Справа № 2-а-4026/11/2220
Головуючий у 1-й інстанції: Головко Н.П.
Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.
19 грудня 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Сапальова Т.В.
судді: Боровицький О. А. Граб Л.С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області на постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області про стягнення заборгованості,
в липні 2011 року позивач звернувся до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області про визнання дій незаконними та зобов'язання управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області перерахувати розмір компенсації на оздоровлення та виплатити за 2007-2010 року відповідно до норм ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", вказавши дату виплати недоотриманих коштів; зобов'язання відповідача виплачувати надалі позивачу щорічну компенсацію на оздоровлення відповідно до Закону по день припинення права на таку компенсацію.
Постановою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 вересня 2011 року позов задоволено частково: визнано дії відповідача незаконними та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату призначеної позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 - 2010 роки по день припинення права; зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу допомогу на оздоровлення за 2010 рік у розмірі, передбаченому ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - 5 мінімальних заробітних плат, з урахуванням виплаченого йому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою в задоволені позовних вимог відмовити.
Суд апеляційної інстанції відповідно до положень ст.ст. 183-2, 197 КАС України проводить розгляд справи в порядку письмового провадження, при цьому згідно з частиною 6 статті 12, частиною 1 статті 41 КАС України повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Як встановлено з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1, та має право на пільги, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З листа управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області встановлено, що 08.08.2007 року позивачу була нарахована та виплачена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 100 грн., 08.06.2007 року - у розмірі 100 грн, 20.08.2008 року - у розмірі 100 грн, 22.01.2010 року виплачена допомога на оздоровлення за 2009 рік у розмірі 100 грн, а 15.02.2011 року виплачена допомога на оздоровлення за 2010 рік у розмірі 100 грн.
Статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Відповідно до статті 48 Закону № 796-ХІІ (у редакції підпункту 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI) одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 12 липня 2005 року № 562 було установлено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, розмір щорічної допомоги на оздоровлення, зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії у розмірі 100 грн.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення підпункту 11 пункту 28 розділу ІІ Закону № 107-VI визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно з положеннями частини 4 статті 9 КАС України в разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
З матеріалів справи встановлено, що щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік позивач отримав 15.02.2011 року.
До суду першої інстанції з адміністративним позовом ОСОБА_2 звернувся 19.07.2011 року, тобто в межах строку, визначеного ст. 99 КАС України.
Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік позивачеві застосуванню підлягає стаття 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 12 липня 2005 року № 562.
Враховуючи вимоги чинного законодавства України та обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення позовних вимог за 2007-2008 роки без розгляду.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Згідно з вимогами чинного законодавства цей вид допомоги є щорічним, одноразовим, тобто виплачується один раз на рік. Крім того, судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.
Тому, позовні вимоги про виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат по день припинення такого права задоволенню не підлягають.
В силу п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи викладене, беручи до уваги положення ст. 195 КАС України, яким суду апеляційної інстанції надано право перегляду рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України , суд, -
апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області задовольнити повністю.
Постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області про стягнення заборгованості, - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області щодо відмови в перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, передбаченому ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", протиправними.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області перерахувати та виплатити ОСОБА_2 щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік у розмірі 5 мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Боровицький О. А.
Граб Л.С.