Справа № 752/8491/14-ц
Провадження по справі № 2/752/3749/14
24.12.2014 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
Головуючого судді Антонової Н.В., при секретарі Ляліній А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", третя особа ОСОБА_3 про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним, -
02.06.2014 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", третя особа ОСОБА_3 про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 13.06.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», назву якого було змінено на Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №014/7478/82/56659.
Відповідно до умов договору банк надав позичальнику кредит в розмірі 382 500,00 дол. США, у вигляді невідновлювальної кредитної лінії, а позичальник зобов'язується належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, сплатити проценти за його користуванням, комісію згідно умов договору та тарифів, виконати інші зобов'язання в порядку та в строки, визначені договором.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором, між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, також, між Банком та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки квартири, предметом якого виступало житло, де наразі проживає позивач.
Вказує, що до 16.05.2012 року він сумлінно здійснював платежі в рахунок погашення кредитних зобов'язань, проте, загострення політичної та економічної ситуації в країні, яке призвело до падіння курсу гривні по відношенню до долара США, негативно відобразилося на фінансовому стані позивача.
Вважає, що та обставина, що обсяг його зобов'язань через коливання курсу валют збільшився вдвічі є істотною зміною обставин, як про те зазначено в ст. 652 ЦК України, та може слугувати підставою для розірвання укладеного договору.
Також вказав, що він неодноразово звертався до Банку з проханням перенести та відстрочити здійснення платежів, проте його звернення були проігноровані.
На підставі викладеного, ОСОБА_1 вважає умови договору несправедливими та такими, що порушують принцип рівності учасників правовідношення, відтак, оскільки Банк не взмозі усунути порушення прав споживача та привести умови договору у відповідність до вимог справедливості та розумності, вважає, що наявні підстави для визнання договору недійсним.
В обґрунтування вказаного також зазначив, що при укладенні договору Банк не надав позивачу всю необхідну інформацію, визначену законодавством, зокрема положеннями Закону України «Про захист прав споживачів», відтак, підписуючи останній, ОСОБА_1 не мав повного уявлення про розмір усіх витрат, які він мав понести в процесі його виконання.
Також посилався на наявність в Кредитному договорі умов, які надають Банку право самостійно змінювати процентну ставку протягом дії договору, що також свідчить про нерівність сторін при укладенні договору та істотний дисбаланс прав та обов'язків позичальника.
За таких обставин, позивач просив суд визнати Договір №014/7478/82/56659 недійсним, як такий, що суперечить положенням Закону України «Про захист прав споживачів».
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Зазначив, що його довіритель не був ознайомлений під підпис з умовами кредитування. Вказане свідчить, що ОСОБА_1 на момент укладення договору не володів всім обсягом інформації про орієнтовану сукупну вартість кредиту та можливі ризики у разі зміни валютного курсу, відомостями про відмінності між умовами кредитування, та щодо осіб, які здійснюють оцінку предмета іпотеки. Також наголошував на тому, що умови договору є несправедливими та такими, що суперечать принципу добросовісності, оскільки прав позивача як споживача не дотримано та не забезпечено.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. Зазначив, що в анкеті-заявці на аркуші 8 міститься особистий підпис позивача, яким останній засвідчує, що ознайомився з умовами кредитування. Дата підписання - 05.06.2007 року, тобто завчасно до укладення договору. Крім того, безпосередньо умовами договору було передбачено, що ризик зміни курсу валют несе позичальник, та підписавши вказаний договір позивач добровільно прийняв на себе такий ризик.
Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судом достовірно встановлено, що 05.07.2007 року ОСОБА_1 звернувся до Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (станом на дату розгляду справи Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль") з заявою - анкетою позичальника.
На аркуші 1 заяви анкети зазначено, що позичальник просить надати йому споживчий кредит та з умовами надання та повернення кредиту ознайомлений. На примірнику заяви - анкети на аркуші 1 міститься особистий підпис ОСОБА_1.
Також зазначено, що анкета -заявка для позичальників є Додатком 2б для кредитів під заставу.
Крім того, на аркуші 8 Додатку 2б для кредитів під заставу міститься розписка ОСОБА_1, відповідно до якої останній своїм підписом засвідчив, що ознайомлений в письмовій формі, зокрема, з кредитними умовами, а саме щодо мети, для якої кредит буде витрачено, наявні форми кредитування та відмінності між ними, переваги та недоліки пропонованих схем кредитування, фори забезпечення, строк та відсоткова ставка за кредитом, орієнтовану сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, тощо. Зміст умов кредитування зрозумілий.
Також зазначено, що ОСОБА_1 з валютними ризиками при отримання кредиту в іноземній валюті ознайомлений.
На примірнику 8-го аркушу Додатку міститься особистий підпис позивача, дата підписання - 05.06.2007 року.
13.06.2007 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (станом на дату розгляду справи Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль") було укладено Кредитний договір №014/7478/82/56659.
Відповідно до п. 8.3 договору передбачено, що у разі зміни курсу іноземною валюти (валюти кредиту) відносно національної грошової одиниці України, всі валютні ризики несе позичальник. З підписанням Договору, позичальник свідчить, що йому розтлумачено (зрозуміло) та він згоден, що зміна курсу іноземної валюти відносно національної грошової одиниці України може привести до значних збитків та погіршення фінансового стану позичальника.
На примірнику Договору №014/7478/82/56659 міститься особистий підпис позичальника, що свідчить про те, що останній з його умовами ознайомлений та їх прийняв.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.
Статтею 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно положень статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови.
Кредитодавець не має права вимагати від споживача відомостей, які не стосуються визначення його платоспроможності та не є необхідними для надання споживчого кредиту.
Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця.
У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством.
Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.
Відповідно до положень вказаної статті Закону продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
У частині третій названої статті визначений приблизний (невичерпний) перелік несправедливих умов договору, зокрема, встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору.
Суд вважає, що у даному випадку відсутні обставини, які свідчать, що кредитний договір, укладений сторонами містить несправедливі умови до позивача, оскільки при підписанні договору ОСОБА_1 мав реальну можливість ознайомитись з умовами договору, в зв'язку з чим і погодився на його укладання шляхом підписання договору.
Про вказане свідчить зокрема, особистий підпис на 8-му аркуші Додатку 2б для кредитів під заставу, згідно якого ОСОБА_1, завчасно до укладення кредитного договору, ознайомився з умовами кредитування, та безпосередньо на примірнику договору.
Судом було досліджено примірник умов кредитування по програмі «Кредит під заставу нерухомості», на якому міститься підпис ОСОБА_1 та дата їх підписання - 23.06.2009 року.
Водночас, підписання вказаних умов 23.06.2009 року не виключає того, що 05.06.2007 року позивачу надавалися вказані умови та він був з ними ознайомлений, оскільки належність йому підпису на Додатку 2б для кредитів під заставу останній не заперечує.
Крім того, суд звертає увагу, що потягом тривалого часу позивач виконував умови договору, та у нього не виникало сумнівів у правомірності його укладення, до моменту виникнення негативної ситуації в країні та погіршення його особистого фінансового стану.
Враховуючи наведене, в суду відсутні підстави вважати, що положення кредитного договору створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, що обов'язок є жорстким у відношенні до споживача.
Крім того, суд враховує положення ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Також не приймаються до уваги посилання сторони позивача на підвищення валютного ризику, як на підставу істотної зміни обставин, які не могли передбачити сторони, та як наслідок визнання кредитного договору недійсним, оскільки відповідно до п.16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою навіть для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК, а позивач в позові просить визнати недійсним кредитний договір з вказаних підстав, тому суд вважає такі посилання позивача безпідставними та необґрунтованими.
Крім того, згідно з ч. 2 ст. 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, період сплати тіла, процентів, інших платежів, розмір щомісячного платежу, що і було передбачено сторонами при укладенні кредитного договору - отримання кредиту, його погашення, сплати відсотків в доларах США.
Відповідно до положень ст. 57 ЦПК України доказами є будь які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко і відеозаписів, висновків експертів.
Згідно до приписів ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач не навів достатніх доказів на підтвердження правомірності заявлених в позові вимог, зокрема не довів жодних обставин, які б свідчили про наявність підстав для визнання Кредитного договору №014/7478/82/56659 недійсним, таким чином позов є необґрунтованим та безпідставним, з огляду на що задоволенню не підлягає.
Оскільки позивач від сплати судового збору звільнений як такий, що подав позов в зв'язку з можливим порушенням його прав як споживача, а в задоволенні позову було відмовлено, судові витрати відносяться на рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 192, 203, 204, 524, 533, 627, 628,1054,1065 ЦК України, ст.ст. 11 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», ст.ст. 10,11,57,60,88,208,213,218 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", третя особа ОСОБА_3 про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, а сторонами, які не були присутні при проголошенні рішення суду - протягом десяти днів з дня отримання його копії до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.
Суддя: Антонова Н.В.