4 жовтня 2006 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді Харченка В.В., суддів: Берднік І.С., Васильченко Н.В., Кравченко О.О., Матолича С.В.,
при секретарі: Мельник І.М., за участю представника відповідача Перунової Т.Г., розглянувши в судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом Тернопільського міського центру зайнятості до Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об'єднання "Текстерно" про стягнення 659,22грн., за касаційною скаргою Тернопільського міського центру зайнятості на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17 січня 2006 року,-
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 27 жовтня 2005 року позовні вимоги Тернопільського міського центру зайнятості до Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об'єднання "Текстерно" про стягнення 659,22грн. задоволено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що позивачем було зроблено витрати з перепідготовки (професійного навчання) працівника ОСОБА_1., звільненого відповідачем, та виплачено зазначеному працівнику матеріальні допомогу.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17 січня 2006 року вищезазначене рішення Господарського суду Тернопільської області від 27 жовтня 2005 року змінено, в частині вимог про стягнення 413,65грн. відмовлено. На обґрунтування відмови у позові суд апеляційної інстанції послався на те, що згідно з чинним законодавством такі виплати здійснюються за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції від 17 січня 2006 року Тернопільський міський центр зайнятості звернувся з касаційною скаргою, у якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17 січня 2006 року скасувати, рішення Господарського суду Тернопільської області від 27 жовтня 2005 року залишити в силі.
Касаційна скарга ґрунтується на невірному застосуванні судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема на те, що пунктом 4 статті 26 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено відшкодування всіх витрат, понесених центром зайнятості.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Судами як першої так і апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем було здійснено витрати в сумі 245,57грн. з професійного навчання ОСОБА_1., звільненої відповідачем у зв'язку із скороченням штатів та виплачено зазначеній особі 413,65грн. матеріальної допомоги.
Згідно з частиною 4 статті 26 Закону України «Про зайнятість населення» для підприємств, установ та організацій, що забезпечують перенавчання вивільнених працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці, при обчисленні податку з прибутку сума балансового прибутку зменшується на розмір витрат, пов'язаних з організацією професійної підготовки таких працівників. Якщо протягом двох років, які передують вивільненню, працівник не мав можливості підвищити свою кваліфікацію чи одержати суміжну професію за попереднім місцем роботи, і якщо при працевлаштуванні йому необхідно підвищити кваліфікацію або пройти професійну перепідготовку, то витрати на ці заходи проводяться за рахунок підприємства, установи, організації, з яких вивільнено працівника.
Отже, зазначеною правовою нормою, на яку посилається скаржник передбачено фінансування за рахунок підприємств заходів з підвищення кваліфікації та професійної перепідготовки.
Натомість згідно з пунктом 29 затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 р. №308 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 р. за №916/5137 «Порядку надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного» виплата матеріальної допомоги у період професійного навчання, оплата проїзду до місця професійного навчання та у зворотному напрямку, проживання здійснюються за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Зазначеною правовою нормою, на яку послався суд апеляційної інстанції змінюючи рішення суду першої інстанції прямо передбачено джерело фінансування виплат із матеріальної допомоги, у зв'язку з чим колегією суддів вбачаються такою, що не підлягає задоволенню касаційна скарга позивача.
При встановленні наведених фактів судами не порушено норм матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги зазначений висновок суду не спростовують.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Тернопільського міського центру зайнятості залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17 січня 2006 року - без змін.
Головуючий /підпис/ В.В.Харченко
Судді /підпис/ І.С.Берднік
/підпис/ Н.В.Васильченко
/підпис/ О.О.Кравченко /підпис/ С.В.Матолич
З оригіналом вірно
суддя Н.В.Васильченко