Провадження: 2/484/1619/14
Справа: 484/3882/14-ц
Рішення
Іменем України
29.12.2014 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:
головуючої-судді: Максютенко О.А.
при секретарі: Завірюха В.Ю.,
за участю позивачки ОСОБА_2
представника позивачки ОСОБА_3
представника відповідачки ОСОБА_4
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Первомайська Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа Кодимська сільська Рада Первомайського району Миколаївської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, про встановлення факту ухилення від виконання обов'язків утримання спадкодавця, про усунення від спадкування за законом
встановив:
23 вересня 2014 року до суду звернулась позивач ОСОБА_5 з позовною заявою до ОСОБА_6 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, про встановлення факту ухилення від виконання обов'язків утримання спадкодавця, про усунення від спадкування за законом.
В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_7, після її смерті відкрилась спадщина на житловий будинок та земельні ділянки.
Після її смерті позивачка не зверталась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини так як знала, що спадкодавець ОСОБА_7 залишила заповіт на свого онука, також вона не звернулась до нотаріальної контори через свою хворобу, похилий вік та інвалідність 2 групи з дитинства. Вона вважала себе спадкоємицею майна померлої ОСОБА_7, оскільки до шести місяців розпорядилась її майном, поховала її та зробила всі поминальні обіди, залишила у житловому будинку, що належав спадкодавцю проживати ОСОБА_8, йому на догляд залишила майно померлої, оскільки він вважався сиротою, так як його мати відповідачка по справі йому не допомагала та взагалі відмовилась від нього, лише вона позивачка постійно приїздила та надавала йому матеріальної допомоги та моральну підтримку, так як він через хворобу перебував у безпорадному стані.
В 2005 році вона забрала ОСОБА_8 до себе на проживання в с. Калантаївку Одеської області, так як він потребував постійної допомоги, а сама продовжувала приїздити та обробляти біля будинку присадибну ділянку та здійснювала догляд за спадковим майном.
ОСОБА_8 потребував стороннього догляду, оскільки страждав на епілепсію, серцеву тахікардію та запалення легень, через це не міг працювати. Позивачка лікувала та утримувала його з 2005 року до грудня 2008 року. В грудні 2008 року він поїхав в с. Км»яний Міст, однак більше не повернувся, пізніше їй стало відомо, що ОСОБА_8 помер.
Все життя відповідачка ухилялась від виконання свого обов'язку щодо утримання сина ОСОБА_8, який потребував такої допомоги та яку надавала йому позивачка.
11.01.2009 року ОСОБА_8 помер, тому не встиг оформити свої спадкові права після смерті ОСОБА_7 Після його смерті позивачка своєчасно звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину, з посиланням на те, що вона немає права на спадщину.
В зв'язку з оформленням спадщини їй необхідно, щоб суд визначив додатковий строк достатній для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 протягом 3-х місяців.
Вважає, що відповідачка мала можливість допомагати сину, але свідомо ухилялась від надання будь-якої допомоги, тому просить установити факт, за яким визнати відповідачку такою, що ухиляється від виконання свого обов'язку щодо утримання спадкодавця ОСОБА_8, та усунути від права на спадкування відповідачку після смерті її сина ОСОБА_8
В судовому засіданні представник позивача та позивачка позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідачки за дорученням ОСОБА_9 позовні вимоги не визнала та заперечувала проти задоволення позову. Суду пояснила, що померлий ОСОБА_8 був її братом, а відповідачка по справі є їх матір'ю. Брат ОСОБА_8 та ОСОБА_10 проживали в дитинстві з батьком, а вона проживала з матір'ю, оскільки у батьків були напружені стосунки, батько забороняв синам спілкуватись з матір'ю, тому за рішенням суду мати сплачувала аліменти на утримання дітей на користь батька. Коли ОСОБА_8 виріс то проживав біля бабусі ОСОБА_7 в с. Кам»яний Міст та доглядав за нею, у зв'язку з цим вона залишила йому заповіт на випадок своєї смерті, яким все своє майно заповіла йому. Брат до смерті доглядав за бабусею, обробляв земельні ділянку. Ніколи ніякими хворобами не хворів, був здоровий. З матір'ю у нього були нормальні родинні стосунки, вона періодично приїздила та допомагала синові. В 2005 році їх тітка ОСОБА_5 приїхала до брата в с. Кам»яний Міст та запросила його до м. Одеси на заробітки, він погодився, однак через деякий час повернуся та постійно проживав в селі Кам»яний Міст в будинку бабусі. Брат не встиг прийняти спадщину після смерті бабусі ОСОБА_7 оскільки трагічно помер. Мати ОСОБА_6 не ухилялась від надання допомоги синові спадкодавцеві ОСОБА_8, крім того він не перебував у безпорадному стані. Періодично мати приїздила до нього. Третя особа Голова Кодимської сільської Ради Первомайського району проти задоволення позову заперечував, в судовому засіданні суду пояснив, що ОСОБА_12 проживав в с. Км»яний Міс в будинку, який залишила йому у спадок бабуся ОСОБА_7, спочатку жив з бабусею, а потім сам. Був роботящий ніколи не хворів на психічні захворювання. Стосунки з матір'ю ОСОБА_6 були нормальні. Позивачку ОСОБА_5 ніколи не бачив в с. Кам»яний Міст Первомайського району Миколаївської області.
Вислухавши пояснення сторін, представників, свідків, допитаних в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_5 задоволенню не підлягають.
Із матеріалів справи вбачається, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7, про що свідчить копія свідоцтва про його смерть, видана 15 липня 2009 року. Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина і залишилося спадкове майно, у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 та земельних ділянок. За час життя ОСОБА_7 склала заповіт, посвідчений 05 листопада 2003 року секретарем Кодимької сільської ради Первомайського району Миколаївської області та зареєстрованого в реєстрі №156 та згідно якого все майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що їй буде належати за законом і на що за законом вона матиме право, заповідала ОСОБА_8.
ОСОБА_8 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини до у встановлений законом строк, однак спадщину після смерті ОСОБА_7 не прийняв, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.
Після його смерті з заявою про прийняття спадщини звернулась його мати ОСОБА_6 та тітка ОСОБА_5.
Свідоцтво про право на спадщини після смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не видавалось.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно ст. 1265 ЦК України, у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. У п'яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.
Відповідно до ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.
Згідно ст. 1272 ЦК України,якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Ч. 6 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
З огляду на вище зазначене, суд приходить до висновку про те, що позивачка не довела в судовому засіданні поважність пропуску строку та непереборні причини для пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, тому як позивачка знала про існування заповіту, знала про дату смерті спадкодавця, однак не скористалась своїм правом.
За такого позовні вимоги про надання додаткового строку для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 задоволенню не підлягають .
Позивача в судовому засіданні стверджувала, що ОСОБА_6, яка є матір'ю померлого ОСОБА_8 не виконувала своїх обов'язків по утриманню хворого сина, не спілкувалася з ним, матеріальної та моральної підтримки не забезпечила, в той час коли ОСОБА_8 хворів і потребував допомоги.
Відповідно до ч5 ст.1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Згідно з вимогами ст..214 ЦПК України, вирішуючи питання щодо встановлення факту ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, необхідно встановити і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.
Допитані судом свідки ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_11 суду показали, що ОСОБА_8 сторонньої допомоги не потребував, важкими хворобами не хворів, проживав сам, обробляв земельну ділянка, доглядав за будинком, ходив на роботу та до нього періодично приїздила мати, яка йому матеріально допомагала.
Доказів на підтвердження тяжкої хвороби ОСОБА_8 яка б могла привести його в безпорадний стан, суду не надано.
Належних доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_8 потребував допомоги саме від ОСОБА_6, а остання мала можливість її надавати, проте свідомо ухилялася від обов'язку щодо її надання, суду надано не було.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_5 про встановлення факту ухилиння ОСОБА_6 Від виконання обов'язку щодо утримання спадковаця суд вважає необґрунтованими і як такими, що не підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла ( спадкодавця), до інших осіб ( спадкоємців).
Вирішення питання щодо усунення права на спадкування з підстав, передбачених ст.1224 ЦК України, можливо за умови , якщо таке право на спадкування існує.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред'явлена особою, для якої таке усунення породжує пов'язані зі спадкуванням права та обов'язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК України.
Після смерті ОСОБА_8 до Першої Первомайської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини подала його мати ОСОБА_6, яка відповідно до ст. 1262 ЦК України є спадкоємницею першої черги. Позивачка також подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини та є спадкоємицею третьої черги.
Крім того, судом встановлено, що у спадкодавця були ще рідний брат ОСОБА_10 та сестра ОСОБА_4
Оскільки усунення відповідача від спадкування не породжує для позивача пов'язаних із спадкуванням прав та обов'язків, то він не може і ставити питання про усунення відповідача від спадкування.
Виходячи із дійсних обставин справи, позивачу слід відмовляти в позові з тих підстав, що ОСОБА_14 не є належним позивачем, що вона не вправі ставити питання про усунення відповідача від спадкування і доводити в судовому порядку факти ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцеві і знаходження спадкодавця у безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво (ч.5 ст.1224 ЦК України). Тому позовна вимога позивачки про усунення від спадкування задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 208,209,212-215 ЦПК України, суд
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа Кодимська сільська Рада Первомайського району Миколаївської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, про встановлення факту ухилення від виконання обов'язків утримання спадкодавця, про усунення від спадкування за законом - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку подання апеляційної скарги до апеляційного суду Миколаївської області через Первомайський міськрайонний суд, з моменту отримання сторонами копії рішення.