Справа № 462/8000/13 Головуючий у 1 інстанції: Боровков Д.О.
Провадження № 22-ц/783/3984/14 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.
Категорія: 19
16 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого судді - Струс Л.Б.
суддів: Кабаля І.І., Шумської Н.Л.
при секретарі: Бадівській О.О.
за участю: представників ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ТзОВ «Кредитні ініціативи» на заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 03 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ПАТ «Акціонерний комерційний Промислово-інвестиційний банк», треті особи: Орган опіки і піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6, ТзОВ «Кредитні ініціативи» про встановлення нікчемності договору іпотеки,
ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, в якому просить встановити нікчемність договору іпотеки з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 31 січня 2008 року, укладеного між АК Промислово-інвестиційний банк та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 207. Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до п. 1.2 цього договору предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1. Вказаний договір іпотеки є нікчемним на підставі ч. 1 ст. 224 ЦК України, так як вчинений без дозволу органу опіки та піклування, який був необхідний при його укладенні в силу приписів ч.2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» та ч.ч. 2, 4 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей». Станом на момент укладення договору іпотеки він був неповнолітнім. Відповідно до ч.2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Вказує що він зареєстрований у зазначеній квартирі. У зв'язку з наведеним, просить позов задовольнити.
Заочним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 03 квітня 2014 року позов задоволено. Встановлено нікчемність договору іпотеки з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 31 січня 2008 року, укладеного між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 207.
Дане рішення оскаржив представник ТзОВ «Кредитні інціативи» - ОСОБА_3 подавши апеляційну скаргу, в якій зазначає, що при ухвалені рішення судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи. Вказує, що відповідачка не повідомила про те, що у квартирі прописані неповнолітній син ОСОБА_4, а тому під час укладення договору іпотеки, у банку та у нотаріуса не було інформації про реєстрацію (проживання) у квартирі неповнолітнього на той час позивача. Звертає увагу, що подана ОСОБА_5 довідка з місця проживання про склад сім'ї № 1849 від 26.11.2007 року містила усі необхідні реквізити і у нікого не було сумнівів щодо дійсності наведеній у ній даних. Окрім того, зазначає, що позивач не надав суду жодного належного доказу, який би підтверджував недійсність довідки з місця проживання про склад сім'ї № 1849 від 26.11.2007 року.
Просить скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 03.04.2014 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. Також просить судові витрати по даній справі покласти на позивача.
ОСОБА_5, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та представники ПАТ «Акціонерний комерційний Промислово-інвестиційний банк», Органу опіки і піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради в судове засідання не з'явилися, хоча про розгляд справи повідомлялися належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення (а.с. 228, 230-232), про причини неявки суд не повідомлено та з клопотанням про відкладення розгляди справи не звертався, тому розгляд справи відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України здійснюється колегією суддів за відсутності осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, представників ОСОБА_2, ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. На підставі ст.ст. 10, 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.
Судом встановлено, що 31.01.2008 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 207 (а.с.4-9).
Згідно п.1.1 даного договору він забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору № 48 від 30 січня 2008 року (а також договорів про внесення змін до нього), укладеного між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_5, за умовами якого остання зобов'язана в порядку, передбаченому кредитним договором, повернути іпотекодержателю до 19.01.2028 року кредит у розмірі 25 000,00 євро, проценти за користування ним у розмірі 11 відсотків річних, проценти за неправомірне користування кредитом, сплатити неустойку (пеню, штрафи), а також відшкодувати іпотекодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання іпотекодавцем умов Кредитного договору у розмірі і у випадках., передбачених кредитним договором. Предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1.
Пунктом 2.1 договору іпотеки передбачено, що іпотекодавець заявляє та гарантує, що на момент укладення договору відсутні права будь-яких третіх осіб щодо предмета іпотеки.
З метою укладання вищевказаних договорів іпотеки та кредиту відповідачкою ОСОБА_5 була надана банку та приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 довідка ЛКП «Левандівка» № 1849 від 26.11.2007 року, відповідно до якої у квартирі АДРЕСА_1 прописана лише ОСОБА_7 (а.с.82).
Матеріалами справи встановлено, що згідно відомостей будинкової книги та паспорту громадянина України позивач ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є сином відповідачки ОСОБА_7, та який на час укладання договору іпотеки був неповнолітнім та зареєстрований у квартирі, що є предметом іпотеки з 18.05.2001 року (а.с.10,142-149).
Відповідно до ст. 3 Конвенції «Про права дитини», схваленої резолюцією 44-сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Частиною 6 ст. 203 ЦК України передбачено, що правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 224 ЦК України правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (стаття 71 цього Кодексу), є нікчемним. На вимогу заінтересованої особи такий правочин може бути визнаний судом дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідає інтересам фізичної особи, над якою встановлено опіку або піклування.
Відповідно ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки та піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про застосування практики розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.
Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.
Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Відповідно до п. 44 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" згідно зі статтею 32 ЦК України, статтею 177 СК України та статтею 17 Закону України "Про охорону дитинства" батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. У зв'язку із наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки.
Задовольняючи позов ОСОБА_4 щодо встановлення нікчемності договору іпотеки від 31 січня 2008 року укладеного між ПАТ «Акціонерний комерційний Промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_5, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відповідачкою ОСОБА_5 для укладення договору іпотеки не отримано дозволу органу опіки і піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради.
Колегія судді не погоджується із зазначеним висновком районного суду, виходячи з наступного.
Як встановлено судом, що при укладенні договору іпотеки відповідачкою було подано довідку ЛКП «Левандівка» № 1849 від 26.11.2007 року, відповідно до якої у квартирі АДРЕСА_1 прописана лише вона.
Таким чином, договір іпотеки від 31 січня 2008 року, укладений між АК Промислово-інвестиційний банк та ОСОБА_5 та посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 не може вважатись нікчемним, оскільки на часі його підписання будь-яких доказів, які б вказували на його нікчемність, не було, а отже суд першої інстанції необґрунтовано визнав його нікчемним з цих підстав.
Судом першої інстанції також не спростовано як доказ вищевказаної довідки ЛКП «Левандівка» № 1849 від 26.11.2007 р.
Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин вважається правомірним не лише тоді, коли не визнаний судом недійсним, але й у тому випадку, коли його недійсність прямо не встановлена законом.
Згідно положень ст. 215 ЦК України нікчемним правочином, є правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом.
Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або заінтересованих осіб заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Враховуючи вищенаведене колегія суддів не вбачає підстав до визнання договору іпотеки від 31 січня 2008 року, укладеного між АК Промислово-інвестиційний банк та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 нікчемним.
Таким чином, заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 03 квітня 2014 року підлягає скасуванню, з постановленням нового рішення, яким в позові ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ПАТ «Акціонерний комерційний Промислово-інвестиційний банк», треті особи: Орган опіки і піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6, ТзОВ «Кредитні ініціативи» про встановлення нікчемності договору іпотеки відмовити.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин справи.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.209, 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, ст.ст.309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ТзОВ «Кредитні ініціативи» задовольнити.
Заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 03 квітня 2014 року скасувати та ухвалити нове яким у позові ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ПАТ «Акціонерний комерційний Промислово-інвестиційний банк», треті особи: Орган опіки і піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6, ТзОВ «Кредитні ініціативи» про встановлення нікчемності договору іпотеки відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий Л.Б. Струс
Судді І.І. Кабаль
Н.Л. Шумська