Справа № 466/3602/14-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/783/769/14 Доповідач: ОСОБА_2
23 грудня 2014 року м.Львів
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12014140090001113 про обвинувачення
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м.Львова, який проживає по
АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за ч.2 ст.125 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
та обвинуваченого ОСОБА_6 ,
за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду м.Львова від 21 жовтня 2014 року,
Вироком Шевченківського районного суду м.Львова від 21 жовтня 2014 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 50-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 850 грн.
На підставі ч.4 ст.53 КК України ОСОБА_6 розстрочено сплату штрафу рівними частинами в розмірі 85 грн. щомісячно, терміном на 10 місяців, починаючи з часу звернення вироку до виконання.
На вирок суду захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій покликається на те, що вирок є незаконним, необґрунтованим, оскільки судовий розгляд проведено не в повному обсязі, висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Судом безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання захисника про проведення слідчого експерименту та у зв'язку з цим судово-медичної експертизи. Судом взято до уваги покази свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які прямо зацікавлені в розгляді справи, оскільки між обвинуваченим та потерпілим і свідками існують спори, що виникають з житлових правовідносин. Не враховано пояснень потерпілого з приводу того, що він проходив військову службу в армії в десантних військах, що свідчить про те, що він міг спровокувати конфлікт, пояснень обвинуваченого про те, що він вдарив потерпілого лише раз через те, що він з свідками постійно провокують його, забороняють користуватися спільним приміщенням та спільними побутовими предметами, а також те, що вони 23.04.2014 року спричинили йому тілесні ушкодження, через що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення в стані необхідної оборони.
Вважає, що оскільки ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення в стані необхідної оборони, то провадження щодо нього підлягає закриттю на підставі п.1.ч.1 ст.284 КПК України. Крім того, в резолютивній частині ухвали суду невірно роз'яснені підстави подачі апеляційної скарги, чим порушено право обвинуваченого на захист. Просить вирок суду скасувати і закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 .
Згідно із вироком суду ОСОБА_6 23.04.2014 року близько 22.15 год., перебуваючи в квартирі АДРЕСА_2 , на грунті особистих неприязних відносин, під час словесного конфлікту застосував фізичне насильство до потерпілого ОСОБА_11 , яке виразилося у нанесенні йому ударів кулаками обох рук в область обличчя, чим спричинив легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.
Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_6 , які підтримали подану апеляційну скаргу, думку прокурора у справі ОСОБА_7 про залишення вироку суду без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_6 у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами та є обґрунтованим.
З мотивів поданої апеляційної скарги вбачається, що захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого просить вирок суду скасувати, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 закрити на підставі п.1.ч.1 ст.284 КПК України.
Незважаючи на часткове визнання вини ОСОБА_6 , його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, стверджується показаннями потерпілого ОСОБА_11 , свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , допитаних в судовому засіданні, показання яких були взаємоузгодженими та не суперечили зібраним доказам, висновками судово-медичної експертизи від 25.04.2014 року та комісійної судово-медичної експертизи від 16.05.2014 року про те, що під час стаціонарного лікування у ОСОБА_11 було встановлено діагноз: «закритий перелом кісток носа зі зміщенням», а також підшкірні гематоми повік обох очей, поверхневі садна лобної і виличної ділянки, вказані тілесні ушкодження відносяться до легкого ступеня тяжкості з короткочасним розладом здоров'я, проведеним слідчим експериментом з потерпілим ОСОБА_11 від 16.05.2014 року, письмовими та речовими доказами, які всебічно перевірялися в судовому засіданні.
На підставі аналізу зібраних у справі доказів, яким дана належна оцінка, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_6 і вірно кваліфікував його дії за ч.2 ст.125 КК України.
При цьому, місцевим судом вірно не було взято до уваги показання обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що конфлікт був спровокований його сином, а він не мав іншої змоги захиститися від нападу потерпілого, як відбиватися самому, задавши йому тілесних ушкоджень.
Враховуючи наведене, покликання в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого про те, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення в стані необхідної оборони, у зв'язку з чим провадження щодо нього підлягає закриттю на підставі п.1.ч.1 ст.284 КПК України, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки подані з метою уникнення обвинуваченим покарання за вчинене кримінальне правопорушення.
Покликання в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_8 про те, що місцевим судом невірно взято до уваги показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які прямо зацікавлені в розгляді справи, оскільки між обвинуваченим та потерпілим і свідками існують спори, що виникають з житлових правовідносин, є безпідставними, оскільки судом першої інстанції вірно зазначено, що такі конфлікти виникають систематично впродовж тривалого часу та не знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку з вчиненим ОСОБА_6 кримінальним правопорушенням.
Виходячи з наведеного, на підставі аналізу всіх зібраних та ретельно перевірених в суді першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що місцевий суд прийшов до вірного висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_6 слід кваліфікувати за ч.2 ст.125 КК України, оскільки він вчинив легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я потерпілому ОСОБА_11 .
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , місцевий суд вірно врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних наслідків, обстановку, спосіб та мотиви вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, позитивно характеризується, є батьком малолітнього сина ОСОБА_12 , часткове визнання вини, обставину, що пом'якшує покарання - похилий вік обвинуваченого та відсутність обтяжуючих покарання обставин.
Колегія суддів приходить до висновку, що покарання обвинуваченому ОСОБА_6 призначено у відповідності до вимог ст.65 КК України, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Будь-яких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розслідуванні та розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, які б вплинули на правильність прийнятого судового рішення, колегією суддів не встановлено.
Вирок суду першої інстанції постановлений з дотриманням вимог КПК України, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, а тому підстав для його зміни чи скасування не вбачається.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на допущену в резолютивній частині вироку суду першої інстанції описку щодо роз'яснення підстав подачі апеляційної скарги, яка підлягає виправленню в порядку ст.379 КПК України.
В цій частині підлягають до задоволення покликання в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 .
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 задоволити частково.
Вирок Шевченківського районного суду м.Львова від 21 жовтня 2014 року, яким засуджено ОСОБА_6 за ч.2 ст.125 КК України, залишити без змін.
Рекомендувати суду першої інстанції в порядку ст.379 КПК України виправити описку щодо роз'яснення підстав подачі апеляційної скарги.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Головуючий-суддя :
Судді: