11 жовтня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого - Цуркана М.І.
суддів: Гуріна М.І., Ліпського Д.В., Кобилянського М.Г., Юрченка В.В.
розглянувши у письмовому судовому засіданні касаційну скаргу Військового комісаріату Автономної Республіки Крим на рішення Залізничного районного суду міста Сімферополя від 16 березня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 30 червня 2005 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Військового комісаріату Автономної Республіки Крим про перерахунок розміру пенсійного забезпечення, стягнення суми заборгованості по пенсійному забезпеченню та відшкодування моральної шкоди, -
У січні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військового комісаріату Автономної Республіки Крим. Просив постановити рішення, яким зобов'язати відповідача провести перерахунок призначениї йому пенсії, як невірно нарахованої, з урахуванням 40 % надбавки за службу в Збройних силах України, передбаченою Указом Президента України № 847 від 14 липня 1999 року, премії передбаченої п.3 Постанови Кабінета Міністрів України № 829 від 22 травня 2000 року, 100 % надбавки грошового забезпечення, передбачених Указом Президента України № 173 від 23 лютого 2001 року, 90 % надбавки за безперервну службу, передбаченої Указом Президента України № 389 від 5 травня 2003 року.
Ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 30 червня 2005 року залишено без змін рішення Залізничного районного суду міста Сімферополя від 16 березня 2005 року, яким позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями відповідач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду України, який своєю ухвалою від 28 жовтня 2005 року направив її до Вищого адміністративного суду України.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Залізничного районного суду міста Сімферополя від 16 березня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 30 червня 2005 року, ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити, оскільки, на його думку, суд першої та апеляційної інстанції порушив норми матеріального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення по справі щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, а судові рішення скасуванню з ухваленням нового - про відмову у задоволенні позову з таких підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції було встановлено, що позивач є військовим пенсіонером, який звільнений з червня 1988 року.
Відповідно до статті 10 Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», який визначає умови та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців Збройних сил України, пенсійне забезпечення військовослужбовців, які мають право на пенсію здійснюється відповідними відомствами в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 3 ст. 43 вищевказаного Закону / в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин/, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей обчислюються з грошового забезпечення цих військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу. При цьому для обчислення їм пенсій враховуються відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби у порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; окладу за військове або спеціальне звання; процентної надбавки за вислугу років; додаткових видів грошового забезпечення, що надаються щомісяця (надбавки за вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби).
З наведених обставин слідує, що вказані позивачем надбавки відносяться до додаткових видів грошового забезпечення й приймаються в розрахунок при нарахуванні пенсії особам, які отримували її під час проходження служби і звільнені після їх запровадження. Під час проходження служби позивач вказаних надбавок не отримував, оскільки звільнений до їх запровадження, а тому дія вищевказаних нормативних актів на нього не поширюється.
Щодо нової редакції ч. 3 ст. 43 зазначеного Закону, де йдеться про нарахування пенсії з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, куди включається оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством" та п. 2 Перехідних положень до Закону України «Про внесення змін до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", який передбачає право на перерахунок пенсії з урахуванням зазначеного положення Закону, то вони набирають чинність з 1 січня 2005 року і не мають зворотньої сили.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 452 від 06 квітня 1998 року «Про упорядкування додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців», якою затверджені додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, що виплачуються щомісячно, премія не відноситься до додаткових видів грошового забезпечення. Тому позовні вимоги, що стосуються перерахунку призначеної пенсії з урахуванням премії в розмірі 33, 3 % задоволенню не підлягають.
Щомісячні надбавки запроваджені для військовослужбовців Указом Президента України від 23 лютого 2002 року № 173 та від 5 травня 2003 року № 389, були додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України й приймались в розрахунок при нарахуванні пенсії лише особам, які отримували її під час проходження служби й звільнені після її запровадження.
Враховуючи наведене, судом першої та апеляційної інстанції помилково зроблений висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Зазначені висновки суду першої та апеляційної інстанцій не узгоджуються з законодавчими актами, які врегульовують питання пенсійного забезпечення військовослужбовців України.
За таких обставин, коли суд першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, касаційна інстанція скасовує їх з постановленням нового - про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230 ч.5 ст.254 КАС України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Військового комісаріату Автономної Республіки Крим задовольнити.
Рішення Залізничного районного суду міста Сімферополя від 16 березня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 30 червня 2005 року скасувати, постановивши нове судове рішення.
Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військового комісаріату Автономної Республіки Крим про перерахунок розміру пенсійного забезпечення, стягнення суми заборгованості по пенсійному забезпеченню та відшкодування моральної шкоди.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
ГОЛОВУЮЧИЙ : Цуркан М.І.
СУДДІ : Гурін М.І.
Ліпський Д.В.
Кобилянський М.Г.
Юрченко В.В.