Справа № 127/24228/14-ц Провадження № 22-ц/772/3720/2014Головуючий в суді першої інстанції Сичук М. М.
Категорія Доповідач Денишенко Т. О.
"18" грудня 2014 р. м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючої судді Денишенко Т.О.,
суддів Сала Т.Б., Луценка В.В.,
при секретарі Торбасюк О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань Апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за поданням
головного державного виконавця відділу державної виконавчої служ-
би Вінницького районного управління юстиції Собчука Валентина
Васильовича про тимчасове обмеження
ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України,
за апеляційною скаргою головного державного виконавця відділу державної вико-навчої служби Вінницького районного управління юстиції Собчука Валентина Васи-льовича на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2014 року,
12 листопада 2014 року головний державний виконавець відділу державної вико-навчої служби Вінницького районного управління юстиції ( далі - ВДВС Вінниць-кого РУЮ ) Собчук В.В. звернувся у Вінницький міський суд Вінницької області з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань ( а. с. 1 ), посилаючись на наступні обставини. На виконанні у відділі ДВС Вінницького РУЮ повторно перебуває виконавче прова-дження № 44812850 з примусового виконання виконавчого листа № 2-799/09 від 14 вересня 2009 року, виданого Вінницьким районним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь військової частини коштів у сумі 127793,49 гривні. 22 вересня 2014 року боржнику направлена постанова про відкриття вико-навчого провадження, йому надавався строк до 28 вересня 2014 року для добровіль-ного виконання судового рішення, однак така пропозиція ним залишена без уваги.
Протягом місяця ОСОБА_1 не вжито ніяких заходів, що свідчили б про його намір виконати рішення суду, навпаки, вбачається його ухилення від таких дій. Заяв-ником стверджується, що ним вжито всі можливі заходи з примусового виконання рі-шення суду, однак останнє не виконане, тому головний державний виконавець звернувся в суд з даним поданням.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2014 року у задоволенні подання головного державного виконавця відділу ДВС Вінниць-кого РУЮ ОСОБА_2 відмовлено ( а. с. 10 ).
Не погоджуючись з постановленою ухвалою у справі, головний державний вико-навець відділу державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції Собчук В.В. оскаржує її в апеляційному порядку, просить дану ухвалу ска-сувати, постановити нову ухвалу про задоволення подання, тимчасово обмежити боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон до виконання ним своїх зобов'язань згідно виконавчого листа від 14 вересня 2009 року № 2-799/09 про стягнення з нього на користь військової частини коштів у розмірі 127793,49 гривні ( а. с. 13 ). Апелянт вважає оскаржувану ухвалу необ'єктивною, неповною, необгрунтованою, постанов-леною з порушенням норм матеріального і процесуального права, за неповного з'ясу-вання судом обставин справи, що мали значення для її правильного вирішення, за недоведеності обставин, які суд вважав встановленими.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні в ній докази в їх сукупності, перевіривши законність і обґрунтованість оскар-жуваної судової ухвали в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини другої статті 307 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухва-лу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу; змінити ухвалу; скасувати ухвалу, що перешкоджає по-дальшому провадженню у справі, направити справу для продовження розгляду до су-ду першої інстанції. Пунктом першим частини першої ст. 312 ЦПК України перед-бачена можливість апеляційного суду за результатами розгляду скарги на ухвалу су-ду першої інстанції відхилити скаргу і залишити ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Ухвала суду першої інстанції від 14 листопада 2014 року є законною й обгрун-тованою, мотиви апеляційної скарги не спростовують викладених в ній висновків, тому скарга задоволенню не підлягає.
У поданні до суду головний держаний виконавець Собчук В.В. посилався на те, що існує виконавче провадження стосовно боржника ОСОБА_1 , у примусовому порядку було вжито всіх можливих заходів щодо погашення заборгованості, однак це не дало позитивних наслідків, рішення суду не виконане і боржник ухиляється від його виконання.
Відмовляючи у задоволенні подання, суд першої інстанції зазначив, що сума за-боргованості ОСОБА_1 державним виконавцем не розрахована, її існування та ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань, як і наявність у нього будь-якого майна, нічим не підтверджені, доказів вартості майна, на яке у разі звернення стягнення може бути накладений арешт, відповідності вартості сумі заборгованості не наведено. Суд підкреслив, що заявником не зазначається про намір боржника виї-хати за межі України з метою уникнення виконання рішення суду, а також немає посилання, що у випадку невжиття запропонованого заходу у подальшому унемож-ливиться виконання судового рішення. Також відсутні докази нереагування боржни-ка на виклики і вимоги державного виконавця. Відмовляючи у задоволенні подання, суд керувався нормами ст. 33 Конституції України, ст. 5 Закону України «Про вико-навче провадження», ст. 377-1 ЦПК України.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах пе-ребуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються Законом.
Закон України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних по-їздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Так п. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено як підставу для тимчасового обмеження у праві виїз-ду за кордон наявність невиконаних зобов'язань, але лише до моменту виконання зо-бов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом ви-падках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжна-родним договором України.
Враховуючи наведене, тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_3 на даний час не може бути застосоване, оскільки є безпідставним й необ-грунтованим.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія cуддів -
Апеляційну скаргу головного державного виконавця відділу державної виконав-чої служби Вінницького районного управління юстиції Собчука Валентина Васильо-вича відхилити.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуюча:/підпис/
Судді:/підписи/
З оригіналом вірно: