Справа № 204/5332/14-ц
Провадження № 2/204/2193/14
11 грудня 2014 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Дубіжанської Т.О.
при секретарі Сорокіної А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У липні 2014 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 15 061 грн. 95 коп. за кредитним договором № б/н від 23.04.2007 року, а також судові витрати по справі. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 23.04.2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 4000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. ПАТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником прав та обов'язків ЗАТ КБ «ПриватБанк». Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком договір, підтверджується підписом у заяві. У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 14.05.2014 року має заборгованість у розмірі 15 061 грн. 95 коп., яка складається з: заборгованості по кредиту у розмірі 3 774 грн. 98 коп.; заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 6 476 грн. 23 коп.; заборгованості по комісії за користуванням кредитом у розмірі 4 811 грн. Судовим наказом Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03.10.2008 року в рахунок погашення заборгованості стягнуто з відповідача суму у розмірі 5 044 грн. 27 коп., різниця становить 10 017 грн. 68 коп., а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) у розмірі 500 грн.; штраф (процентна складова) у розмірі 500 грн. 88 коп. Таким чином, позивач вимушений звернутися до суду для стягнення вказаної вище суми заборгованості.
У судове засідання представник позивача не з'явився, але надав суду заяву, у якій просив проводити розгляд справи без його участі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про день, час та місце судового розгляду, причини своєї неявки суду не повідомив. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 526 ЦК України - зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно ст. 1054 ЦК України - за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити відсотки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У судовому засіданні встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 23.04.2007 року ОСОБА_1, отримав кредит у розмірі 4000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач не виконав умови кредитного договору, погашення кредиту не здійснював належним чином, чим порушив зобов'язання, щодо щомісячної сплати кредитних коштів та процентів за користування наданими кредитними коштами, що прямо передбачалось умовами кредитного договору.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 14.05.2014 року має заборгованість у розмірі 15 061 грн. 95 коп., яка складається з: заборгованості по кредиту у розмірі 3 774 грн. 98 коп.; заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 6 476 грн. 23 коп.; заборгованості по комісії за користуванням кредитом у розмірі 4 811 грн.
Проте, як вбачається з матеріалів справи Судовим наказом Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2008 року було стягнуто з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитом у розмірі 5 044 грн. 27 коп.
Таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту по кредитному договору у розмірі 3 774 грн. 98 коп., задоволенню не підлягають, оскільки з цих правовідносин між сторонами є вже рішення суду.
Що стосується позовних вимог позивача щодо стягнення нарахованих процентів за весь час прострочки виконання зобов'язань, заборгованості по комісії та штрафів, то дані вимоги також задоволенню не підлягають по наступним обставинам.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Право позикодавця вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів у разі прострочення сплати чергових платежів передбачено ст. 1050 ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом, обставиною, яка стала підставою для звернення позивача 24 липня 2014 року до суду з позовом про стягнення заборгованості по відсоткам, комісії та штрафам за користування кредитом виявився факт порушення позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором № б/н від 23.04.2007 року, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 4000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідно до умов договору (а.с. 10 обор.) строк дії кредитного ліміту співпадає зі строком дії платіжної картки.
Також, аналізуючи норми ст. ст. 261, 530, 631 ЦК України слід дійти висновку про те, що у разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом всього часу - до закінчення строку виконання останнього зобов'язання, вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими процентами, щомісячні платежі (з процентами) в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. В останньому випадку, перебіг позовної давності буде починатись в залежності від закінчення строку сплати кожного із щомісячних платежів.
Саме такого висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 06 листопада 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
У відповідності до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Але, позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів закінчення строку дії кредитного ліміту, який співпадає зі строком дії платіжної картки.
Оскільки в даному випадку після закінчення строку дії кредитної картки позивач не вправі нараховувати після цього терміну проценти за користування кредитом та звертатися з позовом щодо їх стягнення, при стягненні штрафних санкцій необхідно перевірити підстави та строки їх нарахування, а це не можливо перевірити без надання позивачем доказів закінчення строку дії кредитної картки, суд вважає за необхідним відмовити в задоволенні позову в частині стягнення нарахованих процентів за весь час прострочки виконання зобов'язань, заборгованості по комісії та штрафів.
Таким чином позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Оскільки позивачу у задоволенні позову відмовлено, суд вважає що не має підстав в повернені позивачу судових витрат.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 526, 530, 625, 1048-1054 ЦК України, ст. ст. 10, 57-61, 88, 209, 212-215, 360-7 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя Т.О. Дубіжанська