючи настання такого роду суспільно небезпечних наслідків, що вказує на її невизначений умисел, що виключає замах на злочин і застосування ст. 16 КК України щодо визначення кримінальної відповідальності підсудної.
Відповідно, встановлені з достатньою повнотою обставини всіх скоєних підсудною дій свідчать про необхідність їх кваліфікації за наслідками, що настали, умисним тяжким тілесним ушкодженням.
Вважаючи остаточну правову кваліфікацію дій ОСОБА_8 правильною за ч. 1 ст. 121 КК України, згідно з ч. 3 ст. 375 КПК України з підписанням вироку залишаюсь при своїй окремій думці, викладеній письмово, яку і приєдную до цієї кримінальної справи для відкритого ознайомлення.
ОСОБА_2 ,
Суддя з колегії суддів
13 лютого 2014 року
Нарадча кімната
49070 м. Дніпропетровськ пр. К.Маркса, 57.