Справа № 127/24358/14-к
1-кп/127/1467/14
24.12.2014 місто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
малолітньогопотерпілого ОСОБА_6 ,
законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці кримінальне провадження, внесене 01.10.2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014020000007090 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 02 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, громадянина України, українця, не одруженого, офіційно не працюючого, з середньо-спеціальною освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше в силу ст. 89 КК України не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України,-
ОСОБА_4 30.09.2014 року в період часу з 15:00 до 16.00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в дворі будинку АДРЕСА_2 помітив двох малолітніх осіб, а саме ОСОБА_8 17.04.2002 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 18.05.2001 ІНФОРМАЦІЯ_1 . В цей час у нього виник злочинний умиселна незаконне збагачення шляхом відкритого викрадення чужого майна. Реалізовуючи свій злочинний умисел ОСОБА_4 , діючи умисно та відкрито, вихопив з рук малолітнього ОСОБА_6 належний йому мобільний телефон марки «Samsung» моделі GT-S7262 чорного кольору (ІМЕІ1: НОМЕР_1 ; ІМЕІ2: НОМЕР_2 ) з картою пам'яті «Kingston 4GbMicroSD”, з викраденим майном покинув місце події та розпорядився ним на власний розсуд. Згідно висновку експерта № 869 від 14.10.2014 року вартість мобільного телефону марки «Samsung» моделі GT-S7262 чорного кольору (ІМЕІ1: НОМЕР_1 ; ІМЕІ2: НОМЕР_2 ) з картою пам'яті «Kingston 4GbMicroSD” на момент проведення експертизи становить 600,00 грн.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винуватість у вчиненні злочину визнав та суду повідомив, що він в той день зустрівся із знайомим та разом з ним вживав алкогольні напої. В подальшому, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в дворі будинку по АДРЕСА_2 , він побачив малолітнього ОСОБА_6 , який тримав в руках мобільний телефон. ОСОБА_4 вихопив з його рук мобільний телефон, а потім здав його в ломбард. Через деякий час він самостійно викупив зазначений мобільний телефон та передав його до міліції.
Допитаний в судовому засіданні в присутності законного представника ОСОБА_7 малолітній потерпілий ОСОБА_6 суду повідомив, що в той день він перебував з своїм товаришем ОСОБА_9 в дворі будинку АДРЕСА_2 . В той час коли він сидів на лавочці та слухав музикуз мобільного телефону до нього підійшов ОСОБА_4 та вихопив з рук телефон. Намагаючись повернути мобільний телефон, ОСОБА_6 пішов за ним та просив віддати телефон на що ОСОБА_4 , пообіцявши що поверне телефон, якщо він надасть кошти на купівлю пляшки горілки. В подальшому потерпілий разом з обвинуваченим зайшли в магазин, в якому за кошти потерпілого ОСОБА_4 купив пляшку горілки. Крім того, ОСОБА_4 потерпілому сказав, щоб той купив йому ще й булочки. ОСОБА_6 намагаючись повернути телефон, пішов в інший відділ в магазині, купив булочки, а коли вийшов з магазину, ОСОБА_4 з його телефоном він не знайшов. Раніше з ОСОБА_4 знайомий не був, проте бачив, що він гуляв в дворі будинку. На даний час телефон повернуто.
З досліджених доказів, що надані сторонами під час судового провадження вбачається, що вартість на вторинному ринку мобільного телефону «Samsung GT-S7262» без чохла з картою пам'яті «Kingston 4GbMicroSD» на момент проведення експертизи може складати 600,00 грн., що підтверджується висновком експерта № 869 від 14.10.2014 року.
З постанови про визнання речового доказу та передачу їх на зберігання від 06.10.2014 року вбачається, що мобільний телефон марки «Samsung» моделі GT-S7262 чорного кольору без чохла (ІМЕІ1: НОМЕР_1 ; ІМЕІ2: НОМЕР_2 ) з картою пам'яті «Kingston 4GbMicroSD», визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12014020010007090 та після проведення судово-товарознавчої експертизи передано на зберігання законному представнику потерпілого ОСОБА_7 , що підтверджується його розпискою від 20.10.2014 року.
Учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються.
Суд, з'ясувавши, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст обставин справи, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності їх позиції та роз'яснивши, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавленні права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказівщодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються.
Аналіз наведених доказів свідчить, що винуватість ОСОБА_4 є доведеною, оскільки підтверджена показаннями обвинуваченого, неповнолітнього потерпілого, які узгоджуються між собою та з висновком експерта. Вказані докази суд приймає до уваги як належні та допустимі, та вважає їх достатніми для висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 .
Так, обвинувачений ОСОБА_4 повідомив суду всі обставини вчинення злочину, об'єктивні дії, які підтверджують наявність умислу обвинуваченого на відкрите заволодіння майном малолітнього потерпілого. Так, з показань обвинуваченого вбачається, що він, діючи відкрито, вихопив мобільний телефон з рук малолітньої особи та ОСОБА_4 , досягши своєї мети, в подальшому розпорядився майном на свій розсуд. Такі показання обвинуваченого повністю узгоджуються з показаннями малолітнього потерпілого у справі ОСОБА_6 , який також суду повідомив данні, які підтверджують відкритий спосіб заволодіння майном. При цьому обвинувачений підтвердив те, що він розпорядився майном малолітнього потерпілого, а саме здав його у ломбард.
Суд приймає до уваги, що згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» під грабежем за статтею 186 КК України слід розуміти умисні дії, спрямовані на відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення. Грабіж вважається закінченим з моменту коли винна особа вилучила майно і мала реальну можливість розпоряджатись чи користуватись ним.
Сукупність доказів у справі свідчить, що обвинуваченням доведено, що дії ОСОБА_4 містять всі ознаки злочину, а саме відкритого викрадення чужого майна у малолітньої особи. Докази подані обвинуваченням та досліджені судом є належними, допустимими та достатніми для висновків суду про доведеність винуватості обвинуваченого та надання правової кваліфікації дії ОСОБА_4 .
Таким чином, суд, оцінивши сукупність доказів у справі, прийнявши до уваги зазначені положення та надавши юридичну оцінку діям обвинуваченого, кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 186 КК України, як грабіж, тобто відкрите викрадення чужого майна.
При вирішенні питання щодо обрання ОСОБА_4 покарання суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину,особу винного, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
З довідки КП ВОНД «Соціотерапія» від 07.10.2014 року № 2642 вбачається, що ОСОБА_4 на диспансерному наркологічному обліку в закладі не перебуває.
Довідкою КЗ «ВОПНЛ ім. акад. О.І.Ющенка» № 2-7155 від 14.10.2014 року підтверджено, що ОСОБА_4 знаходився на лікуванні в денному стаціонарі з 23.04.1996 року по 20.05.1996 року з діагнозом «Затримка психічного розвитку. Синдром розгальмованості. Дислалія». На обліку у вказаному закладі не перебуває.
Висновку судово-психіатричної експертизи №318 від 23.10.2014 року відносно ОСОБА_4 вбачається, що в період часу, доякого відноситься інкриміноване йому діяння, ОСОБА_4 на хронічне психічне захворювання не страждав, перебував поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, повною мірою міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. В теперішній час ОСОБА_4 на хронічне психічне захворювання не страждає, перебуває поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_4 не потребує.
З характеристики від 07.10.2014 року № 08-12/582, наданої за місцем проживання обвинуваченого вбачається, що ОСОБА_4 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . Скарг від сусідів на поведінку ОСОБА_4 не надходило.
З вимоги про судимість від 06.10.2014 року відносно ОСОБА_4 вбачається, що обвинувачений, в силу ст.89 КК України не судимий, раніше притягувався до кримінальної відповідальностівироком Ленінським районним судом м.Вінниці від 15.02.2011 року за ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 185 КК України, був засуджений на 1 рік позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд вважає щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд вважає вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та вчинення злочину щодо малолітньої особи.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 вчинив умисний корисливий злочин середньої тяжкості, вину у вчиненні злочину визнав, не працює, шкоду завдану потерпілому відшкодував, вчинив злочин при обтяжуючих покарання обставинах.
З урахуванням наведеного, думки малолітнього потерпілого та його законного представника, які просили суд призначити справедливе покарання обвинуваченому, конкретних обставин справи, а саме вчинення обвинуваченим в стані алкогольного сп'яніння умисного корисливого злочину відносно малолітнього потерпілого, особи обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, в силу ст. 89 КК України не судимий, суд вважає, що покаранням необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 і попередження вчинення ним нових злочинів буде покаранняу виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 186 КК України, оскільки призначення інших видів покарань, передбачених санкцією вказаної статті визнано судом недостатнім для досягнення мети покарання, визначеної ст. 50 КК України, щодо запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Також, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати у справі в сумі 307,45 гривень та вирішити питання щодо речових доказів відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. 186 КК України, ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,-
Визнати винним ОСОБА_4 вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 186 КК України.
Призначити ОСОБА_4 покарання за ч.1 ст. 186 КК України у виді двох років позбавлення волі.
Строк покарання ОСОБА_4 рахувати з часу його затримання.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи у кримінальному провадженні в сумі 307,45 гривень.
Речові докази у кримінальному провадженні, а саме мобільний телефон марки «Samsung» моделі GT-S7262 чорного кольору без чохла (ІМЕІ1: НОМЕР_1 ; ІМЕІ2: НОМЕР_2 ) з картою пам'яті «Kingston 4GbMicroSD”, переданий на зберігання ОСОБА_7 , залишити останньому.
На вирок суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, що перебуває під вартою протягом 30 днів з моменту вручення копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
Суддя: