23 жовтня 2006 року м. Київ
Суддя Вищого адміністративного суду України Панченко О.І., перевіривши на відповідність вимогам ст. 213 КАС України касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Монастирського районного суду Тернопільської області від 13 серпня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 20 січня 2005 року у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Тлумацького районного суду Івано-Франківської області, апеляційного суду Івано-Франківської області про визнання недійсним правочину, оформленого судовим рішенням, -
встановив:
Із касаційної скарги вбачається, що ухвалою Монастирського районного суду від 13 серпня 2004 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 20 січня 2005 року, в прийнятті позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2. відмовлено.
Не погоджуючись із ухваленими по справі судовими рішеннями, позивачі звернулися до Верховного Суду України з касаційною скаргою в порядку передбаченому ЦПК України 1963 року, в якій просили вказані судові рішення скасувати, а справу для розгляду позову по суті направити на до апеляційного суду, як суду першої інстанції.
Листом Верховного Суду України від 19.09.2005 р. на підставі п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України касаційну скаргу зі справою було передано до Вищого адміністративного суду України для вирішення в порядку касаційного провадження.
Касаційна скарга за формою і змістом відповідає вимогам ст. 213 КАС України.
З огляду на зазначене відсутні перешкоди для її прийняття до провадження Вищого адміністративного суду України та відкриття касаційного провадження.
Керуючись ст.ст. 213, 214 КАС України, п.п. 7, 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Монастирського районного суду Тернопільської області від 13 серпня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 20 січня 2005 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого
адміністративного суду України О.І. Панченко