Справа № 1-463/11 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11/783/334/14 Доповідач: ОСОБА_2
16 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючої - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
представника потерпілої ОСОБА_6
виправданого ОСОБА_7 ,
його захисника ОСОБА_8 розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові матеріали кримінальної справи за апеляцією потерпілої ОСОБА_5 на вирок Галицького районного суду м. Львова від 16 жовтня 2014 року,
встановила:
вироком Галицького районного суду м. Львова від 16 жовтня 2014 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, не одруженого, працюючого слюсарем у ТзОВ «Галіндустрія», проживаючого у АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за ч. 1 ст. 125 КК України - виправдано.
У стягненні з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 моральної шкоди - відмовлено.
Згідно вироку ОСОБА_7 визнаний невинуватим у пред'явленому потерпілою обвинуваченні у тому, що 27.10.2014 року о 21 год. 30 хв., знаходячись в кв. АДРЕСА_2 , на ґрунті неприязних відносин, спровокувавши сварку, умисно штовхнув потерпілу ОСОБА_5 , внаслідок чого вона вдарилась ліктем до стінки, крім того, вдарив потерпілу ногою в ліву ногу, спричинивши їй легкі тілесні ушкодження у вигляді синця в ділянці гомілково-ступневого суглобу.
В мотивах вироку зазначено, що обставини викладені потерпілою ОСОБА_5 у скарзі в порядку ст. 27 КПК України /в редакції ст. 1960 року/ по даній кримінальній справі щодо звинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України не підтверджуються доказами та документами, дослідженими під час судового розгляду, що стосунки між потерпілою та обвинуваченим, які носять вкрай неприязний характер, що ними і не оспрорюється, за відсутності інших доказів, суд не може надати однозначної віри показанням ОСОБА_5 та покласти їх в основу обвинувального вироку.
На вирок суду потерпіла ОСОБА_5 подала апеляцію, в якій просить скасувати вирок і справу направити на новий розгляд в суд першої інстанції, через невідповідність висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам справи.
Апелянт покликається на те, що при винесенні вироку судом не було взято до уваги неодноразові протоколи офіційних застережень про недопустимість вчинення протиправної поведінки ОСОБА_7 , якими направили його на проходження колекційної програми в Управління молоді сім'ї та спорту Департаменту гуманітарної політики ЛМР, не взято до уваги покази свідка ОСОБА_9 , який бачив, як вона із свічкою вийшла до запобіжників і який неодноразово викликав міліцію в їхню квартиру, покази свідка ОСОБА_10 , дільничного інспектора міліції про конфлікти, які виникають з приводу користування спільною квартирою.
Заслухавши доповідача, виправданого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 про відмову в задоволенні апеляції потерпілої та залишення оскаржуваного вироку суду без змін, потерпілу ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6 , на підтримання апеляції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 323 КПК України 1960 року вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Виправдовуючи ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 125 КК України щодо події, яка мала місце 27 жовтня 2011 року , судом першої інстанції, на думку колегії суддів, судове слідство у справі проведено однобічно, в порушення вимог закону суд допустив упереджене ставлення до пояснень потерпілої ОСОБА_5 не взявши їх до уваги пославшись на те, що обставини, викладені потерпілою у скарзі в порядку ст.27 КПК України не підтверджується доказами та документами, дослідженими під час судового розгляду. Відповідно до п. 8 ст. 32 КПК України потерпіла,обвинувачений , підозрюваний є учасниками кримінального процесу, тому суд повинен обґрунтувати на якій підставі суд не бере показання потерпілої про обставини вчинення злочину до уваги та чому надає віри показам ОСОБА_7 , відповідно до яких він не визнав своєї вини у пред'явленому потерпілою обвинувачення.
Відповідно до ч.4 ст. 334 КПК України 1960 року мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлене підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Не допускається включення у вироку формулювань, які ставлять під сумнів невинність виправданого.
Згідно з п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» зі змінами у мотивувальній частині виправдувального вироку належить викласти формулювання обвинувачення, за яким підсудного було віддано до суду; результати дослідження, аналізу і оцінки доказів як тих, що були зібрані на попередньому слідстві, так і поданих в судовому засіданні, а також мотивовані висновки суду про недоведеність події злочину; відсутність у діях підсудного складу злочину чи недоведеність його участі у вчиненні злочину.
Однак, зазначених вимог Закону та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України судом першої інстанції не було дотримано.
В мотивувальній частині вироку суд покликається як на обставину, яка виправдовує ОСОБА_7 те, що судом не здобуто доказів , які б свідчили про умисне заподіяння 27.10.2011 року ОСОБА_5 легкого тілесного ушкодження підсудним , доводи потерпілої про те, що підсудний вже притягувався до відповідальності за нанесення тілесних ушкоджень в жодному разі не може бути доказом вчинення ним злочину, також те, що свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 підтвердили лише факт неприязних стосунків між обвинуваченим та потерпілою, проте жодним чином їх показання не підтверджують вину ОСОБА_7 у вчиненні злочину.
Постановлюючи виправдувальний вирок суд першої інстанції не надав належної оцінки неодноразовим зверненням як потерпілої так і виправданого у правоохоронні органи щодо протиправних дій відносно один одного, хоча в матеріалах справи по даних обставинах наявні докази.
Що ж стосується висновку судово-медичної експертизи № 2894 від 29 жовтня 2011 року про заподіяння ОСОБА_5 легкого тілесного ушкодження, то такий предметом аналізу та обґрунтування судом першої інстанції не був, у рішенні не вмотивовано, чому цей висновок не береться судом до уваги, не встановлено сам механізм походження вказаних тілесних ушкоджень.
Також , як вбачається з протоколу судового засідання від 02.06.2014 року в порушенням вимог ст.297 ч.1,2 КПК України цивільний позов у справі не оголошувався, в матеріалах справи взагалі відсутня позовна заява про стягнення моральної шкоди, яка повинна бути вмотивована і відповідати вимогам ЦПК України, але суд вирішив питання про моральну шкоду.
Крім цього, в протоколі судового засідання від 07.10.2014 року не зазначено, які саме документи, що є доказами в справі були оглянуті чи оголошені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 367 КПК України 1960 року підставами для скасування або зміни судових рішень, зазначених у ч. 1 ст. 347 цього Кодексу, при розгляді справи в апеляційному суді є однобічність або неповнота судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи.
Районний суд, постановляючи виправдувальний вирок, не в повній мірі дослідив та належним чином не оцінив усі докази в їх логічній послідовності та обставини, які мають істотне значення для справи.
За таких обставин, на думку колегії суддів, оскаржуваний вирок суду належить скасувати в зв'язку з однобічністю і неповнотою судового слідства, а справу направити на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.
При новому судовому розгляді суд першої інстанції повинен дати ґрунтовну оцінку доказам, що містяться у справі, та залежно від установленого ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 362, 365, 366, 367 КПК України /1960 року/, колегія суддів,
апеляцію потерпілої ОСОБА_5 - задоволити.
Вирок Галицького районного суду м. Львова від 16 жовтня 2014 року про визнання невинуватим та виправдання за ч. 1 ст. 125 КК України ОСОБА_7 скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4