Справа № 464/8468/14 Головуючий у 1 інстанції: Тімченко О.В.
Провадження № 22-ц/783/7135/14 Доповідач в 2-й інстанції: Богонюк М. Я.
Категорія: 60
11 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого судді: Богонюка М.Я.
Суддів: Ванівського О.М., Шашкіної С.А.
При секретарі: Жукровській Х.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 18 серпня 2014 року, -
Оскаржуваною ухвалою відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_2, заінтересована особа Шоста ЛДНК про встановлення факту, що має юридичне значення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Апелянт вважає, що ухвалу суду постановлено з порушенням норм процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи. Покликається на те, що жодного спору з приводу спадкового майна чи будь - якого іншого майна, належного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 немає, сам факт реєстрації права власності на спадкове майно аж ніяк не свідчить про спір про право. А відтак суд неправомірно відмовив у відкритті провадження по справі.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.4 ст. 256 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 р. зі змінами, внесеними 25.08.1998 р. у разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Судом та матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 звернувся в суд з заявою про встановлення факту, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 та ОСОБА_3, на майно якого накладено заборону згідно з записом №48 від 05.07.1970 року в реєстрі накладення та знятих арештів (заборон) Бібрської (Пустомитівської) ДНК Львівської області за 1951-1971 роки, є різними особами.
Відмовляючи у відкритті провадження суд виходив з того, що із змісту заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, оскільки встановлення юридичного факту необхідне заявнику для оформлення спадщини та отримання свідоцтва на спадкування, подальшої реєстрації ним права власності у встановленому порядку - через реєстр прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягає розгляду в порядку позовного провадження.
Однак, колегія суддів вважає такі висновки суду передчасними, такими що не в повній мірі відповідають вимог процесуального права.
Частиною 1 статті 256 ЦПК України передбачений перелік фактів, що мають юридичне значення, які встановлюються судом.
В частині 2 цієї ж статті ЦПК України зазначено, що в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер його батько ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після його смерті він звернувся до Шостої Львівської державної нотаріальної контори для оформлення спадщини, однак нотаріусом при перевірці в Державному реєстрі було виявлено заборону на нерухоме майно ОСОБА_3 на підставі договору застави, посвідченого Пустомитівською нотаріальною державною конторою. А відтак ОСОБА_2 просить встановити юридичний факт, що його батько ОСОБА_3 та ОСОБА_3 на майно якого встановлено заборону є різними особами.
При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази чи інші дані, які б давали підстави стверджувати про те, що встановлення такого факту свідчить про виникнення спору щодо спадкового майна. Окрім того, визнання такого факту безпосередньо не встановлює права ОСОБА_2 на майно ОСОБА_3 та не породжує спору щодо наявності такого права у інших можливих спадкоємців.
У випадку, якщо в ході розгляду справи судом все ж буде встановлено спір про право, який безпосередньо буде пов'язаний із встановленням того факту, що ОСОБА_3 та ОСОБА_3 на майно якого встановлено заборону є різними особами, суд не позбавлений можливості залишити заяву ОСОБА_2 в цій частині без розгляду.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, установлений для його вирішення.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції відмовляючи у відкритті провадження у справі передчасно та формально підійшов до вирішення даного питання і належним чином не з'ясував та не перевірив наявність належних правових підстав для відмови у відкритті провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 2 п. 4, 312 ч. 1 п. 3, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 18 серпня 2014 року - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Головуючий:
Судді: