Справа 127/25683/14-к
Провадження 1-в/127/1374/14
24 грудня 2014 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
засудженого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання засудженого ОСОБА_5 про звільнення його від відбування покарання, -
До Вінницького міського суду Вінницької області 01.12.2014 року надійшло клопотання засудженого ОСОБА_5 про звільнення його від відбування покарання, оскільки строки давності обвинувального вироку закінчилися, а вирок не пред'явлений до виконання в законному порядку так, як відсутнє розпорядження суду про призначення йому довічного позбавлення волі.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 своє клопотання підтримав з викладених в ньому підстав.
Прокурор ОСОБА_3 вважає, що клопотання задоволенню не підлягає та просив суд відмовити у його задоволенні.
Захисник ОСОБА_4 підтримала клопотання свого підзахисного.
Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, особової справи, дійшов наступного висновку.
З клопотання та матеріалів особової справи вбачається, що ОСОБА_5 засуджений вироком Київського міського суду від 02.06.1997 року та ухвалою Верховного суду України 31.07.1997 року за п. г, ж ст. 93, ч. 3 ст. 222, ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 17-215-3 КК України (в редакції 1960 року) до смертної кари - розстрілу з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю. 11.12.1997 року Київським міським судом винесено розпорядження про виконання вищевказаного вироку суду, яке направлено начальнику слідчого ізолятора МВС Київської області. 22.08.2000 року ухвалою Київського міського суду вищевказаний вирок приведений у відповідність з Законом України від 22.02.2000 р. Суд ухвалив вважати ОСОБА_5 засудженим за п. г, ж ст. 93, ч. 3 ст. 222, ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 17-215-3, ст. 42, 43 КК України (в редакції 1960 року) до довічного позбавлення волі в тюрмі суворого режиму з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.
Таким чином твердження ОСОБА_5 про те, що обвинувальний вирок суду не пред'явлений до виконання є неправдивими і спростовуються наявністю в матеріалах особової справи розпорядженням Київського міського суду від 11.12.1997 року. ОСОБА_5 не було засуджено вироком суду до довічного позбавлення волі, як стверджує останній, а вирок про призначення смертної кари був приведений у відповідність з діючим на той час законодавством ухвалою суду. Діючий на той час Кримінально-процесуальний кодекс України не передбачав винесення розпорядження про виконання ухвали суду, тому розпорядження суду про призначення ОСОБА_5 довічного позбавлення волі відсутнє. Крім того, на даний час карність діянь, вчинених ОСОБА_5 ніяким законом не усунута, тому останній не підлягає звільненню від відбування покарання.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що клопотання засудженого ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 537, 539 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про звільнення його від відбування покарання - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду Вінницької області протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя: