нп 2/490/4047/2014 Справа № 490/12330/14-ц
Центральний районний суд м. Миколаєва
18 грудня 2014 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого - судді Гуденко О.А.,
при секретарі - Аслановій Е.Е.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ТОВ "Фірма Рутекс" до ПАТ "Брокбізнесбанк", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" про зобов'язання зарахувати кошти, -
29 вересня 2014 року позивачі звернулися до суду із позовом з подальшим уточненням до ПАТ "Брокбізнесбанк"( далі - Банк) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" ( далі- Фонд) , в якому просили зобов'язати Фонд негайно зарахувати грошові кошти у розмірі 1439132, 66 грн. відповідно до зобов'язань ОСОБА_1 за договором застави " 12\Ю від 29 жовтня 2013 року на виконання зобов'язань ТОВ "Фірма "Рутекс" за кредитним договором № 12-13\ю від 29 жовтня 2013 року , які знаходяться на розрахунковому рахунку НОМЕР_2 в АТ "Брокбізнесбанк" МФО 3002490.
Ухвалою суду від 18 грудня 2014 року позовні вимоги в частині припинення дії договору поруки за № 13/Ю від 29 жовтня 2013 року , укладеного між ПАТ "Брокбізнесбанк" та ОСОБА_1 на забезпечення зобов'язань ТОВ "Фірма "Рутекс" за кредитним договором № 12-13/Ю від 29.10.2013 року - залишені без розгляду за заявою позивачів.
У судове засідання позивачі не з'явилися, просили розглядати справу у їх відсутність, направили свого представника, який в останнє судове засідання надав заяву про розгляд справи у його відсутність, вимоги позовної заяви підтримав, просив про її задоволення.
В минулих судових засіданнях представник позивачів в обгрунтування позовних вимог посилався на те, що 29.10.2013р. між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір застави № 12/Ю, згідно якого остання , як Заставодавець передає в заставу Банку, як Заставодержателю предмет застави у вигляді грошових коштів у розмірі 1 439 132, 66 грн., які знаходяться на рахунку НОМЕР_2 в АТ «Брокбізнесбанк» в якості забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Фірма «Рутекс» (Позичальник) за кредитним договором № 12-13/Ю укладеним 29.10.2013р. з ПАТ «Брокбізнесбанк» на загальну суму 1 300 000 грн.
Оскільки з березня 2014р. ТОВ «Фірма «Рутекс» припинила виконувати умови кредитного договору № 12-13/Ю від 29.10.2013р. ОСОБА_1 звернулися до Банку з заявою про погашення заборгованості за зазначеним кредитним договором за рахунок договору застави № 12/Ю від 29.10.2013р.
В зв'язку з початком здійснення процедури ліквідації ПАТ «Брокбізнесбанк» , в установленому законом порядку , ОСОБА_1 своєчасно подала заяву Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Брокбізнесбанк» - Куреному О.В. про визнання її кредитором Банку.
07.09.2014р. від АТ «Брокбізнесбанк» Миколаївського РВ ТОВ «Фірма «Рутекс» було отримана вимога про виконання зобов'язань за кредитним договором від 29.10.2013р. за № 12-13/Ю, в той же час від 02.09.2014 р. ОСОБА_1 також отримала від Банку вимогу виконати умови цього кредитного договору та повідомлення про те, що в разі не виконання вимоги, Банк вимушений буде стягнути борг в солідарному порядку в тому числі і за рахунок майна ОСОБА_1 згідно умов договору поруки № 13/Ю від 29.10.2013р.
Не зважаючи на наведені обставини, Фонд , в супереч вимог законодавства не задовольнив заяву ОСОБА_1 про негайне дострокове погашення зобов'язань за кредитним договором шляхом зарахування грошових коштів за договором застави від 29.1.2013р.
Також посилався на те, що як з'ясувалося під час розгляду справи в суді, Фонд в строк, визначений ЗУ «Про гарантування вкладів фізичних осіб», не включив ОСОБА_1 в реєстр акцептованих кредиторів на основну суму зобов'язань за договором банківського строкового вкладу № D -1300617225 від 29.10.2013р. укладеного між відповідачами та ОСОБА_1 на суму1 439132,66 грн., фактично відмовивши їй визнанні її кредитором банку, тоді як було визнано її кредитором банку на суму нарахованих відсотків 80 433,72 грн.
За такого, відповідачами неправомірно було відмовлено у зарахуванні зустрічних вимог, адже Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не містить прямої заборони щодо погашення вимог кредиторів шляхом зарахування зустрічних вимог, як і прямої вказівки на таку можливість.
Представник відповідача в останнє судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у її відсутність та письмові заперечення по суті позовних вимог. В минулих судових засіданнях заперечувала проти завлених вимог, посилаючись на чіткне дотримання відповідачами вимог ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ( далі - Закон) при ліквідації банку.
Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст.5 26, 527 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
29 жовтня 2013 року між ОСОБА_1, та та ПАТ "Брокбізнесбанк" укладено Договір банківського строкового вкладу № D -1300617225 на суму1 439 132,66 грн., згідно якого Банк приймає від клієнта вказані кошти на Депозитний рахунок .
Так, із матеріалів справи вбачається, що 29 жовтня 2013 року між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір застави № 12/Ю, згідно якого ОСОБА_1, як Заставодавець передає в заставу Банку , як Заставодержателю предмет застави у вигляді грошових коштів у розмірі 1 439 132, 66 грн., які знаходяться на рахунку НОМЕР_2 в АТ «Брокбізнесбанк» в якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника ТОВ «Фірма «Рутекс» за кредитним договором № 12-13/Ю укладеним 29.10.2013р. з ПАТ «Брокбізнесбанк» на загальну суму 1 300 000 грн., які Позичальник, на умовах договору, зобов'язався своєчасно повернути та сплатити процентну ставку у вигляді 22,5% річних за користування ними та комісії у сумі та в порядку вказаному у п. 2.5 Кредитного договору.
В той же день, між ОСОБА_1, як Поручителем, та ПАТ «Брокбізнесбанк», як Кредитором, було укладено договір поруки за № 13/Ю, згідно якого позивачка взяла на себе зобов'язання відповідати перед Банком за неналежне виконання зобов'язань ТОВ «Фірма «Рутекс» по кредитному договору № 12-13/Ю від 29.10.2013р. всім належним їй майном, в тому числі і грошовими коштами, які знаходяться на рахунку НОМЕР_2 в АТ «Брокбізнесбанк» за договором застави.
Згідно матеріалів справи, з березня 2014р. ТОВ «Фірма «Рутекс» припинила виконувати умови кредитного договору № 12-13/Ю та 20 березня 2014 р. позивачі звернулися до Банку з заявою про погашення заборгованості за цим кредитним договором за рахунок договору застави , а саме грошових коштів ОСОБА_1
Відповідно до Постанови Правління НБУ від 10.06.2014р. за № 339 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» рішення дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11.06.2014р. за № 45 про початок здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», про що було здійснено публікацію у газеті «Голос України» № 113 (5863) від 14.06.2014р.
Відповідно до положень ст. 45 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» , 07 липня 2014р. ОСОБА_1 своєчасно подала заяву Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Брокбізнесбанк» - Куреному О.В. про визнання її кредитором Банку, яка була прийнята 10 липня 2014р.
02 та 07 вересня 2014 року від Миколаївського регіонального відділення Банку ТОВ «Фірма «Рутекс» та ОСОБА_1 були отримані вимога про виконання зобов'язань за кредитним договором від 29.102013р. за № 12-13/Ю та повідомлення про те, що в разі не виконання вимоги, Банк вимушений буде стягнути борг в солідарному порядку в тому числі і за рахунок майна ОСОБА_1 згідно умов договору поруки № 13/Ю . Згідно вимоги банку, сума загальної простроченої заборгованості позичальника перед банком складає 153 442,84 грн., а також 1 300 000 грн. основного боргу та нараховані поточні відсчотки 23239,73 грн.
Отримавши таку вимогу, позивачка 17 вересня 2014 р. звернулась з заявою до Фонду гарантування вкладів з заявою про негайне дострокове погашення зобов'язань за кредитним договором шляхом зарахування грошових коштів в рахунок погашення боргу за вказаним кредитним договором позичальника ТОВ "Фірма "Рутекс" за договором застави від 29.1.2013р.
Листом банку від 22 вересня 2014 року позивачам було відмовлено з посиланням на ч. 4 ст. 52 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яка є пріоритетною по відношенню до ст.ст. 601,602 ЦК України.
Оскільки, зазначений кредитний договір від 29.10.2013р. було укладено сторонами на строк до 28.10.2014р., а отже строк виконання зобов'язань сторонами договору та ОСОБА_1 настав.
Згідно Витягу із Переліку (реєстру) вимог кредиторів ПАТ "Брокбізнесбанк", акцептованих уповноваженою особою Фонду № 226\14 від 16 жовтня 2014 року, було визнано кредитором банку ОСОБА_1 на суму зобов'язань 80 433,72 грн.
На запит суду відповідачами було надано пояснення про те що, сума 80 433, 72 грн. є нарахуванням процентної ставки за користування грошовими коштами за договором банківського вкладу № D -1300617225 від 29.10.2013р., а на основну суму зобов'язань за цим договором банківського строкового вкладу у розмірі 1 439132,66 грн. не включено ОСОБА_1 до реєстру акцептованих кредиторів .
Як випливає з пояснень відповідача, грошові кошти в сумі 1439 132, 66 грн., які розміщені на депозитному рахунку ОСОБА_1, не були включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, оскільки вони є забезпеченням виконання зобов'язань за кредитним договором іншої особи (ТОВ "Фірма"Рутекс") на підставі договору застави № 12\Ю від 29.10.2013 року , що був укладений з ОСОБА_1, а відповідно до п. 8 ч. 4 ст. 26 вищевказаного Закону , Фонд не відшкодовує кошти за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань.
Положеннями ст. 601 ЦК України визначено, зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимог. Зарахування можливе за умов, що вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають із двох різних зобов'язань між двома особами, у межах яких кредитор одного зобов'язання є боржником іншого та навпаки. Вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї зі сторін.
Проте, якщо сторона, яка отримала заяву, не згодна із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, вона може відмовитись від нього лише в судовому порядку на підставі ст. 16 ЦК України, оскільки направлення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог однією стороною є одностороннім правочином, що припиняє зобов'язання та не потребує згоди іншої сторони. Пунктом 5 ст. 602 ЦК України передбачено, що зарахування зустрічних вимог не допускається у випадках, встановлених договором або законом.
Положеннями Договору застави грошових коштів встановлено, що кошти , які перебувають на депозитному рахунку в ПАТ "Брокбізнесбанк" ОСОБА_1 є , забезпеченням зобов'язань боржника ТОВ "Фірма "Рутекс" перед кредитором цим самим Банком. Статтею 1 Закону України «Про заставу» встановлено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Як стверджує відповідач, погашення заборгованості за вказаним кредитним договором за рахунок наданого у заставу майна, а саме грошових коштів, які знаходяться на депозитному рахунку позивача, тобто зарахування зустрічних позовних вимог між кредитором та боржником у період здійснення ліквідаційної процедури банку не може бути проведений, оскільки це фактично є погашенням вимог кредитора з порушенням порядку , встановленого нормами ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та поза межами встановленої ліквідаційної процедури . Цей закон є пріоритетним з питань ліквідаціїх банків і ним не передбачено способу задоволення вимог кредиторів до банку шляхом зарахування зустрічних позовних вимог. Вимоги цих осіб є вимогами четвертої черги задоволення відповідно до ст. 52 Закону . У разі акцептування та визнання кредиторських вимог позивача, а також включення до реєстру вимог, її вимоги до Банку були б віднесені до четвертої черги задоволення вимог, а зарахування зустрічних однорідних вимог призвело б до порушення черговості задоволення кредиторських вимог. За такого, припинення зобов'язання позивачів шляхом зарахування зустрічних позовних вимог не сприяє реальному поповненню ліквідаційної маси, порушує черговість задоволення вимог кредиторів банку та є непотрібними для Банку відповідно до п.9 ч.1 ст. 48 та п.4 ч. 1 ст. 37 Закону.
Проте, з таким суд погодитися не може з наступних підстав.
По-перше, суд не може прийняти до уваги посилання представника відповідачів на ст. 26, 37 та 48 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в частині застосування ліквідатором виняткових повноважень, реалізація яких має на меті захист прав і законних інтересів фізичних осіб-вкладників банку, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків , адже таке кореспондується з гарантуванням кожному вкладнику відшкодування коштів за його вкладом, включаючи відсотки нараховані на день початку процедури ліквідації. Основним ж завданням Закону визначено статтею 1 захист інтересів фізичних осіб-вкладників банку.
По-друге, посилання відповідачів на вимоги ст. 52 ЗУ України «Про гарантування вкладів фізичних осіб» в частині, які регулюють зобов'язання банку на суму строкового вкладу щодо порушення черговості погашення кредиторських вимог, безпідставні, оскільки на цю суму вона не визнана акцептованим кредитором та не просить її відшкодування.
Твердження Банку є взагалі суперечливими, адже посилаючись на положення одного і того самого Закону України, Банк і Фонд заперечують можливість акцептування особи кредитором банку стосовно депозитного вкладу, який використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим же банком - до дня виконання зобов'язання, при цьому заперечують і саму можливість виконання особою цього ж зобов'язання за рахунок такого вкладу в зв'язку з порушенням положень про погашення вимог кредиторської заборгованості.
За такого, немає жодних передбачених ст. 602 ЦК України підстав недопустимості зарахування зустрічних позовних вимог за даними правовідносинами сторін, адже навіть спеціальні положення Закону щодо неможливості припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог щодо банку відносно якого відкрито ліквідаційну процедуру, не змінює оцінку та тлумачення законодавчих норм які вказані вище. Так, зміст цих положень Закону зводиться до неможливості індивідуального задоволення вимог окремих кредиторів банку поза ліквідаційною процедурою та черговістю, але ж ОСОБА_1 є одночасно і боржником стосовно свого солідарного обов'язку як фінансового поручителя , так і майнового поручителя позичальника цього банку , і взагалі не є кредитором банку на цю суму.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог , що є всі підстави для зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до положень ст. 601 ЦК України, а саме зарахувати грошові кошти у розмірі 1439132, 66 грн. відповідно до зобов'язань ОСОБА_1 за договором застави " 12\Ю від 29 жовтня 2013 року на виконання зобов'язань ТОВ "Фірма "Рутекс" за кредитним договором № 12-13\ю від 29 жовтня 2013 року , які знаходяться на розрахунковому рахунку НОМЕР_2 в АТ "Брокбізнесбанк" МФО 3002490.
Згідно зі ст.. 88 ЦПК України судовий збір підлягає відшкодуванню позивачам за рахунок відповідачів в рівних частках.
Керуючись ст.ст. 14, 209,212-215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 , ТОВ "Фірма Рутекс" до ПАТ "Брокбізнесбанк", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" про зобов'язання зарахувати кошти - задовольнити.
Зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" зарахувати грошові кошти у розмірі 1439132, 66 грн., які знаходяться на розрахунковому рахунку НОМЕР_2 в АТ "Брокбізнесбанк" МФО 3002490 згідно умов Договору банківського строкового вкладу № D -1300617225 від 29 жовтня 2013 року, в рахунок зобов'язань ОСОБА_1 за договором застави " 12\Ю від 29 жовтня 2013 року на виконання зобов'язань ТОВ "Фірма "Рутекс" за кредитним договором № 12-13\ю від 29 жовтня 2013 року , укладеними з ПАТ "Брокбізнесбанк".
Стягнути з ПАТ "Брокбізнесбанк", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" на користь ОСОБА_1 по 61 грн. судового збору з кожного.
Стягнути з ПАТ "Брокбізнесбанк", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" на користь ТОВ "Фірма Рутекс" по 61 грн. судового збору з кожного.
Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області у порядку, якій передбачений ст.ст. 294-296 ЦПК України протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Гуденко О.А.