Справа № 201/15468/14-ц
Провадження 2/201/3747/2014
(заочне)
26 грудня 2014 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Трещова В.В., при секретарі - Горбатенко Д.К. розглянувши за участю позивача та представника третьої особи у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування виконком Жовтневої районної у м.Дніпропетровську ради про надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини за кордон без згоди батька,-
Позивач звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому з врахуванням уточнень просила надати дозвіл на виїзд за кордон без згоди відповідача їх малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та дозволити позивачу без згоди відповідача оформити документи для тимчасового виїзду або супроводу за межі України їх доньки.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у неї народилася донька - ОСОБА_3. Батьком дитини є - ОСОБА_2, в шлюбних стосунках з яким вона не перебувала, будь-які стосунки та зв'язок із ним в цей час відсутні. З часу народження дитини відповідач участі у вихованні та догляді за дитиною не бере, розвитком дитини не цікавиться, матеріальної допомоги на утримання та розвитку дитини не надає. Оскільки будь який зв'язок з відповідачем на даний час у неї відсутній, то відповідно терміново отримати від нього дозвіл на виїзд малолітньої ОСОБА_3 за кордон для проведення лікування останньої не вбачається можливим, але дитина потребує термінової медичної допомоги в зв'язку з чим позивач змушена для захисту інтересів дитини звернутися до суду з даним позовом.
Позивач у судовому засіданні позов підтримала з підстав у ньому викладених, надала згоду на заочний розгляд справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи судом повідомлявся.
Враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача згідно положень ст.ст. 169, 224 ЦПК України за правилами глави 8 розділу ІІ ЦПК України та винести по справі заочне рішення.
Представник третьої особи - органу опіки та піклування виконкому Жовтневої районної у м.Дніпропетровську ради у судовому засіданні проти задоволення позову не заперечувала, пояснила, що утриманням та вихованням дитини займається лише позивач, і в цей час є необхідність термінового виїзду дитини за кордон для лікування, але отримати на це дозвіл відповідача фактично не можливо в зв'язку з відсутністю зв'язку з ним та його небажанням приймати участь в вихованні та утриманні дитини.
Вислухавши позивача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача народилася донька - ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Кіровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції 10 квітня 2005 року, НОМЕР_1 (а.с. 4).
Батьком дитини є відповідач ОСОБА_2 Дитина проживає з позивачем за адресою: АДРЕСА_1
Позивач самостійно утримує доньку, належним чином піклується про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Відповідач участі у вихованні та догляді за дитиною не бере, розвитком дитини не цікавиться, матеріальної допомоги на утримання та розвиток дитини не надає.
Встановлено, що донька позивача від народження страждає на захворювання - кавернозна гемангіома правої щоки та, відповідно до рекомендації лікарів, вона потребує негайного хірургічного втручання із подальшим кваліфікованим доглядом лікарів медичної установи високого рівня. Медичну допомогу такого рівня можуть надати в Німетчині в м.Мюнхен у клініці Dritte Orden, куди їх запрошують негайно, саме в період з січня по травень 2015 року, для успішного проведення операції та проходження реабілітації дитини.
Аналізуючи спірні правовідносини, суд приходить до висновку про те, що вони врегульовані нормами Сімейного кодексу України, Цивільного кодексу України, Конституцією України, ЗУ "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", "Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення", затверджених Постановою КМУ від 31.03.1995 р. № 231, Декларацією прав дитини від 20 листопада 1959 року, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року.
Частинами 7,8 ст.7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Частиною 1 ст.141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Частиною 2 ст.150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Частиною 2 ст.155 СК України передбачено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Нормами Принципу 2 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року встановлено, що дитині законом, або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які дозволили б їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності. При виданні з цією метою законів головним міркуванням має бути найкраще забезпечення інтересів дитини.
Частиною 1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст.33 Конституції України передбачено що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Частинами 1-4 ст.313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право на вільне самостійне пересування по території України і на вибір місця перебування. Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років, має право пересуватися по території України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів та в їхньому супроводі, або в супроводі осіб, які уповноважені ними. Фізична особа, яка є громадянином України, має право на безперешкодне повернення в Україну. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі, або в супроводі осіб, які уповноважені ними. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Вирішуючи по суті позовні вимоги суд приходить до висновку про те, що виїзд дитини за межі України відповідає її інтересам, тому що у разі не отримання позивачем відшукуємого дозволу здоров'ю дитини може загрожувати небезпека, оскільки відповідно до рекомендації лікарів, вона потребує негайного хірургічного втручання із подальшим кваліфікованим доглядом лікарів медичної установи високого рівня, а також приймаючи до уваги, що позивач не має можливості отримати від відповідача дозвіл для оформлення належних документів для виїзду дитини за кордон, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.88 ЦПК України, судові витрати у справі підлягають відшкодуванню позивачці за рахунок відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 212-215, 224-227 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Надати ОСОБА_1 дозвіл на виїзд її малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі України без письмової згоди батька дитини ОСОБА_2 до досягнення дитиною повноліття.
Надати ОСОБА_1 дозвіл на оформлення будь яких документів необхідних для тимчасового виїзду, та/або супроводу її малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі України без письмової згоди батька дитини ОСОБА_2 до досягнення дитиною повноліття.
В порядку розподілу судових витрат стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 243 гривні 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська.
Суддя В.В. Трещов