22 грудня 2006 року.
Судова колегія з цивільних справ Апеляційного суду Одеської області в складі:
Головуючого судді- Галушко Л.А.
Суддів колегії -Плавич Н.Д., Кварталової A.M.
При секретарі -Гукаленко О.О.
За участю позивачів- ОСОБА_1, ОСОБА_2 Адвоката ОСОБА_3, ОСОБА_4
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17.10.2006 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання договору дарування недійсним
ВСТАНОВИЛА: Позивачі звернулись до суду з позовними вимогами в яких просили суд визнати недійсним договір дарування кв.АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Свої вимоги обґрунтовували тим, що ОСОБА_6 була інвалідом 1-ї групи відповідно до висновку МСЕК від 13.10.2003 року, та потребувала стороннього догляду, котрий здійснювала її племінниця ОСОБА_1 10.12.2004 року вони вирішили укласти договір довічного утримання, однак документів в квартирі не знайшли, а згодом довідались, що власником квартири в ОМБТІ та РОН значиться відповідачка за договором дарування від 28.02.2004 року. ОСОБА_6 звернулась до Малиновського районного суду м. Одеси в 2005 році щодо визнання недійсного договору дарування з тих підстав, що в момент підписання договору вона не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними. Рішенням суду вимоги було задоволено, однак провадження по справі було закрито Апеляційним судом від 29 грудня 2005 року в зв'язку зі смертю ОСОБА_6. Ще прав №2-1447-05).Позивачі вважають, що являються правонаступниками ОСОБА_6, так як являються її спадкоємцями, а тому просили визнати договір дарування недійсним з підстав ст.225 ЦК України( в редакції 2004 року),так як в момент підписання договору дарування 28.02.2004 року ОСОБА_6 не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.
Справа №22-6403-06 Головуючий 1-ї інстанції-Гранін В.Л.
Категорія-13 Доповідач:Галушко Л.А.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2006 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема посилюється на порушення її процесуальні права в зв'язку зі зміною заявлених вимог та суд безпідставно позбавив її права власності.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь суддІ-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися, обговоривши доводи апеляційних скарг, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до СТ..308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухватив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи вимоги позивачів, суд виходив з того, що вони є правонаступниками ОСОБА_6, котра в момент укладання договору дарування з відповідачкою 28 лютого 2004 року не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив та оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює.
Відповідно до ет.225 ЦК України, котра діяла в момент укладення спірного договору дарування, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті-за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не спростовуються сторонами, що позивачі є спадкоємцями після смерті ОСОБА_6 так як являються її племінниками.
Згідно висновку МСЕК від 13.10.2003 року вона є інвалідом першої групи та потребує стороннього догляду. їй встановлено діагноз-атеросклероз судин головного мозгу, дисцикуляторна енцеофалопатія 2-ого ,3-го ступеня, із синдромом судинного паркінсонізму.
Відповідно до висновку Одеської обласної клінічної лікарні №1 НОМЕР_1 ОСОБА_6 від 14 червня 2005 року 28.02.2004 року з огляду на психічні особливості стануОСОБА_6 і умови в які сприймалася подія, вона не могла його правильно сприймати і передбачати наслідки своїх дій.
Ці обставини підтверджені і лікарем-доповідачем ОСОБА_8 дані в судовому засіданні по справі №2-1447-05 року та матеріалами самої справи, оглянутої в судовому засіданні.
На підставі наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що 28.02.2004 року ОСОБА_6 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними при підписанні договору дарування з відповідачкою, а тому з підстав ст. 225 ЦК України визнав його недійсним.
Доводи апелянта про порушення її права власності не можна взята до уваги, оскільки законом передбачені підстави для визнання укладених правочинів недійсними.
Та обставина, що позивачі відмовились від вимог щодо визнання за ними права власності на спірне помешкання не є підставою для скасування законного та справедливого судового рішення та ніяким чином не порушило процесуальні права відповідачки.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст.304, п.1ст. 307, 308, 313, п.1ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати.
Апеляційну скаргу Стоги Любов Іванівни відхилити. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили/до суду касаційної інстанції.