Справа № 201/7389/14-ц
2/201/2012/2014
24 грудня 2014 року м. Дніпропетровськ
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Демидової С.О.
при секретарі Пєронкові М.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити певні дії та виселення,-
ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною позовною заявою. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що вона та її син ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_1, з 1983 році її син у спірній квартирі не проживає. 06 травня 2014 року відповідачі без попередження та без її згоди приїхали та оселилися в спірній квартирі, зайнявши дві кімнати в яких до цього часу вона проживала, а її речі знесли в маленьку кімнату. Відповідачі створили умові неможливі для сумісного проживання, а саме чинять їй перешкоди у користуванні її власністю, наносять їй тілесні ушкодження. Тому позивач просить суд, зобов*язати відповідачів звільнити кімнати 13,3 кв.м. та 13,9 кв.м., окрім того виселити зі спірної квартири без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_3
В судовому засіданні позивач та її представник заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд їх задовольнити.
Представник ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог пояснивши що його довіритель є співвласником спірної квартири та має право на проживання в спірній квартирі .
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з*явилася про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причин неявки суду не повідомила.
Вислухавши думку сторін, попитавши свідків, дослідивши та перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом; примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості.
Об'єкт права власності (спірна квартира) є житловим приміщенням, тому режим мешкання в ньому регламентується відповідними нормами Житлового кодексу України, зокрема, нормами глави 6 розділу ІІІ Житлового кодексу України, а також нормами глав 23, 26, 28, 29 Цивільного кодексу України стосовно правовідносин щодо спільної власності на квартиру.
Відповідно ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до ст. 9 ЖК України ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Стаття 156 ЖК України передбачає, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу (дружина наймача, їх діти і батьки).
Згідно ст.157 ЖК України членів сім'ї власника жилого будинку квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу.
Відповідно ст.116 ЗК України якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири 32 розташованої за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло видане 17 січня 1994 року /а.с. 9/.
З 1983 року ОСОБА_2 в спірній квартирі не проживав, та лише в травні 2014 року повернувся та разом зі своєю дружиною став мешкати в спірній квартирі. Данні обставини визнані сторонами, а тому відповідно ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 пояснили, що дійсно до травня 2014 року позивач проживала в квартирі сама, однак в травні 2014 року приїхав її син разом з дружиною та оселилися в спірній квартирі. Вся квартира заставлена речами як позивача так і відповідачів, в зв'язку з чим утруднено переміщення по квартирі. Двері кімнат, ванної та кухні на замки не зачиненні.
Враховуючи те, що позивач та її син є співвласниками квартири, а ОСОБА_3 є дружиною співвласника спірної квартири, тому сторони мають рівні права в користуванні спірною квартирою.
Посилання позивача на те, що відповідачі перешкоджають їй у користуванні своєю власністю не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки спростовуються показами свідків які пояснили, що дійсно в спірній квартирі багато речей чим утруднено переміщення по квартирі. Окрім того позивачем не вказано жодної законної підстави виселення зі спірної квартири ОСОБА_3
У відповідності до положень статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що позов не підлягає задоволенню.
Судові витрати розподілити відповідно ст. 88 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 57-61, 76, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити певні дії та виселення - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя С.О. Демидова