справа №474/1227/14-ц
П. №2/474/385/14
( заочне)
30.12.14 року смт Врадіївка
Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі :
головуючого судді Сорочан А. В.
секретар судового засідання Євтушок Є. В.
з участю позивача ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення права користування жилим приміщенням, третя особа Врадіївський районний сектор управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області ,-
24.11.2014 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом у якому просив позбавити ОСОБА_2 права користування житловим приміщенням, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 Миколаївської області та зняти його з реєстрації місця проживання. Позов мотивований тим, що позивач з 2009 року є власником вказаного житлового будинку, який йому за життя подарувала мати ОСОБА_3 За даними Врадіївської селищної ради у вказаному будинку ніхто не прописаний та не проживає. Під час звернення до Врадіївського районного сектору управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області, який є третьою особою у справі, було встановлено, що у будинку зареєстрований ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який був пасинком матері позивача та неодноразово відбував покарання в місцях позбавлення волі. Враховуючи, що вказана особа вже тривалий час у вказаному будинку не проживає та не користується без поважної причини, позивач просив позбавити його права користування житловим приміщенням та зняти його з реєстрації.
Позивач у судовому засіданні підтримав позов повністю та просив його задовольнити. При цьому суду повідомив, що відповідач по справі згідно даних Будинкової Книги для прописки громадян, що проживають в будинку по АДРЕСА_1 рахується як знятий з реєстрації з 20.12.2004 року, що підтверджують також дані Врадіївської селищної ради. Чому вказана особа рахується зареєстрованою за даними міграційної служби йому не відомо. З 2009 року, коли він став власником будинку, вказана особа жодного разу не перебувала у будинку та ним не користувалась. Зі слів рідного брата відповідача, йому відомо, що ОСОБА_2 після звільнення з місць позбавлення волі у 2004 році до смт Врадіївка на постійне місце проживання не повертався та мав намір виїхати до Росії.
Представник третьої особи до суду не з»явилась та надіслала письмову заяву про розгляд справи у її відсутність, рішення просила постановити на розсуд суду.
Відповідач до суду не з»явився, про причини неявки не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся двічі належним чином ( через засоби масової інформації). Враховуючи, що відповідно до ст. 74 ЦПК України, відповідач вважається належним чином повідомлений, суд за згодою позивача, у відповідності до ст. 224 ЦПК України, визнав можливим проводити заочний розгляд справи.
Заслухав показання позивача, допитаного судом у порядку ст. 184 ЦПК України в якості свідка, дослідив письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню на підставі встановлених у судовому засіданні обставин.
Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом :
-03.02.2009 року на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Врадіївського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі №174, позивач набув право власності на житловий будинок з господарськими спорудами та земельну ділянку, що знаходяться по АДРЕСА_1.
- позивач є власником цілого житлового будинку по АДРЕСА_1 Врадіївського району Миколаївської області та на даний час місцем його проживання та реєстрації є АДРЕСА_2
-згідно даних Врадіївської селищної ради від 13.11.2014 року, у вказаному житловому будинку ніхто не зареєстрований та не проживає, натомість згідно даних Врадіївського РС УДМС України в Миколаївській області, у цьому будинку зареєстрований ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1
- згідно даних Будинкової Книги для прописки громадян, що проживають в будинку по АДРЕСА_1, відповідач -рахується як знятий з реєстрації з 20.12.2004 року
-згідно показів позивача, допитаного в якості свідка, відповідач був прописаний до вказаного житлового будинку ще матір»ю позивача ОСОБА_3, яка померла та раніше проживала з батьком позивача, відповідач є пасинком ОСОБА_3
-відповідач неодноразово перебував в місцях позбавлення волі. Згідно довідки про судимість серії 00 №180805 вказана особа перебувала в місцях позбавлення волі з 26.09.2001 року по 18.08.2004 року, звільнився умовно-достроково по місцю проживання смт Врадіївка та мав час для прибуття до 19.08.2004 року
-на момент відбування покарання у місцях позбавлення волі та звільнення з місць позбавлення волі, у житловому будинку проживала ОСОБА_3 - мати позивача
- з 19.08. 2004 року ОСОБА_2 житловим будинком по АДРЕСА_1 не користується без поважної причини, до смт Врадіївка на постійне місце проживання після звільнення з місць позбавлення волі не повертався, місце його перебування на даний час невідоме.
Встановив вказані обставини, суд приходить до висновку, що між сторонами сталися відносини щодо втрати права користування житловим приміщенням особою, яка понад шість місяців без поважних причин не користується ним.
Відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод , яка гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла, охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.
Стаття 47 Конституції України передбачає, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до положень ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Згідно із ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Згідно із п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», із змінами, вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати , чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. Наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бут підставою для визнання пава користування диким приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім»ї наймача ( власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.
За змістом ст. ст. 71, 72 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім»ї понад шість місяців у випадках взяття під варту або засудження до позбавлення волі -протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку залишилися проживати інші члени сім»ї. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться судом.
У пункті 10 цієї ж постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року роз'яснено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК) необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності, суд може продовжити пропущений строк.
Статті 3, 6, 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачають, що реєстрація місця проживання особи - це внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та до паспортного документа про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси житла.
Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.
Зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; інших документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням, тощо.
Таким чином, щодо вимог про зняття відповідача з реєстрації місця проживання у Врадіївському районному секторі міграційної служби, то вони не підлягають задоволенню, як такі що заявлені передчасно, оскільки ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено порядок зняття з реєстрації місця проживання особи - на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Керуючись ст. ст. 10,11, 60, 208, 209, 213-215, 218 224-233, ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення права користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого АДРЕСА_1, таким, що втратив право користування житловим будинком по АДРЕСА_1.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення Врадіївського районного суду подається позивачем протягом десяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Направити відповідачу ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) рекомендованим листом із повідомленням копію заочного рішення.
Суддя А. В. Сорочан