Справа № 454/2182/14-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/783/780/14 Доповідач: ОСОБА_2
23 грудня 2014 року м. Львів.
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
під головуванням судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу виконуючого обов'язки прокурора Львівської області ОСОБА_6 у кримінальному провадження № 12014140310000359 на вирок Сокальського районного суду Львівської області від 17.10.2014р., яким ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою АДРЕСА_2 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого за адресою АДРЕСА_3 визнано винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України
з участю прокурора ОСОБА_10
виконуючий обов'язки прокурора Львівської області ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить вирок Сокальського районного суду Львівської області від 17.10.2014р. в частині застосування до ОСОБА_9 Закону України « Про амністію у 2014 році» змінити з підстав неправильного застосування Закону України про кримінальну відповідальність, ухвалити новий вирок яким засудити ОСОБА_9 за ч.2 ст. 296 КК України до покарання у вигляді 2 років позбавлення волі. На підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільнити ОСОБА_9 від відбування призначеного цим вироком покарання.
Виключити з вироку покликання на ст.ст. 70, 72 КК України. Вирок Жовківського районного суду Львівської області від 22.11.2013 року, яким ОСОБА_9 засуджено за ч.2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі з випробуванням із встановленням іспитового строку на 2 роки, виконувати самостійно. В решті вирок залишити без змін.
Вироком Сокальського районного суду Львівської області від 17 жовтня 2014 року ОСОБА_7 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України та призначено покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України, звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановити йому іспитовий строк в 1 (один) рік. Покладено обов'язки згідно ст.76 КК України.
Визнано ОСОБА_8 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України та призначено покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України, звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановити йому іспитовий строк в 1 (один) рік. Покладено обов'язки згідно ст.76 КК України
ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України та призначено покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію» від 08.04.2014р. звільнено ОСОБА_9 від відбування призначеного цим вироком покарання.
На підставі ст.ст. 70, 72 КК України, дане покарання та покарання, призначене ОСОБА_9 вироком Жовківського районного суду Львівської області від 22.11.2013 р. у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі визначено до самостійного виконання.
У своїх доводах на підтвердження апеляційних вимог прокурор погоджується із судом першої інстанції щодо підстав застосування до ОСОБА_9 . Закону України «Про амністію у 2014 році», при цьому вказує, що суд неправильно застосував Закон України про кримінальну відповідальність при визначенні ОСОБА_9 , остаточного покарання.
На його думку, суд застосував до ОСОБА_9 закон, який не підлягає застосуванню, а саме ст.ст. 70,72 КК України, при цьому не визначивши вирок Жовківського районного суду Львівської області від 22.11.2013 р. до самостійного виконання, призначив ОСОБА_9 реальне відбування цього вироку. Однак, попередній вирок підлягав до виконання із застосуванням ст. 75 КК України.
При апеляційному розгляді справи прокурор підтримав вимогу та доводи його апеляційної скарги.
Згідно вироку суду, 10 квітня 2014 року близько 10 години 30 хвилин обвинувачений ОСОБА_7 , знаходячись на подвір'ї господарства, своєї колишньої співмешканки ОСОБА_11 , що в АДРЕСА_4 , на ґрунті існуючих особистих неприязних відносин, діючи з хуліганських спонукань, вчинив з потерпілою ОСОБА_11 сварку, під час якої використовуючи свою фізичну перевагу, схопив останню рукою за волосся та став її шарпати, спричинивши фізичний біль. Присутній при вказаних діях потерпілий ОСОБА_12 , який являється співмешканцем ОСОБА_11 , заступився за останню, підійшовши до обвинуваченого ОСОБА_7 та висловивши законні вимоги, про припинення хуліганських дій. ОСОБА_7 будучи настирливим у вчиненні хуліганства, грубо порушуючи громадський порядок, виражаючи явну неповагу до суспільства, нехтуючи загальноприйнятими правилами поведінки у суспільстві, діючи з особливою зухвалістю, супроводжуючи свої дії нецензурною лайкою, наніс ОСОБА_12 два удари кулаком по обличчі. ОСОБА_12 з метою припинення хуліганських дій ОСОБА_7 , схопив останнього за руки та поваливши на землю, став утримувати його, висловлюючи при цьому законні вимоги про припинення хуліганських дій.
В цей час обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , які знаходились на дорозі поряд з господарством ОСОБА_11 та чекали свого товариша ОСОБА_13 помітивши, що ОСОБА_12 утримує ОСОБА_7 лежачи на землі, діючи з хуліганських спонукань, забігли на подвір'я господарства ОСОБА_14 , де грубо порушуючи громадський порядок, виражаючи явну неповагу до суспільства, нехтуючи загальноприйнятими правилами поведінки у суспільстві, використовуючи свою кількісну та фізичну перевагу, діючи з особливою зухвалістю, стали удвох наносити удари ногами по тулубу ОСОБА_12 , поваливши його на землю.
Продовжуючи вчиняти свої спільні хуліганські дії, ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 грубо порушуючи громадський порядок, виражаючи явну неповагу до суспільства, нехтуючи загальноприйнятими правилами поведінки у суспільстві, використовуючи свою фізичну перевагу, діючи з особливою зухвалістю, обступили та заблокували ОСОБА_12 біля металічної огорожі, де спільно стали наносити йому множинні удари руками та ногами по голові та тілу, причинивши тілесні ушкодження.
Таким чином, в діях ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , має місце хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчиненні групою осіб, тобто склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України.
Заслухавши доповідача, прокурора, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягають до часткового задоволення із наступних підстав.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов до висновку про винуватість ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, однак призначаючи покарання ОСОБА_9 неправильно застосував Закон України про кримінальну відповідальність.
В своїй апеляційній скарзі, прокурором вірно зазначено, що Закон України «Про амністію у 2014 році» передбачає звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими та особливо тяжкими, та за злочини, які не є особливо тяжкими, щодо певної категорії осіб, визначених у статті 1 вказаного закону.
Також, колегія суддів погоджується з доводами прокурора, що із змісту ст.8 Закону України «Про амністію у 2014 році» випливає, що амністію, застосовується до осіб, які звільнені судом від відбування покарання з випробуванням і до закінчення визначеного судом іспитового терміну знову вчинили злочин середньої тяжкості, невеликої тяжкості, як це спостерігається у вказаному вироку під час застосування вищевказаного Закону стосовно ОСОБА_9 .
Судом першої інстанції не було взято до уваги вказаного та призначено покарання, яке не відповідає вимогам Закону.
Визначаючи до самостійного виконання вироку Жовківського районного суду Львівської області від 22.11.2013р, суд першої інстанції покликається на вимоги ст.ст. 70, 72 КК України, що суперечить кримінальному процесуальному закону.
Враховуючи вище наведене, колегія суддів вважає, що вирок Сокальського районного суду Львівської області від 17.10.2014р. слід змінити, виключити покликання на ст.ст. 70,72 КК України.
Крім того, оскільки вирок Жовківського районного суду Львівської області від 22.11.2013 року виконується самостійно, а відтак покликання в резолютивній частині на нього є зайвим.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу виконуючого обов'язки прокурора Львівської області ОСОБА_6 задоволити частково.
Вирок Сокальського районного суду Львівської області від 17.10.2014р. - змінити.
Виключити покликання у резолютивній частині вироку на застосування до ОСОБА_9 ст. 70, 72 КК України.
Вирок Жовківського районного суду Львівської області від 22.11.2013 року, яким ОСОБА_9 засуджено за ч.2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі з випробуванням із встановленням іспитового строку на 2 роки, виконувати самостійно.
В решті вирок залишити без змін.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4