Справа № 369/2522/14-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/780/1199/14 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
Категорія 28 23.12.2014
23 грудня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних
справ Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження №12013100010000257 за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_9 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 жовтня 2014 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нижній Двин Арташавського району Вірменської РСР, вірменина, громадянина України, одруженого, тимчасово непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано невинуватим та виправдано за пред'явленим обвинуваченням за ч.1 ст.263 КК України у зв'язку з недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Цим же вироком вирішено питання про судові витрати та речові докази.
Органами досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що він у квітні 2010 року, точна дата слідством не встановлена, а також при невстановлених слідством обставинах, незаконно для власного використання всупереч передбаченому законом порядку, придбав пістолет «ZORAKI-MOD.914S», № НОМЕР_1 , калібром 9мм, та 85 предметів схожих на набої оснащені гумовою кулею, достовірно знаючи про те, що цей пістолет є вогнепальною зброєю, а набої оснащені гумовою кулею є бойовими припасами, поводження з якими здійснюється за наявності відповідного на те дозволу. Після чого, незаконно зберігаючи пістолет «ZORAKI-MOD.914S», № НОМЕР_1 , калібром 9мм, та 85 предметів схожих на набої оснащені гумовою кулею при собі, у встановлений слідством спосіб, незаконно перемістив дані речі до свого місця проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 , де їх незаконно зберігав у спальній кімнаті до 29.05.2013 року.
У подальшому 29.05.2013 року о 08:00 годині працівниками міліції за місцем проживання ОСОБА_7 було проведено санкціонований обшук, в ході якого було виявлено та вилучено пістолет «ZORAKI-MOD.914S», № НОМЕР_1 , калібром 9мм, та 85 предметів схожих на набої оснащені гумовою кулею, котрі за вказаною адресою незаконно, без наданого на те дозволу, зберігав мешканець даного будинку ОСОБА_7 .
Згідно висновку експерта №441 від 13.06.2013 року наданий на експертизу предмет, вилучений 29.05.2013 року, схожий на пістолет з надписом «ZORAKI» є гладко ствольною коротко ствольною вогнепальною зброєю (заглушка вільно викручується) пістолетом «ZORAKI-MOD.914S», № НОМЕР_1 , калібром 9мм придатному для стрільби, у якому заглушка, яка знаходиться в каналі ствола, вільно викручується, що не відповідає критеріям стартової чи шумової зброї на території України.
Згідно висновку експерта №441 ВКЕ від 13.06.2013 року надані на експертизу вісімдесят п'ять предметів схожих на набої, є боєприпасами калібром 9 мм з гумовою кулею, для стрільби придатні, тому дані патрони не відповідають вимогам «Технічних умов виготовлення боєприпасів» дійсних на території України.
Таким чином, ОСОБА_7 органами досудового розслідування обвинувачується в тому, що він скоїв злочин, передбачений ч.1 ст.263 КК України, тобто незаконне носіння, зберігання, придбання вогнепальної зброї та бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.
На вказаний вирок, прокурор ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу у зв'язку з неповнотою судового розгляду, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального правопорушення. Так, висновки суду про те, що стороною обвинувачення не спростована версія ОСОБА_7 щодо придбання вказаного пістолету охоронцем ОСОБА_10 , а набоїв - іншими охоронцями, безпідставні, оскільки по це ОСОБА_7 у ході досудового слідства нічого не вказував, а навпаки стверджував, що вилучені речі належать йому. Також, посилання суду на те, що є встановленим факт не проживання ОСОБА_7 за адресою, де проведено обшук є безпідставними, оскільки під час досудового розслідування обвинувачений вказував саме цю адресу, як місце свого проживання і під час проведення обшуку вилучена велика кількість його особистих речей, що повністю підтверджує версію слідства щодо місця проживання обвинуваченого. Окрім цього, необґрунтованими є доводи суду про те, що під час проведення обшуку ОСОБА_7 не пред'являлась ухвала Шевченківського районного суду від 21.05.2013 року про проведення обшуку, так як дана обставина спростовується показами самого обвинуваченого. Також, суд безпідставно визнав покази свідка ОСОБА_11 в частині обставин придбання ОСОБА_7 пістолета недопустимими доказами, оскільки вказаний свідок надав суду пояснення про обставини обшуку і вказав на той факт, що обвинувачений наполягав на тому, що всі вилучені речі належать йому та він їх придбав самостійно. Разом з цим, суд не врахував покази свідка ОСОБА_12 та залишив недопитаним свідка ОСОБА_13 . Тому просить вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України та призначити йому покарання у виді 3-х років позбавлення волі.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора, яка у повному обсязі підтримала апеляцію прокурора, пояснення виправданого та його захисника, які заперечували проти поданої апеляції та просили вирок залишити без змін, провівши судові дебати та надавши останнє слово виправданому, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція до задоволення не підлягає з наступних підстав.
За встановлених фактичних обставин справи, виходячи із закріпленого в ст. 63 Конституції України принципу презумпції невинуватості та вимог статей 370, 373 КПК України про те, що вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим; обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, суд прийняв законне та обґрунтоване рішення про невинуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину.
Як убачається з матеріалів справи, висновки суду про недоведеність, що у діянні ОСОБА_7 є склад кримінального правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 263 КК України, зроблені судом на підставі доказів, які з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, були дослідженні і перевірені під час розгляду справи та їм дана належна оцінка.
Зокрема, відповідно до п.п. 11, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 26.04.2002 року «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами», під незаконним придбанням вогнепальної зброї, бойових припасів слід вважати умисні дії, пов'язані з їх набуттям всупереч передбаченому законом порядку - в результаті купівлі, обміну, привласнення знайденого, одержання як подарунок, на відшкодування боргу, тощо. Незаконне носіння вогнепальної зброї, бойових припасів є умисними, вчиненими без передбаченого законом дозволу діями по їх переміщенню, транспортуванню особою безпосередньо при собі (в руках, одязі, сумці, спеціальному футлярі, транспортному засобі, тощо. Під незаконним зберіганням вогнепальної зброї, бойових припасів розуміються умисні дії, які полягають у володінні без відповідного дозволу або із простроченням його дії будь-яким із зазначених предметів, що знаходяться не при особі, а в обраному нею місці.
У судовому засіданні ОСОБА_7 повідомив, що пістолет «ZORAKI-MOD.914S» купував його охоронець ОСОБА_10 , а набої - інші охоронці.
Вищевказані обставини підтвердив у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 .
Вказана версія стороною обвинувачення не спростована, і будь-яких доказів щодо причетності ОСОБА_7 до купівлі вогнепальної зброї та бойових припасів стороною обвинувачення суду не надано.
Не надано стороною обвинувачення також і будь-яких доказів щодо причетності ОСОБА_7 до носіння вогнепальної зброї та бойових припасів.
Доводи апеляції про те, що суд першої інстанції поза увагою залишив той факт, що ОСОБА_7 у ході досудового слідства визнавав, що вилучені речі належать йому, і це спростовує версію останнього про придбання вказаного пістолету охоронцем ОСОБА_10 , а набоїв - іншими охоронцями, не ґрунтуються на законі.
Так, відповідно до ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо.
Таким чином, не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку, докази, які не були досліджені в ході судового слідства, у тому числі й покази обвинуваченого, які він давав у ході досудового слідства.
Правомірно суд дійшов висновку про відсутність доказів проживання ОСОБА_7 у вказаній квартирі на час проведення обшуку. Так, вказана квартира належить ОСОБА_15 . Виправданий ОСОБА_7 у ній не зареєстрований. Той факт, що у квартирі знаходились деякі речі виправданого, не може бути переконливим доказом його проживання у вказаній квартирі на час проведення обшуку. За даних обставин, і ці доводи апеляції не знайшли свого підтвердження та не можуть бути задоволенні. Крім того, на думку колегії суддів, навіть визнання факту проживання ОСОБА_7 у вказаній квартирі не може вплинути на законність і обґрунтованість оскаржуваного вироку.
Не знайшли свого підтвердження і доводи апеляції про те, що обшук проводився без порушення вимог чинного законодавства, а суд безпідставно визнав протокол обшуку недопустимим доказом по справі.
Так, відповідно до ст. 236 КПК України перед початком виконання ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого домоволодіння, особі, яка володіє житлом чи іншим володінням, а за її відсутності іншій присутній особі повинна бути пред'явлена ухвала і надана її копія.
Як встановлено по справі перед початком проведення обшуку ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 21.05.2013 року на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , власнику вказаної квартири ОСОБА_15 , яка була присутня, не пред'являлась.
За даних обставин суд першої інстанції правомірно визнав протокол обшуку від 29.05.2013 року недопустимим доказом по справі.
Безпідставними є й доводи апеляції про те, що суд неправомірно не взяв до уваги покази свідка ОСОБА_11 .
Так, відповідно до ст. 97 КПК України у будь-якому разі не можуть бути визнані допустимим доказом показання з чужих слів, якщо вони даються слідчим, прокурором, співробітником оперативного підрозділу або іншою особою стосовно пояснень осіб, наданих слідчому, прокурору або співробітнику оперативного підрозділу під час здійснення ними кримінального провадження.
Оскільки ОСОБА_11 вказані покази давав як працівник слідчого відділу ГУ МВС України в провадженні якого перебувало кримінальне провадження, суд правомірно визнав недопустимим доказом по справі покази даного свідка в частині того, що ОСОБА_7 повідомив йому про обставини придбання пістолета та набоїв.
Необґрунтованими є доводи апеляції про те, що суд не врахував покази свідка ОСОБА_12 .
Як вбачається зі змісту оскаржуваного вироку суд взяв до уваги покази вказаного свідка. Крім того, у мотивувальній частині вироку суд вказав, що відповідно до показів експерта ОСОБА_12 , які він давав у судовому засіданні, візуально відрізнити, які з набоїв з гумовою кулею є боєприпасами, а які ні, може лише спеціаліст (т. 3 а.с. 106).
Доводи апеляції про те, що суд залишив недопитаним свідка ОСОБА_13 не можуть вважатись порушенням, яке допущене судом першої інстанції.
Так, відповідно до ст. 23 КПК України, присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення зобов'язана забезпечити сторона обвинувачення.
Оскільки сторона обвинувачення не забезпечила в судове засідання свідка ОСОБА_13 , суд не зміг здійснити його допит.
Таким чином, як убачається з матеріалів справи, суд відповідно до вимог кримінально-процесуального закону в судовому засіданні перевірив усі надані докази, і, давши їм належну оцінку, обґрунтовано дійшов висновку про недоведеність, що у діянні обвинуваченого ОСОБА_7 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Вирок суду відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК України, а тому доводи апеляції прокурора про невиконання судом цих вимог, є необґрунтованими.
Підстав вважати, що суд першої інстанції допустив упередженість чи необ'єктивність при розгляді справи, немає. Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судового рішення, не виявлено.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуваний вирок відповідає вимогам закону, подана апеляція задоволенню не підлягає, а вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 жовтня 2014 року необхідно залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляцію прокурора залишити без задоволення.
Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий: (підпис) ОСОБА_2
Судді: (підпис) ОСОБА_3
(підпис) ОСОБА_4
Згідно з оригіналом:
суддя ОСОБА_2