Справа № 449/93/14 Головуючий у 1 інстанції: Борняк Р.О.
Провадження № 22-ц/783/7084/14 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.
Категорія:47
16 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :
Головуючого судді: Мікуш Ю.Р.
Суддів: Ніткевича А.В., Тропак О.В.
Секретар: Гацій І.І.
З участю : позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, представника відповідачки ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 24 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, третя особа: Станимирська сільська рада про усунення перешкод в користуванні присадибною земельною ділянкою і будинком,-
Оскаржуваним рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 24 вересня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_2
В апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом першої інстанції не взято до уваги, що споруда висотою 2,5 м. та довжиною 8 м. встановлена відповідачем протиправно всупереч нормам і правилам встановлених ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності». Дана споруда створює затінення грядок та самого будинку, а тому порушує вимоги ст.103 Земельного кодексу України та його права у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову
Заслухавши пояснення апелянта ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення з приводу апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_4, вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково.
Матеріалами справи та судом встановлено, що сторони по справі є сусідами, їх розділяє межа через яку проходить сітчаста огорожа.
На межі земельної ділянки на якій встановлена сітчаста огорожа висотою 1 м.10 см та розділяє земельні ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_5 встановлено суцільний дерев»яний щит ( МАФ) (а.с.78). Щит знаходиться на приватизованій земельній ділянці ОСОБА_5 на відстані 2 м. 80 см від огорожі в сторону житлового будинку відповідачки ОСОБА_5 та відповідає південній стороні географічного положення. Щит закріплений металевими хомутами, які закопані в землю на глибину 60 см, суцільний фундамент відсутній.
Відповідно до довідки виконкому Станимирської сільської Ради Перемишлянського району Львівської області від 11 липня 2014 року №541 вбачається, що ОСОБА_5 жителька АДРЕСА_1 має у своєму користуванні земельну ділянку площею 0,5318 га, з них: 0,25 для ОЖБ в тому числі: 0,1458 га б/насадження; 0,1042 під будівлями і дворами; 0,2818 га для ведення ОСГ.
У рішенні Станимирівської сільської Ради Перемишлянського району Львівської області Х11 сесія У скликання №150 від 04 квітня 2008 року зазначено, що ОСОБА_5 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку 0,25 га в межах населеного пункту с.Ганачівка (присадибна ділянка) та для ведення особистого селянського господарства 0,2818 га( присадибна ділянка). (а.с.43,44).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача на підставі ст.267 п.4 ЦК України - сплив строку позовної давності, суд помилково виходив із даних щодо встановлення огорожі ОСОБА_5 у 2006 році у вигляді дерев»яного щита на межі між садибою ОСОБА_5 та ОСОБА_2 та щодо зазначеної огорожі та її знесення було рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 22 грудня 2006 року, яке набрало законної сили та виконано ДВС Перемишлянського РУЮ.
Згідно пояснень сторін, новий суцільний дерев»яний щит, який є предметом спору встановлений відповідачкою у 2013 році.
Згідно ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ст.309 ч.1 п.4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права..
У відповідності до ст.373 ч.4 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Частиною 1 ст.375 ЦК України зазначається, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй земельній ділянці іншим особам.
Із матеріалів справи вбачається, що суцільний дерев»яний щит (МАФ) побудовані на присадибній земельній ділянці ОСОБА_5, що належить їй на праві власності та має цільове призначення обслуговування житлового будинку.
Дерев»яний щит примикає до стіни житлового будинку та знаходиться на відстані 2м 80 см від межі огорожі в сторону земельної ділянки ОСОБА_5
Колегія суддів вважає безпідставним посилання позивача ОСОБА_2 на вимоги ст.386,391 ЦК України та ст.152 ЗК України, оскільки спірна будівля не знаходиться на земельній ділянці позивача та його право володіння, користування майном відповідачкою не порушені.
Щодо доводів апеляційної скарги на які посилається позивач ОСОБА_2, що споруджений щит створює йому незручності, затіняючи ріст культурних рослин та вікон, колегія суддів відхиляє такі, так як паралельно із щитом знаходиться земельна ділянка ОСОБА_2, яка призначена не для посадки культурних рослин, а для обслуговування житлового будинку, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серія 1У- ЛВ № 078977 від 12 березня 1999 року.
Доводи позивача в апеляційній скарзі про порушення відповідачкою ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» суд відхиляє так як контроль за такими є компетенцією органів місцевого самоврядування, які зобов»язані контролювати використання громадянами земельної ділянки відповідно до її цільового використання та не допускати порушення незаконних забудов чи самочинного будівництва.
Виходячи із вище зазначеного, колегія суддів вважає за необхідне постановити нове рішення, яким відмовляє позивачу у задоволенні його позовних вимог, однак за безпідставністю.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4, 314 ч.2, 316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 24.09.2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у позові за безпідставністю.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий Ю.Р.Мікуш
Судді: А.В.Ніткевич
О.В.Тропак