23 жовтня 2006 року м. Київ
Суддя Вищого адміністративного суду України Панченко О.І., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2003 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 7 жовтня 2004 року у справі за позовом ОСОБА_1 до голови Служби безпеки України, Служби безпеки України, Управління Служби безпеки України в м. Києві про поновлення на роботі та стягнення втраченого заробітку, -
встановив:
Із касаційної скарги вбачається, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2003 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 7 жовтня 2004 року, в прийнятті позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленими по справі судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою в порядку передбаченому ЦПК України 1963 року, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив вказані судові рішення скасувати, а справу передати до Печерського районного суду м. Києва для об'єднання її з іншою аналогічною справою.
Листом Верховного Суду України від 14.09.2005 р. на підставі п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України касаційну скаргу зі справою було передано до Вищого адміністративного суду України для вирішення в порядку касаційного провадження.
Касаційна скарга за формою і змістом відповідає вимогам ст. 213 КАС України.
З огляду на зазначене відсутні перешкоди для її прийняття до провадження Вищого адміністративного суду України та відкриття касаційного провадження.
Керуючись ст.ст. 213, 214 КАС України, п.п. 7, 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2003 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 7 жовтня 2004 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого
адміністративного суду України О.І. Панченко