Запорізької області
03.07.06 Справа № 22/108/06
Суддя Скиданова Ю.О.
За позовом дочірньої компанії “Газ України» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України», м. Київ
до Гуляйпільського комунального підприємства “Теплокомунсервіс», м. Гуляйполе Запорізької області
Суддя
Ю.О. Скиданова
Представники:
від позивача:
Данько А.Б. представник на підставі довіреності № 140/102 від 23.06.2006р.
від відповідача:
Тенькаєва О.Є. представник на підставі довіреності № 181 від 10.01.2006р.
Заявлені вимоги про стягнення з Гуляйпільського комунального підприємства “Теплокомунсервіс» на користь ДК “Газ України» “НАК “Нафтогаз України» 8098,04грн. основного боргу, 762,19 грн. пені на підставі договору № 06/03-3914ТЕ-13 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій від 31.12.2003р., укладеного між сторонами у справі, а також 1669,03 грн. інфляційних витрат та 3% річних у розмірі 350,65 грн.
Ухвалою суду від 10.05.2006р. позовна заява прийнята судом до розгляду, порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 05.06.2006р.
Враховуючи клопотання представників сторін розгляд справи здійснюється без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
За клопотанням відповідача в порядку ст.. 77 ГПК України, в межах строків, передбачених ст. 69 ГПК України, розгляд справи відкладався. Останнє засідання відбулося 03.07.2006р.
Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, що викладені в позовній заяві.
Відповідач проти позову заперечив. Факт невиконання прийнятих на себе за договором зобов'язань пояснює скрутним фінансовим становищем підприємства відповідача, стверджує, що заявлена до стягнення сума основного боргу у розмірі 8098,04 грн. є реструктизованою. І як наслідок, вимоги в частині стягнення пені, інфляційних витрат та 3% річних вважає заявленими безпідставно, посилаючись на ст. 5 Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію», відповідно до якої на суму реструктуризованої заборгованості не нараховуються пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг. На суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам, енергогенеруючим компаніям та підприємствам Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України» на їх недоїмку з платежів до бюджетів усіх рівнів. На підставі викладеного, в задоволенні позову просить відмовити.
Крім того, в судовому засіданні надав суду заяву, у якій просить надати розстрочку виконання рішення на 6 місяців рівними частинами.
Вказана заява прийнята судом до розгляду.
Представник позивача проти надання судом розстрочки виконання рішення на 6 місяців не заперечив
В судовому засіданні, яке відбулося 03.07.2006р., за згодою представників сторін в порядку ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що 31.12.2003р. між дочірньою компанією “Газ України» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України» (Постачальник) та Гуляйпільським комунальним підприємством “Теплокомунсервіс» (Покупець) укладено договір № 06/03-3914ТЕ-13 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій (в подальшому -Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупцю в 2004 році природний газ, а Покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.
Порядок та умови проведення розрахунків визначені розділом 6 Договору. Так, п. 6.1 Договору сторони передбачили, що оплата здійснюється Покупцем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на рахунок Постачальника протягом місяця поставки 100% вартості фактично спожитих та протранспортованих обсягів газу. Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за звітним місяцем.
За своєю природою правовідносини сторін є господарськими. Згідно з приписами п. 4 Прикінцевих положень господарського кодексу України, цей кодекс застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання ним чинності. Щодо господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Оскільки спірні правовідносини виникли до набрання чинності ГК України, але продовжують існувати до теперішнього часу, до них застосовуються норми Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчиняти певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею ст. 193 ГК України, зокрема п.п. 1,7 встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить цивільний кодекс України, ст. 526 якого передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як свідчать надані до суду акти прийому-передачі (копії яких містяться в матеріалах справи) позивач здійснив передачу відповідачу природного газу відповідно до умов договору протягом січня-квітня 2004 р. та жовтня -грудня 2004 р. в об'ємі 2421252 тис. куб.м. на на загальну суму 508462,96 грн.
Встановлено, що відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання, оплативши лише частину поставленого природного газу у сумі 500364,92 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, решта вартості поставленого природного газу відповідачем не сплачена, внаслідок чого на день розгляду спору він має заборгованість перед позивачем у розмірі 8098,04 грн.
Оплату даної суми відповідач не довів, тому вимоги позивача в частині стягнення з Гуляйпілького КП “Теплокомунсервіс» основного боргу у сумі 8098,04грн. слід визнати документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
П. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 7.2 Договору, відповідно до якого в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, визначені у п. 6.1 даного Договору, Покупець сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Згідно з п. 7.5 Договору штраф та пеня нараховуються Постачальником протягом шести місяців, що передує моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.
Відповідно до розрахунку позивача сума пені за період часу з 03.11.2005р. по 03.05.2006р. складає 762,19 грн.
Факт прострочення платежу матеріалами справи доведений, отже вимоги в частині стягнення пені є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення інфляційних витрат за період часу з січня 2005 р. по лютий 2006р. у сумі 1669,03 грн. та 3% річних за період часу з 11.01.2005р. по 03.05.2006р. у сумі 350,65 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дані вимоги обґрунтовані. Сума 3% річних, що підлягає стягненню за період часу 11.01.2005р. по 03.05.2006р. складає 350,65 грн., а сума витрат, понесених позивачем внаслідок інфляційних процесів за період часу з січня 2005 р. по лютий 2006р. становить 1669,03 грн.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідача на користь позивача стягується 8098,04 грн. основного боргу, 762,19 грн. пені, 1669,03 грн. інфляційних витрат та 350,65 грн. 3% річних.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Заперечення відповідача щодо вимог в частині стягнення пені судом до уваги не приймаються, оскільки відповідачем всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, не доведено той факт, що заборгованість відповідача по даній справі є реструктуризованою. Крім того, заперечення відповідача в частині вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних витрат також не приймаються судом до уваги, оскільки інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних -платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та зв'язку з цим вони не відносяться до штрафних санкцій і є самостійними заходами забезпечення зобов'язань.
Судом клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення на 6 місяців рівними частинами розглянуто.
В підтвердження скрутного фінансового становища відповідач надав суду наступні документи:
- довідку № 328 від 29.06.2006р., підписану начальником та головним бухгалтером Гуляйпільського комунального підприємства “Теплокомунсервіс», яка свідчить про те, що заборгованість бюджетних організацій перед підприємством за житлово-комунальні послуги станом на 01.05.2006 р. становить 52,9 тис. грн., госпрозрахункових організацій -384,4 тис. грн.;
- довідку № 272 від 05.06.2006 р., підписану начальником Гуляйпільського комунального підприємства “Теплокомунсервіс», яка свідчить про те, що заборгованість населення перед підприємством за житлово-комунальні послуги, на 01.05.2006 р. становить -859,9 тис. грн.;
- звіт про фінансові результати і дебіторську та кредитну заборгованість за січень - червень 2006 р.;
- довідку № 91 від 20.05.2006 р., підписану начальником Гуляйпільського комунального підприємства “Теплокомунсервіс», яка свідчить про те, що згідно Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожитий газ та електроенергію» № 554 від 20.02.2003 року підприємством було укладено 489 договорів реструктуризації з населенням на суму -722,00 тис. грн.;
- баланс підприємства станом на 01.04.2006 р.
Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Вивчивши вищезазначені документи, враховуючи той факт, що позивач в судовому засіданні пояснив , що він не заперечує проти надання розстрочки виконання рішення, суд вважає за доцільне вказану заяву задовольнити та розстрочити виконання рішення на 6 місяців рівними частинами щомісяця.
У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 175, 193, 230 господарського кодексу України, ст.ст. 526, 625 цивільного кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Гуляйпільського комунального підприємства “Теплокомунсервіс» (70200, Запорізька область, м. Гуляйполе, вул. 3 Інтернаціоналу, 62, п/р 26007302133 в Держощадбанку, МФО 373168, код ЄДРПОУ 03345627) на користь дочірньої компанії “Газ України» національної акціонерної компанії “Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, р/р № 260083013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012, код ЄДРПОУ 31301827) 8098 (вісім тисяч дев'яносто вісім) грн.04 коп. основного боргу, 762 (сімсот шістдесят дві) грн. 19 коп. пені, 1669 (одна тисяча шістсот шістдесят дев'ять) 03 коп. інфляційних витрат та 350 (триста п'ятдесят) грн. 65 коп. 3% річних. Розстрочити виконання рішення на 6 (шість) місяців рівними частинами по 1813 (одна тисяча вісімсот тринадцять) грн. 32 коп. щомісяця. Видати наказ.
Стягнути з Гуляйпільського комунального підприємства “Теплокомунсервіс» (70200, Запорізька область, м. Гуляйполе, вул. 3 Інтернаціоналу, 62, п/р 26007302133 в Держощадбанку, МФО 373168, код ЄДРПОУ 03345627) на користь дочірньої компанії “Газ України» національної акціонерної компанії “Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, р/р № 260083013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012, код ЄДРПОУ 31301827) 108 (сто вісім) грн. 80коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.
Рішення оформлено і підписано відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 17 липня 2006 року.
Суддя Ю.О. Скиданова